- •50. Основні компоненти грошей.
- •51. Основні напрямки, пріоритети, методи економічної політики.
- •52.Основні форми власності та їх взаємодія.
- •53.Особливості аграрної та індустріальної цивілізації.
- •54.Особливості розвитку інфляційного процесу в Україні.
- •55.Особливості становлення ринкових відносин в Україні.
- •56. Підприємництво і його форми.
- •57. Підприємство та його форми.
- •58. Поділ праці.
- •59. Поняття ринку. Функції ринку.
- •60. Поняття циклу. Середні і довгі цикли.
- •61. Попит і пропозиція товарів та механізм їх взаємоврівноваження в ринковій економіці.
- •62. Потреби та інтереси – рушійні сили економічного розвитку.
- •63. Правовий та економічний зміст власності.
- •64. Предмет економічної теорії.
- •65. Прибуток. Основні напрямки використання прибутку.
- •66.Результати макроекономічної діяльності.
- •67. Рентабельність.
- •68. Ринок цінних паперів.
- •69. Роздержавлення, приватизація та їх мета.
- •70. Розподіл доходів. Суть і функції розподілу в умовах ринкової економіки.
- •73.Система відносин власності в економіці України.
- •74. Структура ринку.
- •75. Сутність економ. Зростання.
- •76. Сутність заробітної плати, її форми і системи.
- •Суть конкуренції, умови її виникнення.
- •Теорія трудової вартості та граничної корисності.
- •Тіньовий ринок.
- •Товар і його властивості.
- •Умови існування ринку.
- •Фондова біржа. Основні види операцій, здійснюваних на фондовій біржі.
- •88.Форми підприємств залежно від їх розмірів.
- •87.Форми організації виробництва.
- •91.Формування економічної політики.
- •93.Характеристика економічних відносин. (Характеристика мев)
- •94, Циклічність як загальна закономірність ринкової економіки.
- •92. Функції економічної теорії.
- •95. Ціна і ціноутворення.
- •78. Сутність ціни. Фактори, що впливають на ціни.
- •96. Шляхи переходу до ринку.
50. Основні компоненти грошей.
51. Основні напрямки, пріоритети, методи економічної політики.
Напрями економічної політики різноманітні за своїм змістом, політичною значимістю. їх можна класифікувати: за сферами економічного .життя (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок, торгівля тощо,),- за часом дії (довго-, середньо- та короткострокові); за політичною та соціально-економічною значимістю.
Методи економічної політики. Залежно від характеру впливу на діяльність економічних суб'єктів розрізняють пряме і непряме (опосередковане) регулювання. Пряме регулювання ототожнюється з адміністративними, а непряме - з економічним методами. Поділ на пряме (адміністративне) і опосередковане (економічне) регулюванняекономіки в рядіконкретнихвипадків є взначнійміріумовним, а нерідкойого просто важко провести. Проте на практицівідмінностіміж ними проступаютьдостатньочітко і їхзавждислідмати на увазі, оскількирезультатицихметодівпроявляють себе з різним лагом (часовимрозривом) і маютьрізнийпсихологічнийвплив на суб'єктівгосподарювання. Специфіка прямого методу полягає у тому, щовінскладає собою комплекс обов'язкових для виконаннявимог і розпорядженьдержавнихорганівсуб'єктамекономічноїдіяльності. Прямий (адміністративний) метод є безальтернативним, він не залишаєсуб'єктам права вибору, не вимагаєвід них проведенняекономічногоаналізу, порівнянняваріантів і т.н. Прямийметод регулювання часто маєвисокуефективність, оскількивінпочинаєдіятинегайно і охоплюєвсіхсуб'єктів, якідіють у відповідномуекономічномупросторі. Прямий метод включає до себе таківажелі (інструменти) як: податки, ліцензії, квоти, тарифи, штрафи, державнікапіталовкладення, юридичновизначенінормиамортизаційнихвідрахувань, регульованіціни, субсидії, субвенції, пільговікредити. Непрямий метод полягає у впливі на економічніінтересисуб'єктівгосподарювання, створенні таких економічних умов, якізмушуютьїхдіятиувигідному для державинапрямку. Непрямий метод ототожнюється з економічнимсаме тому, щовінвимагаєвідчиннихсуб'єктівпроведенняекономічногоаналізу та порівняння, даєможливістьсамостійноговибору. Непрямий метод не руйнуєринковуситуацію, не обмежуєїї на відмінувід прямого методу.Вінтількивидозмінюєїї. Ценадаєйомубеззаперечнуперевагу перед прямим, адміністративнимрегулюванням. Разом з тим, у опосередкованогорегулювання є і певнийнедолік, якийполягає у значному часовому лагу, щовиникаєміж моментом прийняттядеражвнихзаходів і результатами, яківін приносить. Непрямий (економічний) метод охоплюєтакіінструменти як: бюджетні, податкові, грошово-кредитні, інвестиційні, амортизаційні, інноваційні, індикативнепланування, а такожморально-психологічнийвплив.
Пріоритетнийпідхід до економіки — цезавждиполітичний, стратегічнийпідхід. Пріоритетимаютьвизначатися на основіінтересів і здійснюватися через них. Вони повиннісприятинауковомупередбаченнюмайбутнього стану розвиткуекономіки, йогоструктури, впливу на соціальну сферу, людину, природу. У своючергу, на ційосновіможнапрогнозувативиникненняреальнихсуперечностей і шляхи, способиїхвирішення. Отже, економічнаполітика, побудована на науковійтеорії, перетворюється на чинниксуспільногопрогресу. Пріоритетнийрозвитокекономіки в цілому, певноїїїсферипотребуєвзаємодіїдвохчинників: передовоїматеріально-технічноїбази, високопрофесійнихкадрів, предметівпраці, іншихелементіввиробництва, з одного боку, і матеріального та морального стимулюванняйогорозвитку — з другого. Цезабезпечитьєдністьнауково-технічного і соціальногопідходу до розв'язаннявузловихпитаньекономіки. Отже, змінапріоритетіввекономічнійполітиціможливалише за умовиадекватнихзмінчинників, то розглядаються.