Завдання до теми 1
.docЗавдання до теми 1
Завдання 1
Завдання курсу історії економіки та економічної думки визначаються коли і де відбулося?» в господарській сфері; узагальнення та аналіз господарського досвіду; з'ясування логічних причинно-наслідкових зв'язків економічних процесів і явищ під час певних історичних подій, тобто виявлення їх обумовленості тими чи іншими факторами; показ нерозривного зв'язку історії економіки, економічної теорії та історії економічної думки як єдиної історико-економічної науки. двобічністю предмета цієї науки. Можна окремо говорити про завдання історії економіки, історії економічної думки, а також про спільні завдання.
Завданнями історії економіки є такі:
-
з'ясування того «що, коли і де відбулося?» в господарській сфері;
-
узагальнення та аналіз господарського досвіду;
-
з'ясування логічних причинно-наслідкових зв'язків економічних процесів і явищ під час певних історичних подій, тобто виявлення їх обумовленості тими чи іншими факторами;
-
показ нерозривного зв'язку історії економіки, економічної теорії та історії економічної думки як єдиної історико-економічної науки.
Етапи та напрями розвитку історії економіки та економічної думки.
Вчені виділяють п’ять етапів розвитку історії економіки (економічної історії) як наукової дисципліни:
I. Період становлення — з XVII- до середини XIX ст.
II. Традиційна економічна історія (історія народного господарства) — з середини XIX ст. до кінця 50-х років XX ст. — як самостійна наука.
III. «Нова економічна історія» (кліометрія, історична економетрика) — кінець 1950-х — 1960-ті рр.
IV. Вивчення довгострокових тенденцій розвитку економіки та економічного зростання — як напрям історико-економічних досліджень, паралельний другому та третьому етапам з кінця XIX ст. до 70-х років XX ст.
V. Історична економіка— з 1970-х років і до теперішнього часу — як синтез методів «нової економічної історії» та аналізу довгострокових тенденцій економічного розвитку.
У розвитку історії економічної думки можна виділити такі основні періоди з відповідними напрямами всередині них:
1) докласична економічна думка, яка охоплює економічну думку Стародавнього Сходу (Китай, Індія, Вавилон, Єгипет), античності (стародавні Греція та Рим) та середньовіччя. Також сюди входить економічна думка періоду меркантилізму;
2) класична політична економія — В. Петті, П. Буагільбер, школа фізіократів на чолі з Ф. Кене; А. Сміт, Д. Рікардо, Т. Р. Мальтус, Ж. Б. Сей, Ф. Бастіа, У. Н. Сеніор, Дж. Ст. Мілль;
3) альтернативні класичній школі напрями економічної думки — історична школа, марксистська економічна теорія та генеза економічних концепцій соціал-демократії;
4) неокласичний напрям економічної теорії — виникнення та розвиток маржиналізму: австрійська (К. Менгер, Ф. Візер, О. Бем- Баверк), лозаннська (Л. Вальрас, В. Парето), кембриджська (А. Маршалл) та американська (Дж. Б. Кларк) школи;
5) основні напрями економічної думки XX— початку XXI ст. — виникнення та еволюція інституціонального напряму і кейнсіанства, еволюція неокласичного напряму та економічний неолібералізм, економічні теорії неоконсерватизму.
Періодизація — це визначення певних хронологічно послідовних етапів у господарському розвитку суспільства.
Необхідно звернути увагу на особливості періодизації, яка застосовується загальною історією. Вона полягає в тому, що події розглядаються послідовно в часі, її основу утворює хронологія подій, а періоди визначаються роками, століттями чи тисячоліттями. Для історико-економічної науки важливим стає не стільки час (коли відбулася подія), скільки якісні зміни в господарській системі, що тривали протягом певного періоду. Тобто періодизація встановлюється не плином часу, а змінами в господарських системах.
Емпіричні дослідження-це спостереження і дослідження конкретних явищ, експеримент, а також узагальнення, класифікація та опис результатів дослідження і експерименту, впровадження їх у практичну діяльність людей.
Економічна думка-це наукове відображення в економічних поглядах і вченнях починаючи з первісного суспільства і до сучасності; основні явища і процеси матеріального виробництва; діяльність економічних організацій і установ.
Завдання 2
-
У чому полягають предмет і завдання курсу „Історія економіки та економічної думки”?
Предметом вивчення «Історії економіки та економічної думки» є економічні системи та економічні вчення, що формувались в різних країнах з урахуванням національних, природних, політичних та інших особливостей в процесі їх історичного розвитку від первісної доби до сучасності.
-
Що розуміють під поняттями „господарство як підсистема суспільства та об'єкт економічної науки”?
Дослідження господарської сфери суспільства передбачає її науковий аналіз як складової суспільства, що відокремилась і функціонує самостійно як цілісне утворення та підсистема суспільства.
Як складова суспільства, призначення господарської системи - створення матеріальних благ і послуг для забезпечення зростаючих потреб окремої людини і суспільства загалом.
-
Що є об'єктом „Історії економіки та економічної думки”?
Основними об'єктами вивчення дисципліни є:
1) економіка як цілісний господарський комплекс різних країн світу в його хронологічно послідовній еволюції, а також – такі основні його компоненти як провідні галузі економіки (торгівля, промисловість, сільське господарство, банківський та фінансовий сектори);
2) стан світової економіки в його хронологічному розвитку від найбільш ранніх, простих стадій до сучасних;
3) базові характеристики основних способів виробництва, по-перше, базові принципи з'єднання предметів, знарядь і засобів праці з робочою силою, по-друге, базові принципи виробництва, розподілу і споживання, матеріальних благ в суспільстві в різних країнах світу у різні історичні періоди;
4) історична еволюція розвитку науки, техніки, виробничих технологій, винаходів і відкриттів в контексті їх впливу на процес виробництва, організацію форм праці і споживання матеріальних благ;
5) різні історичні типи народного господарства та їх еволюція;
6) закономірності і механізми взаємного впливу власне економічних чинників з одного боку, і чинників неекономічного характеру (правових, політичних, військових, релігійних, ментальних, ідеологічних, кліматичних, соціальних та ін.) з іншого боку;
7) історія зародження, становлення і розвитку основних найбільш важливих економічних інститутів (гроші, податки, ціни, банки тощо) і процесів (урбанізація, індустріалізація, інформатизація тощо);
8) інститут власності, його різновиди і історична еволюція;
9) основні концепції економічних шкіл та напрямків економічної думки;
10) історичний досвід різних народів по накопиченню, збереженню і примноженню національного багатства своїх країн як основи їх матеріального добробуту, матеріальної першооснови для реалізації інтелектуальних, духовних, творчих потреб кожного індивіда, для розвитку і зміцнення цивільного суспільства і правової держави.
4. Дайте характеристику трьох типів цивілізацій.
Не знайшла відповіді.
5. У чому відмінність формаційної та цивілізаційної концепцій?
У широких координатах загального теоретико-методологічного та світоглядного розгляду економічних теорій, історії економіки та економічної думки можна виокремити два наукових підходи:
1) формаційний, в основі якого лежить матеріалістичне розуміння історії. Сутність останнього, за Ф. Енгельсом, полягає в тому, що це такий погляд на процес світової історії, який виявляє остаточну причину і вирішальну рушійну силу всіх важливих історичних подій в економічному розвиткові суспільства, змінах суспільного способу виробництва й обміну, у поділі суспільства на різні класи, який випливає звідси, й у їх боротьбі між собою;
2) цивілізаційний, головною складовою котрого є поняття "цивілізація", яке має низку визначень і навіть їх варіантів.
Історично першими були розроблені різні варіанти цивілізаційного підходу (XVIII—XIX ст.), а у 40—60-ті роки XIX ст. — формаційні.
У межах обох підходів важливе значення має розробка питання про критерії виокремлення та дослідження формацій і цивілізацій, а також різних ступенів їх соціально-економічного розвитку. У табл. 1.1 наведено деякі найпоширеніші в літературі критерії дослідження розвитку суспільства, його різних ступенів. Ці критерії відіграють принципову роль у вивченні та викладанні сучасних економічних теорій, а також історії економіки та економічної думки.
Зробимо деякі суттєві застереження щодо зазначених у табл. 1.1 критеріїв та теорій, у яких вони використовуються як ключові.
По-перше, у межах кожного з підходів (формаційного та цивілізаційного) критерії не мають взаємовиключного характеру, тому при визначенні та типологізації економічних систем фактично можуть застосовуватися в сукупності.
По-друге, критерії, що використовують представники обох підходів, хоч і доповнюють один одного, проте, як правило, донині співвідносяться з цілком певними групами економічних теорій. Специфіка критеріїв у формаційному підході дає змогу під час їх застосування дослідити глибинний рівень становлення, розвитку та еволюції економічної системи суспільства як природно-історичного процесу, а у цивілізаційному — проаналізувати особливості конкретно-історичного функціонування та розвитку цієї системи. Протягом останніх 20 років помітне прагнення багатьох учених на пострадянських просторах до "синтезу" у використанні критеріїв під час дослідження економічної історії, розробки й аналізу сучасних економічних теорій та їх напрямів.