- •Проблеми хронології і періодизації археологічних пам’яток території України.
- •Писемні джерела та їх значення для археології.
- •Різні види й типи археологічних пам’яток.
- •4. Проблема раннього палеоліту. Homo habilis.
- •5. Еволюція людини. Сучасні погляди на проблему виділення людини з тваринного світу.
- •6. Роль природних умов у виникненні й розвитку людства.
- •7. Археологія – самостійна галузь історичних наук.
- •8. Особливості археології як науки.
- •9. Зв’язок археології з іншими науками.
- •10. Зародження і розвиток археології.
- •11. Пам’ятки матеріальної культури. Археологічна культура.
- •12. Культурний шар
- •13. Методика археологічних досліджень.
- •14. Археологічне датування.
- •15. Археологічні пам’ятки Черкащини кам’яного віку: загальна характеристика.
- •16. Оріньякоїдна стоянка Гордашівка і на Черкащині.
- •17. Мустьєрські стоянки Нечаєве-3, Маслове-5, Ясівка.
- •18. Пізньопалеолітичне поселення біля с. Гордашівка (Тальнівського району).
- •19. Стоянка первісних мисливців на мамонтів в с. Межиріч.
- •20. Кістяк пізньопалеолітичної людини в басейні Гірського Тікичу.
- •21. Ранній палеоліт: загальні тенденції та характеристика.
- •23. Матеріальна культура раннього палеоліту.
- •24. Духовна культура раннього палеоліту.
- •25. Господарство періоду раннього палеоліту.
- •26. Ранньопалеолітичні стоянки на території України.
- •27. Середній палеоліт: загальні тенденції та характеристика.
- •28. Соціальний устрій населення середнього палеоліту.
- •29. Матеріальна культура середнього палеоліту.
- •30. Духовна культура середнього палеоліту.
- •31. Господарське життя середнього палеоліту.
- •32. Стоянки середнього палеоліту на території України.
- •33. Пізній палеоліт: загальні тенденції та характеристика.
- •34. Соціальний устрій населення пізнього палеоліту.
- •35. Матеріальна культура пізнього палеоліту.
- •36. Духовна культура пізнього палеоліту.
- •37. Господарське життя пізнього палеоліту.
- •38. Пізньопалеолітичні стоянки на території України.
- •39. Мезоліт: загальні тенденції та характеристика.
- •40. Соціальний устрій в добу мезоліту.
- •41. Матеріальна культура мезоліту.
- •42. Духовна культура мезоліту.
- •43. Господарське життя доби мезоліту.
- •44. Мезолітичні пам’ятки України.
- •45. Культурно-матеріальне членування пам’яток України доби мезоліту в історіографії.
- •46. Південна степова зона пам’яток: характерні ознаки.
- •47. Мезолітичні стоянки Криму – Шан-Коба, Фатьма-Коба, Мурзак-Коба.
- •2) Фатьма-Коба
- •3) Мурзак-Коба
- •48. Мезолітичні стоянки Північного Причорномор’я – Білолісся, Гребеники, Гіржовє, Мирне.
- •49. Мезолітична Стоянка Приазов’я – Кам’яна Могила.
- •50. Пам’ятки північної полісько-лісостепової зони: характерні ознаки.
- •51. Мезолітичні стоянки на Сіверському Дінці – Дробишеве, Минівський Яр.
- •52. Мезолітичні стоянки на Десні – Пісочний Рів, Смяч.
- •53. Мезолітичні стоянки у басейні Прип’яті – Нобель, Корост, Рудий Острів.
- •54. Мезолітичні стоянки у Київському Подніпров’ї – Таценки, Бородянка.
- •55. Неолітичні культури України: історіографія проблеми.
- •56. Неолітичні культури України: загальна характеристика та особливості.
- •57. Південно-західна група культур (культури Криш, лінійно-стрічкової кераміки, Кукутені-Трипілля, буго-дністровська та сурська).
- •58. Північно-східна група культур неоліту України (німанська, дніпро-донецька, донецька, культура ямково-гребінцевої кераміки).
- •59. Неолітична революція у працях науковців.
- •60. Загальна характеристика та особливості неолітичної революції.
- •61. Міфологія та релігійні уявлення періоду неолітичної революції.
- •62. Характерні особливості мистецтва неолітичної революції.
- •63. Господарство та ремесла періоду неолітичної революції.
- •3. Зародження торгівлі
Проблеми хронології і періодизації археологічних пам’яток території України.
АРХЕОЛОГІ́ЧНЕ ДАТУВА́ННЯ – встановлення хронології пам'яток, що визначаються за археологічними даними. Поширені дві системи А. д.: абсолютна та відносна. Абсолютну хронологію пам'яток визначають за точно датов. предметами (монети, печатки тощо), за аналогією з надійно датов. пам'ятками, прив'язкою до точно датов. події. Абсолютні дати встановлюють за допомогою методів природничих наук – дендрохронол. (датування за кільцями зрізів стовбурів дерев), радіовуглец. (датування за розкладом радіоактив. ізотопу С-14) та ін.
Писемні джерела та їх значення для археології.
Писемні джерела, що становлять найзначнішу за обсягом і найбільш досліджену складову джерельної бази з історії України, можна класифікувати за видом носія: написи на папері, бересті та дереві, шкірі (пергамені), глині, камені, металі тощо; за способом відтворення: рукопис, машинопис, гравірування, друк та ін. Існує також поділ джерел за кількісними параметрами: унікальність або масовість, тиражованість тощо. Незалежно від форми джерел їм усім притаманні заг. властивості: віддзеркалення істор. буття через сприйняття сучасника чи людини наступних поколінь, а тому обмеженість в об’єктивному відтворенні подій; невичерпність умісту наявної в них відкритої та/або прихованої інформації; обмеженість за обсягами такої інформації внаслідок відбиття лише конкретного фрагмента істор. дійсності. Автором/творцем кожного джерела завжди є конкретна людина чи інституція. Джерело суттєво залежить від особистості творця, його обізнаності, компетентності, можливості й бажання повідомити або ж приховати певну інформацію, а також від конкретних обставин, що впливали на автора. Під час дослідження писемних джерел варто завжди пам’ятати про інформаційну складову зовн. оформлення та матеріалу, на якому зафіксовані такі джерела. Це насамперед дає можливість точно датувати й атрибутувати певну пам’ятку, а також з’ясувати її походження, істор. долю, зміну власників тощо. Напр., філіграні та ін. знаки на папері 16—18 ст. дають змогу точно вирахувати місце і час виготовлення матеріалу писемного джерела.
Різні види й типи археологічних пам’яток.
До основних пам'яток археології належать: місця поселення (стоянки, городища, селища) й окремі житла, господарські споруди, залишки фортець і міст, могильники й окремі поховання, надмогильні й культові споруди, скарби, знаряддя праці та інші давні вироби, малюнки й написи на скелях і окремих каменях тощо.
4. Проблема раннього палеоліту. Homo habilis.
Нижній палеоліт — історичний період, що тривав упродовж 2 500 000 до РХ — 120 000 до РХ.
Нижній палеоліт складається із двох археологічних епох — олдувайської й ашельської. Олдувайська епоха (2,5–1 млн років тому) представлена лише в екваторіальній зоні Африки. Її характерною ознакою є найдавніші штучні знаряддя з каменю – загострені з одного кінця гальки-чопери, виготовлені «людиною вмілою», яка існувала ще виключно за рахунок збиральництва. Ашельська епоха (1 млн — 150 тис. років тому) репрезентована вже багатьма пам'ятками й на території Старого світу. Її сучасники — пітекантропи) – виготовляли з каменю проторубила й рубила, колуни, сікачі, грубі скребла. В ашелі людина навчилася користуватися вогнем. Основним заняттям залишалося збиральництво, але зароджується вже й полювання – у загінний спосіб. Суспільною організацією пітекантропів було первісне стадо із притаманним йому ендогамним характером статевих стосунків.