- •1. Мовознавство як наука про мову. Значення мовознавства. Прикладна лінгвістика.
- •2. Місце мовознавства серед інших наук та його зв’язок з суспільними і природничими науками.
- •3. Методи дослідження мови. Синхронне та діахронне вивчення мов.
- •4. Суспільний характер мови. Біологічне й психічне в мові.
- •5. Функції мови в суспільстві:
- •6. Мова як засіб національного самозбереження.
- •7. Мова і мислення.
- •8. Мова як особлива знакова система.
- •9. Мова і мовлення.
- •10. Поняття про територіальні й соціальні діалекти.
- •11. Поняття про структурно-функціональні стилі мови.
- •12. Поняття структури мови і мовної системи.
- •13. Рівні (яруси) мови. Розділи мовознавства.
- •14. Функції елементів мовної структури.
- •15. Три аспекти у вивченні звуків.
- •16. Принципи класифікації звуків мови. Система голосних. Дифтонги, поліфтонги.
- •17. Класифікація приголосних звуків.
- •18. Наголос, його типи і функції.
- •19. Такт. Енклітики й проклітики.
- •20. Склад. Основні теорії складу. Види складів.
- •21. Інтонація та її елементи.
- •22. Позиційні та комбінаторні звукові зміни.
- •23. Поняття про фонему. Інваріант і варіанти фонем.
- •24. Поняття про систему фонем. Диференційні й інтегральні ознаки фонем. Фонологічні опозиції.
- •25. Орфоепія. Основні правила української орфоепії.
- •26. Походження й основні етапи розвитку письма. Предметне письмо
- •Піктографічне письмо
- •Ієрогліфічне письмо
- •27. Графіка й алфавіт. Сучасний український алфавіт.
- •28. Орфографія та її принципи.
- •29. Слово як предмет лексикології.
- •30. Лексичне значення слова. Мотивовані й немотивовані значення слів. Слова повнозначні й неповнозначні.
- •31. Моносемія та полісемія. Типи переносних значень слів.
- •32. Омонімія. Типи омонімів. Пароніми.
- •33. Синонімія. Табу й евфемізми. Антонімія.
- •34. Стилістичне розшарування словникового складу мови. Лексика книжної мови. Розмовні слова. Просторічна лексика, діалектизми, професіоналізми і терміни; жаргонні й вульгарні слова.
- •35. Історичні зміни словникового складу мови. Архаїзми, історизми. Неологізми, оказіоналізми.
- •36. Основні шляхи збагачення словникового складу мови.
- •37. Лексикографія. Типи словників.
- •38. Граматична будова мови як предмет граматики. Основні одиниці граматичної будови мови: морфема, словоформа, словосполучення і речення.
- •39. Поняття морфеми. Морфема і морф. Типи морфем.
- •40. Морфемна будова слова. Історична змінність морфемної будови слова.
- •42. Граматичне значення.
- •43. Синтетичні й аналітичні засоби вираження граматичних значень слів.
- •44. Граматична форма слова.
- •45. Поняття про граматичні категорії.
- •46. Частини мови як лексико-граматичні класи слів.
- •47. Перехід слів із одного лексико-граматичного розряду в інший.
- •48. Поняття про словосполучення. Синтаксичні зв’язки слів у словосполученнях.
- •52. Об’єктивний характер законів розвитку мови. Основні процеси історичного розвитку мов: диференціація й інтеграція. Поняття про субстрат і суперстрат.
- •53. Мови міжнародного спілкування. Штучні міжнародні мови.
- •54. Генеалогічна класифікація мов світу. Основні сім’ї мов.
- •55. Типологічна (морфологічна) класифікація мов.
ПРОГРАМОВІ ВИМОГИ з курсу “Вступ до мовознавства” для студентів філологічного факультету
1. Мовознавство як наука про мову. Значення мовознавства. Прикладна лінгвістика.
Мовознавство (лінгвістика) – наука про природні людські мови взагалі та про всі мови світу.Мова тісно пов’язана з мисленням і свідомістю,зокрема з філософією, з логікою, з психологією, з історією.Різноманітність функцій мови зумовила виникнення нових наук на межі мовознавства і соціології, мовознавства і психології: соціолінгвістика, психолінгвістика, етнолінгвістика.Соціолінгвістика, тобто соціальна лінгвістика –вивчає комплекс питань, пов'язаних із суспільною природою мови, її громадськими функціями, механізмом впливу соціальних чинників на мову та роль, котру відіграє мова в житті суспільства. Психолінгвістика-наука, яка вивчає закономірності породження і сприйняття мовних висловлювань у їх співвіднесеності до системи мови. Етнолінгвістика – напрям у мовознавстві, що вивчає мову в її відношенні до культури, взаємодію мовних, етнокультурних та етнопсихологічних чинників уфункціонуванні й еволюції мови.
Галузі лінгвістики:
фонетика (вивчає звуковий склад мови);
фонологія (вивчає структуру звукового складу мови);
граматика (вивчає будову мови);
морфологія (вивч. явища, що характеризть граматичну природу слова як граматичної одиниці мови);
синтаксис (вивчає словосполучення та речення, їх будову) та багато інших.
Основні завдання мовознавства: 1. Розв'язання проблеми походження мови. 2. З'ясування проблеми природи та суті мови. 3. Осмислення проблеми співвідношення мови та мислення. 4. Аналіз причин різноманітності мов та відображення в мові „картини світу". 5. Усвідомлення механізму дії мови. 6. Виявлення механізму впливу мови на мислення та поведінку людини. 7. Вивчення внутрішньої структури мови та особливостей мовних одиниць. Предметом лінгвістики є природні мови. Відповідно до цього в мовознавстві виділяються дві галузі: часткове і загальне. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови або групу споріднених мов – слов’янські, германські, романські, балтійські тощо. Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови абстраговано від конкретних мов. До них належать суть мови, її природа, походження, закони розвитку тощо. Воно вивчає також структуру й закономірності функціонування всіх мов світу.
Лінгвістика вивчає не лише існуючі мови, але і людську мову взагалі. Мова не дана лінгвістові в прямому спостереженні; безпосередньо спостерігаються лише факти мови, або мовні явища, тобто мовні акти носіїв живої мови разом з їх результатами (текстами) або мовний матеріал.
Наукове значення: розв’язує питання, зумовлені проникненням мови в усі сфери діяльності людини.
Практичне значення: створення писемності для безписемних мов, різних типів словників, підручників і посібників для вивчення мови, записування певними знаками усного мовлення, передачі слів, систем письма для сліпих, а також дешифрування невідомих писемностей, стандартизація науково-технічної термінології тощо.
2. Місце мовознавства серед інших наук та його зв’язок з суспільними і природничими науками.
Мовознавство пов'язане як із суспільними, так і з природничими науками. Ці зв'язки є обопільними: результати мовознавчих досліджень використовуються іншими науками і навпаки.
Мова - явище суспільне, отже, й мовознавство належить до суспільних наук і передусім пов'язане з такими суспільними науками, як історія, археологія, етнографія, соціологія, психологія, літературознавство та ін.
Зв'язок мовознавства з історією очевидний, позаяк історія мови є частиною історії народу. Крім того, мова в своєму словнику фіксує історичні факти життя народу, його контакти з іншими етносами, розвиток культури тощо. Археологія постачає мовознавству віднайдені при розкопках пам'ятки писемності, які розшифровують лінгвісти. Етнографія, яка вивчає побут і культуру народу, допомагає в дослідженні говірок. Ефективним є зв'язок мовознавства із соціологією - наукою про суспільство, бо мова функціонує тільки в суспільстві й суспільство впливає на розвиток та функціонування мови. Зв'язок мовознавства з психологією полягає в тому, що в мові відображається психічний склад, менталітет народу - носія мови, а породження і сприйняття мовлення має психічне підґрунтя. З логікою, яка вивчає форми й закони мислення, мовознавство поєднує те, що мова є найважливішим засобом мислення. Із літературознавством - спільний об'єкт вивчення - слово (літературу називають мистецтвом слова). Разом вони утворюють науку філологію (phileo "люблю" і logos "слово"). Особливо тісно з літературознавством пов'язані стилістика й історія літературної мови.
Із природничих наук мовознавство пов'язане насамперед з фізіологією людини й антропологією. Перша з них допомагає пояснити артикуляцію звуків, а друга - походження мови. Мовознавство співпрацює також з медициною (мовознавчі факти виявилися корисними у психіатрії, дефектології, логопедії, в лікуванні порушень мовлення - різного роду афазій); фізикою (акустична характеристика звуків мови); кібернетикою (мова є складною кібернетичною, тобто керуючою і керованою, системою); математикою (в мовознавстві використовують математичні методи); семіотикою, яка вивчає різні знакові системи (мова є однією із знакових систем); географією (мовні явища наносять на географічну карту для показу зон їх поширення). На стику мовознавства і цих наук виникли нейролінгвістика, інженерна лінгвістика, математична лінгвістика, лінгвосеміотика, лінгвогеографія тощо.
Особливої уваги заслуговує зв'язок мовознавства з філософією, яка вивчає найзагальніші закони природи, суспільства і мислення. Філософія дає мовознавству методологію. Системний підхід до вивчення мовних явищ, принцип історизму в поясненні мовних фактів, критерій перевірки одержаних результатів на практиці - ось тільки деякі із засадничих передумов лінгвістичних студій. Доречно нагадати, що мовознавство зародилося в лоні філософії і лише згодом виокремилося як наука.
Отже, мовознавство пов'язане майже з усіма науками, бо мова є невід'ємним компонентом усіх без винятку видів діяльності людини й основним джерелом збереження інформації.