книги / 45

Навчальне видання

IВАНЕНКО Федір Вікторович

СИСТЕМИ ТЕХНОЛОГІЙ У ТВАРИННИЦТВІ

Навчальний посібник

Редактор Н. Мельник

Коректор Л. Тютюнник Верстка О. Дворнік, О. Михолат

Підп. до друку 11.03.04. Формат 60×84/16. Папір офсет. № 1. Гарнітура Тип Таймс. Друк офсет. Ум. друк. арк. 16,27.

Обл.-вид. арк. 18,2. Наклад 240 пр. Зам. № 03-2596.

Київський національний економічний університет

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи (серія ДК, № 235 від 07.11.2000)

03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1

Тел./факс: (044) 458-00-66; (044) 456-64-58 E-mail: publish@kneu.kiev.ua

ВСТУП

Якщо ви маєте певні знання з технології виробництва сільськогосподарської продукції або щойно почали вивчати цю дисципліну, вам цікаво буде ознайомитись з нетрадиційними підходами до вирішення народногосподарських проблем держави чи окремо взятого підприємства. Ми вже звикли до парадоксів у виробництві, коли відбирають тварин за придатністю до машинної технології, а не навпаки або визначають придатність культури для інтенсивної технології виробництва і т. ін. Чи не парадоксально, що ми маємо намір підпорядкувати рослину, тварину законам експлуатації сільськогосподарських машин і механізмів. Саме такими неадекватними виробничими системами насичене сільське господарство і переробні галузі.

Вивчення курсу «Системи технологій у тваринництві» пропонується розпочати з розгляду основних понять і законів для базових технологій (галузей) сільського господарства та особливостей їх розвитку в сучасних умовах виробництва. Досліджуючи систему технологій, необхідно враховувати економічні проблеми й упровадження енергоощадних технологій.

Досягнення основної мети діяльності галузей сільського господарства, а саме: поліпшення забезпечення населення високоякісними продуктами харчування, а промисловості — сировиною, — залежить від упровадження високоефективних технологій, достатньо ефективної селекції, стабільного та високого рівня процесу відтворення. Остаточний результат ефективності галузі складається під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників, які однаковою мірою можуть стимулювати обмінні процеси (тобто збільшення продуктивності) або гальмувати їх. В усіх випадках важливо знати механізм їх впливу, щоб віднайти методи регулювання біологічних процесів. Завдяки наполегливій праці генетиків, біологів, біохіміків удалося знайти механізм продуктивної дії на органели клітини, щоб значно змінити фізіологічні властивості видів. Сьогодні в такий спосіб одержано цілий ряд гібридних рослин, свійських тварин, які відповідають вимогам виробництва. Ефективність галузі залежить від ряду

1

чинників, які умовно можна поділити на три групи: технологічні; видові та невідомі, що перебувають поза свідомістю людини. Технологічні процеси забезпечуються створенням системи машин і технологічного обладнання для галузей тваринництва, рослинництва та переробної промисловості. У багатьох із них досягнута комплексна механізація виробничих процесів. Повна реалізація згаданих чинників може задовольнити потребу народу України в продуктах харчування, а промисловість — сировиною для перероблення.

Структурні зміни у галузях сільського господарства досить часто пов’язані зі значними енерговитратами, які не відшкодовуються одержаною біомасою продукції. Саме енергетичні проблеми є основним чинником спаду обсягів виробництва майже в усіх галузях сільського господарства. Очевидно, що для вирішення існуючих проблем необхідна нова і сучасна методологія вивчення процесів та розроблення значно ефективнішої системи технологій для галузей рослинництва і тваринництва.

Основна мета пропонованого навчального посібника — дати базові знання з технологій, що застосовуються у сільськогосподарському виробництві, та навчити менеджера аналізувати існуючі й нові системи технологій, а також упроваджувати перспективні технології з урахуванням агрокліматичних, енергетичних, екологічних та інших умов виробництва.

2

Розділ 1

СТРУКТУРА І ВЛАСТИВОСТІ СИСТЕМИ ТЕХНОЛОГІЙ У ТВАРИННИЦТВІ

1.1. Предмет технології

Технологія — це наука, що розробляє такі способи й методи або операції добування, обробітку, перероблення, транспортування чи зберігання, які є основною частиною виробничого процесу й описуються технологічними правилами, вимогами, картами, гра-

фіками та іншими методами. Філософське визначення поняття «технологія» — це наука, що вивчає способи, методи або процеси одержання суспільно корисних продуктів. У сільськогосподарському виробництві суспільно корисними продуктами є продукти харчування і сировина для переробної промисловості. У тваринництві сировина може бути готовим для споживання продуктом. Наприклад, молочні продукти, яйця розподіляються на такі, що йдуть на потреби тваринництва (вирощування молодняку), для споживання населенням, для перероблення у висококалорійні продукти тощо. Технологія виробництва продуктів тваринництва є типовою системою взаємозв’язаних заходів і прийомів раціонального ведення певної галузі тваринництва, що забезпечує оптимальні біологічні, технічні й організаційні умови для одержання максимальної кількості й у відповідні терміни високоякісної продукції при найменших затратах і високій продуктивності праці. Технологія кожного виробництва має свої особливості, визначається станом науково-технічного прогресу і постійно вдосконалюється.

Технологія виробництва тваринницької продукції має такі складові:

1)селекційно-племінна робота;

2)організація відтворення тварин;

3)створення кормової бази;

4)організація нормованої годівлі;

5)вирощування племінного молодняку;

6)система утримання тварин;

7)визначення оптимальних розмірів виробничих груп, ферм, приміщень;

8)дотримання ветеринарно-санітарних умов у тваринниць-

ких приміщеннях, на пасовищах, під час будівництва тощо;

9)первинне оброблення продукції, підготовка її до зберігання;

10)організація праці, розпорядок робочого дня, оптимізація навантаження та ін.

3

Співвідношення між змістом (технологією) та формою (технікою) становитьдіалектичнуєдністьбудь-якоговиробничогопроцесу.

Технологічний процес — це процес поєднання праці з предметами та засобами праці для одержання споживної вартості.

Технологія постійно змінюється й удосконалюється. Розглядаючи технологію сільськогосподарського підприємства як інтенсивну або індустріальну, необхідно порівнювати її з базовою, що склалась для відповідних природно-кліматичних, економічних і виробничих умов. Регіональні особливості ведення селянських і фермерських господарств обумовлені історичним розвитком територій, національними традиціями, особливостями ресурсного забезпечення, динамікою економічного розвитку держави. Досить часто ресурсний потенціал регіону використовується не повною мірою, що обумовлено відсутністю або недостатнім рівнем розвитку матеріально-технічної бази. Наприклад, упродовж останніх десяти років сільськогосподарські підприємства використовували технологію і відповідне технічне забезпечення, що сформувалось у 70-х роках ХХ ст. Більше того, подекуди селяни повертались до примітивних технологій, що застосовувались на початку століття.

Предметом вивчення проблем системи технологій є способи (методи) або цілі (процеси) виробництва. Розроблення нових технологій ґрунтується на відкритті ефективних методів (елементів) технологічного процесу. Більшість розробок реєструє Державний комітет з питань винахідництва. Найбільш вагомі розробки патентуються за кордоном.

Глибокі знання об’єктивного розвитку технологічного процесу пов’язані не тільки з його змістом (технологією), а й з формою (застосування комплексу машин та обладнання). Необхідно враховувати те, що в сільському господарстві форма технологічного процесу може бути представлена не тільки машинами чи механізмами, а й іншими способами (методами) її реалізації. Останнім часом широко застосовуються технології, які передбачають мінімальне технічне забезпечення або повну відсутність будь-якого механічного приводу. Такий підхід обумовлений обмеженнями в енергетичних ресурсах.

1.2. Систематизація і структура системи технологій

Технологію у зв’язку з виробництвом поділяють на об’єктивну (практичну) та суб’єктивну (наукову й теоретичну). В основу класифікації сучасних технологій покладено, крім сфери

4

застосування технологічного процесу, його об’єктивність чи суб’єктивність (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

КЛАСИФІКАЦІЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ (БОНДАРЕНКО А. Д., 1985)

Однак не можна зводити поняття технології до моменту взаємодії знарядь праці із предметами праці, що зрештою призводить до метафізики. Чи можна заперечувати застосування техніки в технології? Тільки за певних умов. Працівників можна навчити одержувати масло за допомогою сепаратора. В окремих випадках примітивна технологія дає змогу одержати продукцію вищої якості, але з нижчою продуктивністю праці. Таким чином, наявність чи відсутність технічних засобів, їх потужність не можна враховувати при систематизації технологій.

Практична технологія ґрунтується на природних процесах. Як правило, у процесі її реалізації виникають питання: чим, який, скільки, для чого, з чого вироблятиметься суспільно корисний продукт?

5

Відповідь на ці питання потребує синтезу знань з усіх сфер діяльності: економічної, суспільної, політичної, природничої, технічної.

Теоретична технологія вивчає процеси цілеспрямованого перетворення форм існування матерії й ґрунтується на фундаментальних дослідженнях та інформації щодо наслідків реалізації відповідних практичних технологій.

Технологію в зв’язку з природним середовищем можна поділити на глобальну та соціальну. Основне завдання глобальної технології — відшукати зв’язки природної рівноваги обміну між різними формами існування матерії та тенденції її змін у майбутньому, тобто ретельно вивчити природну технологію й закономірності її розвитку. Крім того, належить вивчити взаємозв’язок і взаємодію людини та природного середовища, порівнюючи їх попередній стан з очікуваним у майбутньому. Одержані показники використовують для розроблення стратегії оптимального розвитку земної цивілізації, континентів, держав.

Сьогодні як ніколи для України актуальне питання про використання природного потенціалу 1—3-ї зон, утворених після аварії на Чорнобильській АЕС. Розробляються технології для повної або часткової утилізації радіонуклідів. Одержані продукти (яловичина, риба, молоко) людьми не споживаються, а йдуть для годівлі звірів. Другою глобальною проблемою є щорічна втрата 0,1—0,2% родючих земель внаслідок розорювання, ерозій тощо. Так, за останні три десятиріччя в Україні стали непридатними для використання 2,6 млн га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,6 млн га ріллі.

Щодо соціальних технологій, то слід зазначити, що нинішнє соціальне напруження в суспільстві пов’язане не тільки з виробництвом продукції, а й з процесом її реалізації. Тільки за умов прямого зв’язку між виробництвом і споживачем можливе вирішення низки таких проблем.

Соціальні технології також поділяються на теоретичні, наукові та практичні. Теоретичні технології — це наука про відповідні галузі виробництва, що вивчає процеси спрямованого перетворення технологічних операцій.

Засобами для виробництва є машини, механізми, деталі або й цілі вузли машин, сировина чи відходи виробництва, інформація про виробничі операції, а також сама людина. Процес поєднання праці з її предметами (засобами) характеризує технологічний процес одержання споживної вартості. Основні функції будь-

6

якого виробничого процесу — це одержання, перетворення, зміна властивостей предметів праці.

Системи технологій у сільському господарстві змінюються й удосконалюються. Найпростішою його формою можна вважати селянське господарство з примітивним знаряддям праці та господарськими спорудами для зберігання врожаю й утримання домашніх тварин. Дещо вищою формою організації праці є мануфактурне виробництво, що виникає з появою підсобних цехів для первинного перероблення сировини сільськогосподарського виробництва (перероблення ткацьких матеріалів, шкірсировини, цукрової тростини або коренеплодів, добування олії та виробництво іншої продукції).

Об’єднання зусиль фермерських господарств із переробними підприємствами створює умови для діяльності асоційованих формувань і поглибленого перероблення сировини.

Виробництво високотехнологічної продукції можливе в умовах спеціалізованого підприємства та виробничих об’єднань або науково-виробничих об’єднань (рис. 1.1).

Селянське (фермерське) Мануфактурне господарство виробництво

Рис. 1.1. Форми реалізації системи технологій у сільському господарстві

На високих рівнях організації виробництва теоретична технологія зливається з природознавством, що є основою сучасного науково-технічного прогресу (табл. 1.2). Після відкриття властивостей матерії на молекулярному рівні розвиваються нові технології (біотехнологія, технологія використання енергії ядра, плазми, напівпровідникова та ін.).

У галузях АПК технологічний процес розглядається як сукупність технологій, спрямованих на виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції або сировини (рис.1.2). Система

7