Завдання та напрямки освітньої ґендерної політики
Стратегія удосконалення освіти в контексті ґендерного виміру передбачає визначення ряду ключових принципів, що є орієнтирами для практичного застосування ґендерного підходу в освітньому процесі.
З метою запровадження ґендерної рівності та недискримінації до сфери освіти в Україні було розроблено державну стратегію «Освіта: ґендерний вимір –2021». Ґендерна стратегія ґрунтується на таких принципах:
дотримання демократичних цінностей свободи, справедливості, егалітарності, інклюзивності, толерантності, недискримінації;
системності та комплексності, які передбачають системну розробку та впровадження досяжних стратегічних завдань, міжінституційну співпрацю для їх практичної реалізації;
відкритості, прозорості, цілісності, що зумовлюють публічну розробку стратегії, її обговорення у експертному та громадському середовищі.
Поясніть важливість даних принципів.
Мета ґендерного підходу в освіті – зміна культури взаємодії статей, заміна відносин ієрархії на відносини партнерства, забезпечення комплексного впровадження ґендерної рівності та недискримінації до національної системи освіти та визначити шляхи спрямування розвитку освіти на системне дотримання ґендерного підходу. Цілі і завдання ґендерного підходу в освіті відповідають Загальної декларації прав людини та Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, ратифікованими Україною. Таким чином, ґендерна освіта і просвіта позиціонуються як один з основних методів досягнення ґендерної рівності та як передумова розвитку егалітарного світогляду.
Чим ґендерний підхід в освіті відрізняється від ґендерного підходу в інших сферах людської життєдіяльності?
Завдання реалізації ґендерної стратегії:
проведення ґендерної експертизи нормативної бази у сфері освіти та внесення відповідних пропозицій щодо її коригування;
розробка освітніх стандартів з урахуванням ґендерної складової;
ґендерна експертиза внутрішніх нормативних документів, що регламентують освітню, організаційну, фінансово-господарську діяльність закладів освіти;
уведення до документообігу принципів ґендерночутливого мовлення / мови через впровадження стратегій фемінізації, нейтралізації, уникнення андроцентризму та сексизму;
системне проведення моніторингу імплементації ґендерного підходу в освіту через використання механізмів гендерного аналізу, експертизи та аудиту;
формування гендерночутливого освітнього середовища у закладах дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої, післядипломної освіти;
системна відмова від принципу «прихованої статевої профорієнтації»;
надання інформаційної та науково-методичної підтримки впровадження ґендерного підходу в освіту та забезпечення взаємодії наукових, освітніх установ;
формування сучасного кадрового потенціалу навчального закладу, здатного забезпечити впровадження ґендерної рівності та недискримінації, шляхом уведення до змісту післядипломної освіти навчальних курсів із ґендерної проблематики;
формування в науковому середовищі вищих навчальних закладів теоретико- методологічного підґрунтя ґендерної теорії шляхом підготовки фахівців і фахівчинь із ґендерної теорії (методології та практики ґендерних досліджень) та активізація науково-дослідницької роботи;
оприлюднення науково-теоретичного доробку національних дослідниць та дослідників з ґендерних студій, створення системи наукової комунікації та кооперації.
Спробуйте класифікувати дані завдання.
Визначте цільові групи ґендерної освітньої політики.
Стратегічні цілі реалізації ґендерної стратегії такі:
комплексне впровадження принципів ґендерної рівності та недискримінації до освітніх регуляторно-нормативних документів;
удосконалення організації та змісту навчально-виховного процесу на засадах ґендерної рівності та недискримінації;
формування професійної спільноти фахівців із питань ґендерної рівності та недискримінації.
Який із напрямків реалізації ґендерної стратегії, на Вашу думку, найбільш важливий? Чому?
Необхідні дії для реалізації першої стратегічної цілі: внесення змін до нормативно-правових документів, що регулюють діяльність у сфері дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої, післядипломної освіти та діяльність органів управління освітою. Важливими складовими даного процесу є удосконалення стандартів освіти шляхом уведення до них ґендерної складової, коригування чинних та розробка нових внутрішніх нормативних документів закладів освіти з урахуванням принципу ґендерної рівності та недискримінації, уведення до документообігу принципів ґендерночутливого мовлення, запровадження системи ґендерного моніторингу основних складових діяльності освітніх закладів різного рівня.
Які заходи потрібно здійснити для досягнення першої стратегічної цілі?
Потенційні вимірювані індикатори:
кількість нормативно-правових документів, що пройшли ґендерну експертизу;
кількість документів, що відкориговані із урахуванням принципу ґендерної рівності та недискримінації;
наявність чітких критеріїв для здійснення ґендерного моніторингу в освіті – якісні та кількісні показники, які будуть включені у щорічні звіти освітніх установ, що відображають реальний стан вирішення проблеми.
Необхідні дії для реалізації другої стратегічної цілі: формування ґендерночутливого освітнього середовища у закладах дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти. Важливими складовими даного процесу є зміст і форма навчання на засадах ґендерної рівності та чутливості.
Які заходи потрібно здійснити для досягнення другої стратегічної цілі?
Потенційні вимірювані індикатори:
наявність заходів із проблем гендерної рівності та недискримінації у планах виховної роботи закладів освіти різного рівня;
кількість проведення інформаційно-методичних заходів із обміну досвідом та кращими практиками із проблеми створення ґендерночутливого освітнього середовища у закладах освіти різного рівня;
наявність/відсутність спеціальних програм із ґендерної освіти та просвіти учнівської молоді (показник ураховує кількість та якість навчальних програм та навчальних курсів із ґендерної тематики);
частка навчальних дисциплін із ґендерної проблематики у навчальних планах закладів професійно-технічної та вищої освіти;
кількість навчальних та навчально-методичних видань для різних закладів освіти, які було піддано ґендерній експертизі;
кількість видання нових (ґендерночутливих) навчальних та методичних посібників (підручників) для різних рівнів освіти.
Необхідні дії для реалізації третьої стратегічної цілі: надання інформаційної та науково-методичної підтримки впровадження ґендерного підходу в освіту та забезпечення взаємодії наукових, освітніх установ; створення системи наукової комунікації та кооперації. Важливими складовими даного процесу є створення в закладах освіти осередків ґендерної освіти, формування сучасного кадрового потенціалу навчального закладу, здатного забезпечити впровадження гендерної рівності, підготовки фахівців із ґендерної теорії (методології та практики гендерних досліджень) та активізація науково- дослідницької роботи у вищих навчальних закладах.
Які заходи потрібно здійснити для досягнення третьої стратегічної цілі?
Потенційні вимірювані індикатори:
кількість ґендерних ресурсних центрів та якість їх діяльності;
кількість навчальних програм ґендерної тематики, призначених для стажування педагогічного та керівного персоналу освітніх закладів;
кількість магістерських та докторських програм з ґендерної проблематики;
кількість захищених дисертацій з ґендерної проблематики та наявність спеціалізованих вчених рад;
кількість договорів про наукову співпрацю національних освітніх установ із зарубіжними освітніми установами щодо спільної наукової роботи в напрямі розвитку ґендерної теорії;
кількість освітніх працівників, які пройшли стажування на курсах (програмах) з ґендерної тематики;
кількість науково-практичних заходів із питань ґендерної рівності та недискримінації в освіті із широкомасштабною презентацією результатів їхньої роботи;
кількість науково-дослідницьких тем з ґендерної проблематики, що виконуються за кошти Держбюджету;
кількість періодичних наукових та науково-методичних видань з ґендерної тематики.
Отже, рівноправна участь жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства і держави, зокрема освіти, є важливою умовою й гарантією утвердження демократії в Україні і запорукою її європейської інтеграції. Чітка постановка завдань та окреслення методів їх досягнення є важливою складовою реалізації ґендерної освітньої політики.