- •Природа, сутність і функції мови
- •Мова як суспільне явище
- •Мова і мислення
- •Проблема співвідношення мови і мислення
- •Психофізичні основи зв'язку мови і мислення. Внутрішнє мовлення і мислення
- •Роль мови у процесі пізнання
- •З історії вивчення проблеми мови і мовлення
- •Сучасні уявлення про співвідношення мови і мовлення
- •Знаковий характер мови
Природа, сутність і функції мови
Мова як суспільне явище
Мова - це єдина, цілісна, складна система знаків: фонем (звуків), морфем (частин слова), слів, речень, яка служить для називання предметів, явищ об'єктивної дійсності та понять, є засобом спілкування, обміну думками і формування думок.
Мова - явище фізичне, фізіологічне, антропологічне, суспільне. Умова його існування - людське суспільство. Це феномен людської цивілізації. Зв'язок мови й суспільства обопільний. Вона - одна з головних ланок ланцюга "суспільна свідомість - праця - мова", що робить людину власне людиною. Мова - найважливіше знаряддя соціалізації людини. Суспільна сутність людини виявляється уже в тому, що вона щодня спілкується, пристосовується до свого оточення, зміцнює суспільні зв'язки, взаємодіє зі суспільними групами.
Розвиток і функціонування мови значною мірою зумовлені станом суспільства. Також у мові відображається соціальна диференціація суспільства. На стан мови впливають демографічні процеси, рівень загальної освіти народу, розвиток науки, створення державності тощо. Суспільство також може свідомо впливати на розвиток мови.
Мова - засіб спілкування, мислетворення, інтелектуального та естетичного освоєння світу, нагромадження і збереження людського досвіду, а також умова подальшого поступу усього людства.
Мова лежить в основі духовного єднання людей у певну спільноту, вона є "найдосконалішим, незамінним засобом етнічної (національної) єдності" (В. Чапленко), "найголовнішим і найміцнішим цементом, що об'єднує етнографічний народ і перетворює його в свідому націю" (І. Огієнко). У ній виявляється генотип нації, досвід її буття, закладено код нації, її ментальність. Мова - найважливіша ознака нації і засіб репрезентації її у світі.
Формою існування мови є мовлення-конкретний, практичний вияв мови, "мова в дії*", реалізація мови у різних сферах життєдіяльності.
Щоб осягнути роль мови в суспільстві, варто розглянути її функції, важливі для суспільства взагалі і для кожного окремого носія мови.
Проблема взаємовідношення мови й суспільства охоплює такі питання, як мова й народ; мова й індивід; мова й класи та інші соціальні групи людей; мова, базис(сукупність виробничих відносин, що становлять економічну структуру суспільства) і надбудова.
Мова – загальнонародне явище. Народ – творець і носій мови. Одна особа безсильна будь-що змінити у мові, бо мова розвивається і змінюється за своїми об’єктивними законами. Навіть геніальна особистість не здатна змінити мову, а може лише виявити приховані потенції мови, показати, як ефективно можна використати те, що в мові існує.
Отже, мова і суспільство перебувають у тісному взаємозв’язку. Немає жодної суспільної сфери, куди б не проникала мова.
Мова і мислення
Співвідношення мови і мислення — одна з центральних проблем не тільки теоретичного мовознавства (філософії мови), а й філософії, логіки, психології. Цікавились нею також математики, фізики, медики та ін. Якщо раніше головним питанням було обґрунтування наявності чи відсутності зв'язку між мовою і мисленням, то нині — виявлення характеру зв'язку між ними.