- •Тема 4.3. Монетарні активи підприємства. Основи фінансування активів підприємства
- •1. Грошові та інші активи підприємства: характеристика, склад, особливості формування відповідно до сфери діяльності підприємства
- •Запас грошових коштів на початок періоду
- •Сальдо грошового обороту за період
- •Запас грошових коштів на кінець періоду
- •Надходження грошових коштів
- •Витрачення грошових коштів
- •Динамічний підхід до оцінки грошових коштів
- •Статистичний підхід до оцінки грошових коштів
- •2. Фінансові джерела формування активів, їх склад та структура
- •3. Обгрунтування потреби підприємства в обігових коштах
- •Всього: 80 днів
Тема 4.3. Монетарні активи підприємства. Основи фінансування активів підприємства
1. Грошові та інші активи підприємства: характеристика, склад, особливості формування відповідно до сфери діяльності підприємства
Грошові кошти є складною та багатоплановою економічною категорією, використовуються як інструмент оцінки, засіб платежу та заощадження, є ресурсом та результатом діяльності підприємства, обумовлюють його поточний та майбутній фінансовий стан.
Грошові кошти підприємства можуть бути охарактеризовані на базі застосування статистичного та динамічного підходів.
Статистичний підхід визначає їх як наявний залишок (запас) коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства на конкретний момент часу.
У рамках статичного підходу грошові кошти прийнято розглядати з двох точок зору: бухгалтерської та економічної.
З бухгалтерської точки зору грошові кошти підприємства є сукупністю залишків грошей, які обліковуються на окремих бухгалтерських рахунках та знаходять відображення в балансі підприємства.
У складі грошових коштів виділяють:
І. Залежно від рахунку, на якому вони відображені: грошові кошти в касі (pax. 30); грошові кошти на р/р (pax. 311); грошові кошти на валютному рахунку (pax. 312); грошові кошти на інших рахунках (pax. 313); грошові кошти в дорозі (pax. 333,334); грошові документи (рах. 332), еквіваленти грошових коштів (рах.351); інші поточні фінансові інвестиції (рах.352); короткострокові векселі. отримані (рах. 34).
II. За призначенням: грошові кошти для обороту, для спеціального призначення.
III. За місцем зберігання: грошові кошти в банку, в касі, у підзвітних осіб.
Економічна точка зору на грошові кошти підприємства передбачає використання таких підходів до характеристики їхнього обсягу, складу та розміру.
І. Залежно від підходу до визначення обсягу грошових коштів необхідно виокремлювати:
1) грошові кошти в цілому, авансовані у майно підприємства;
2) частину оборотних активів безпосередньо в грошовій формі.
Розгляд грошових коштів в цілому базується на тому, що майно будь-якого підприємства має вартісний вираз, тому кошти, авансовані в це майно опосередковують його використання та забезпечують безперервну зміну форм вартості. Наявне майно є, за суттю, матеріально-уречевленою формою грошових коштів, вкладених у дане підприємство, які можуть за потреби (або в процесі кругообороту) знову прийняти грошову форму.
Розглядаючи грошові кошти у вузькому сенсі мають на увазі грошові кошти як частину оборотних активів, які відбиваються у відповідному розділі активу балансу. Це фактичні гроші, які на момент оцінки знаходяться у розпорядженні підприємства та можуть негайно бути використані для фінансування будь-яких потреб чи зобов'язань підприємства. В подальшому буде використовуватися саме такий підхід до визначення поняття "грошові кошти".
II. Залежно від джерела утворення виділяють:
1) власні грошові кошти;
2) позикові грошові кошти.
Визначення джерела утворення грошових коштів може бути прове-дено лише гіпотетично, оскільки грошові кошти, отримані з різних джерел, використовуються підприємством як єдине ціле (одночасно) і, відповідно, знаходяться на момент оцінки на різних стадіях операційного циклу.
Прийнято оцінювати лише ступінь достатності наявних грошових коштів для виконання зобов'язань щодо повернення позикових грошових коштів (кредитів, позик). Проте, якщо власні обігові кошти підприємства є від'ємною величиною, то можна стверджувати, що всі грошові кошти є позиковими.
III. Грошові кошти підприємства у натурально-уречевленій формі - це:
1) готівка (у вигляді грошових знаків).
2) безготівкові гроші (у вигляді запису на клієнтських рахунках, відкритих підприємством у комерційних банках).
3) еквіваленти (субститути) - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у відповідні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості. Еквівалентами грошових коштів визначаються:
депозитні вклади до запитання, які у будь-який час за потреби та за розпорядженням підприємства перетворюються на грошову форму (повертаються банківською установою на розрахунковий рахунок підприємства);
короткострокові цінні папери, насамперед державні, які можуть при потребі та без втрат бути продані на вторинному фондовому ринку; застосовуються як засіб платежу, як форма застави тощо.
Виникнення та використання еквівалентів (субститутів) грошей є результатом компромісу між завданням підтримування постійної плато-спроможності підприємства та прибутковим використанням наявного майна.
IV. Залежно від ступеня ділової активності грошові кошти підприємства поділяються на активні та пасивні.
До активної частини належать грошові кошти, які беруть участь в обороті, тобто "працюють", використовуються як засіб платежу. Пасивні гроші не використовуються в господарському обороті підприємства, а резервуються для покриття певних потреб підприємства (резервний запас грошових коштів) або інвестуються до різноманітних субститутів грошей (як засіб заощадження та збереження вартості).
Визначення пасивності грошей пов'язано не з формою чи рахунком, на якому вони знаходяться, а визначаються роллю в процесі функціонування підприємства.
V. Залежно від функціонального призначення наявні грошові кошти розглядаються як запас коштів, створений з певною метою.
За потребами, що задовольняються, виділяють чотири види запасів грошових коштів:
1. Операційний запас грошових коштів, необхідний для ведення бізнесу, фінансування поточних господарських операцій.
2. Страховий запас, представлений грошовими коштами (або субститутами грошових коштів), які зберігаються в резерві на випадок непередбачених змін. Чим менше непередбачений рух грошових коштів фірми, тим більший розмір необхідних запасів грошей.
3. Спекулятивний запас грошових коштів, метою створення якого є отримання доходного прибутку від спекулятивних операцій завдяки використанню сприятливої кон'юнктури окремих ринків для здійснення позапланових закупівель ресурсів тощо. Умовою отримання додаткового прибутку є швидке реагування, а отже, необхідна певна сума вільних грошових коштів, яка може бути використана на ці потреби.
4. Компенсаційний запас грошових коштів, потреба та розмір якого залежать від практики взаємодії підприємства з банком, що його обслуговує. Як правило, комерційні банки вимагають від боржника підтримувати певний залишок коштів на рахунку в банку, який прямо пропорційний або до суми кредиту, або до суми комісійних. Ці мінімальні залишки визначені в літературі як компенсаційні залишки, їхній обсяг коливається залежно від кон'юнктури ринку кредитів та специфіки відносин між підприємством та банком.
Фактичний обсяг грошових коштів не є арифметичною сумою окремих видів запасів грошей. Одна й та сама одиниця грошей може використовуватися для формування декількох видів запасів, тобто утримуватися у формі запасів для досягнення не однієї, а декількох цілей. Кількісно розподілити наявні грошові кошти та визначити розмір кожного виду запасів на момент оцінки є неможливим і недоцільним. У той самий час у перебігу проведення планових розрахунків цільовий розмір кожного виду запасів грошових коштів має бути визначеним.
IV. З точки зору достатності для функціонування підприємства розмір запасів грошових коштів оцінюється як:
1) мінімальний запас (базовий);
2) середній запас;
3) оптимальний запас;
4) максимально-допустимий запас (граничний).
Мінімальний запас (базовий) - це запас грошових коштів підприємства, нижче якого підприємство не може опускатись, оскільки це спричинить збої функціонування. Цей запас забезпечує мінімальний рівень платоспроможності підприємства.
Середній запас грошових коштів - це запас, який підтримує підприємство протягом певного періоду. Він є результатом практики діяльності, що склалася на підприємстві в цьому періоді.
Оптимальний запас грошових коштів - це запас, який дає можливість підприємству забезпечити виконання усіх його завдань з мінімальними витратами на його формування та підтримування.
Максимально-допустимий залишок (або граничний запас) - це максимальний запас грошових коштів, який підприємство може утримувати. Надлишок доцільно використовувати для авансування грошей у матеріальні цінності або для проведення реального та фінансового інвестування.
Суттєвим недоліком статичного підходу визначення грошових коштів є ігнорування фактора часу, що не дає можливості аналітику об'єктивно оцінити платоспроможність підприємства, етапи процесу управління грошовими коштами, оскільки вони є наймобільнішою частиною активів підприємства й швидко трансформуються в інші види активів. Це обумовило виникнення та широке поширення в літературі динамічного підходу до визначення грошових коштів, який грунтується на понятті грошового обігу.
Грошовий обіг є результатом (процесом) функціонування реальних грошей та охоплює виконання ними функцій засобів обігу, платежу та засобів накопичення. У процесі кругообороту грошові кошти підприємства утворюють грошові потоки, обсяг яких характеризує кількість залучених або використаних грошових коштів.
Між статичним та динамічним підходом до оцінки грошових коштів підприємства існує діалектична взаємозалежність, яку віддзеркалює рис 4.8.