- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
І.П. ЮЩУК
практикум
З ПРАВОПИСУ УКРАїНСЬКОї МОВИ
Допущено Міністерством освіти України
4-те видання
Київ «Освіта» 2000
ББК 81.2У Ю99
Допущено Міністерством освіти України
(Рішення Колегії Міністерства освіти України. Протокол № 14/3-18 від 22.12.99.)
ЮЩУК І. П. Практикум з правопису української мови.— 4-те вид.— К.: Освіта, 2000.— 254 с.
Посібник оптимально поєднує теоретичні положення й практичні завдання, що сприяє вдосконаленню правописних навичок учнів. Ілюстративно-текстовий матеріал характеризується пізнавальністю, виховною й естетичною функціями слова.
Посібник може бути використаний учителем для організації індивідуальної та групової роботи як на уроках, так і вдома, а також для самостійної роботи учнів старших класів, абітурієнтів, студентів.
О І. П. Ющук. 1989 О І. П. Ющук. 1994.
перероблене й доповнене © І. П Ющуь. 2000 © П. В. Машков.
Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ПОСІБНИКОМ
У посібнику докладно розглядається правопис, викладаються найнеобхідніші загальнотеоретичні питання, наводяться у великій кількості ілюстрації до правил, даються тренувальні вправи з відповідями для самоперевірки. За посібником можна проводити як систематичне вивчення всього правопису, так і вибіркове повторення окремих розділів.
Теоретичний матеріал загального характеру міститься на початку кожного розділу, а також окремих підрозділів. Іноді, якщо це стосується тільки одного питання, він дається на початку параграфа. Без його знання неможливе повноцінне, свідоме засвоєння конкретних правописних правил.
Наприклад, щоб правильно виділити відокремлену обставину (§ 111), треба знати ознаки дієприслівників (§ 77), вміти членувати речення на найменші складові частини (§ 94), знаходити підмет (§ 95), присудок (§ 96), другорядні члени речення (§ 97), визначати межі груп слів у реченні (§ 98) та користуватися парними комами (§ 100).
Правописні правила сформульовані так, щоб вони були якомога стисліші й охоплювали як найбільше правописних випадків. Іноді спочатку дасться узагальнене правило, а потім ідуть уточнення до нього. Тому правила в параграфі треба вивчати у взаємозв'язку. Розбираючи те чи інше правописне правило, слід обов'язково повторити й відповідний теоретичний матеріал та проаналізувати всі приклади до нього.
Кращому запам'ятовуванню правописних правил повинні сприяти пояснення, що даються під заголовком «Та це ж просто...»
Ілюстрації до правил — це водночас і матеріал для Диктантів з наступною самоперевіркою та самоаналізом допущених помилок.
Наприклад, для закріплення знань з правопису м'якого знака учитель організовує диктант, добираючи для нього речення з ілюстрацій до правил. При цьому перед кожним реченням вказується його код у посібнику: перші цифри — параграф, наступна — пункт параграфа і остання — номер речення. (Пояснення, які даються в квадратних дужках, диктувати не треба!)
Отже, диктант на правопис м'якого знака, складений з речень, може мати такий вигляд:
16.2.3. В нашій славній сторононьці невичерпних сил народ! 16.2.7. Сонце — немов дитя золоте в колисці синього неба. 16.3.2. Заходилися цвірінчати, джерготіти, путькати різні птахи. 16.3.4. Соловейко в темному гаї перший промінчик сонця вітає. 18.1.2. Мільйони свічок на каштанах звучать, наче дзвони ясної весни. 18.1.5. Тихо пливе блакитними річками льон. 12.4.2. Кінський тупіт завмирав удалині і врешті зовсім затих. 73.2.1. Не клич мене, весно, не чаруй і не ваб.
Так само можна організувати й словниковий диктант (теж на правопис м'якого знака), який матиме приблизно такий вигляд:
15.2. Мідь, путь, батько, близько. 15.3. Голуб, любов, повір, відправте. 16.1. Стань, станься, підносься, піднісся. 16.2. В землянці, неньці, неньчин. 16.3. Дзвякнути, велетенський, промінчик, читальня, тьмяний, різьбяр. 16.4. Багато облич, роздоріж, гіркий, ларки. 18.1. Батальйон, каньйон, портьєра. 12.4. Кінський, волинський. 63.1. Дев'ятнадцять, п'ятдесят, шістсот. 73.2. Розріж, станьмо, поставмо, повірте.
Учні за вказаними координатами легко знаходять у посібнику записані ними речення чи слова, звіряють їх, виправляють у себе помилки і тут же повторюють потрібні правописні правила.
Подібний диктант можна організувати на будь-яке орфографічне або пунктуаційне правило чи водночас на кілька правил. Диктанти можуть бути тривалістю як цілий урок, так і 5—10 хвилин.
Диктанти, призначені для самоперевірки, може проводити не тільки вчитель, а й самі учні або хтось інший, наприклад батьки вдома. А перевірятиме їх завжди той, хто писав, щоб відразу ж на місці з'ясувати для себе, чому треба писати так, а не інакше.
4. Тренувальні вправи є кількох видів: 1) із зашифрованими в них висловами; 2) з відповідями наприкінці посібника (вони позначені зірочками; 3) призначені для підсумкових диктантів (такі вправи супроводяться позначкою «контрольна») та ін.
Під час виконання вправ, у яких зашифровано афоризми, крилаті вислови, прислів'я тощо, не можна переставляти місцями слова та словосполучення. Інакше з підкреслених букв не складеться вислів. Якщо ж усе-таки бажане поєднання букв не виходить,— це свідчить, що десь трапилася помилка. У такому разі треба уважно перечитати правила і тільки тоді шукати її. Ні в якому разі не слід навздогад підставляти слова.
Виконуючи вправи, до яких наприкінці посібника лаються відповіді, треба обов'язково підкреслювати орфограми та пунктограми, а на полях проти них виписувати вставлені букви чи розділові знаки. Це полегшить наступну звірку з відповіддю і водночас сприятиме виробленню стійкої правописної пильності, без якої неможлива справжня грамотність.
Диктуючи речення із вправ, що мають позначку «контрольна», посилання в квадратних дужках треба пропускати. Учні скористаються ними лише тоді, коли їм треба буде шукати пояснення до своїх помилок.
Звіряти написане з надрукованим слід завжди уважно, вдумливо, без поспіху, бажано двічі, щоб знайти всі помилки. Адже будь-яка своєчасно не помічена й не виправлена помилка закарбовується в мимовільній пам'яті і стає причиною нових помилок.
І. ФОНЕТИКА І ПРАВОПИС
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВОПИСУ