- •1. Конституційне право громадян на працю. Гарантії його забезпечення.
- •2. Поняття та підстави виникнення трудових правовідносин.
- •3.Зміст та структура трудових правовідносин.
- •Сторони колективного договору
- •Зміст колективного договору
- •8. Порядок укладення
- •1. Колективні переговори
- •2. Вирішення розбіжностей
- •3. Підписання колективного договору
- •4. Реєстрація колективного договору
- •10. Зміст і структура колективного договору
- •17.Порядок оформлення звільнення і проведення розрахунків. Записи в трудовій книжці.
- •19.Дисциплінарна відповідальність: поняття та її види.
- •20.Загальна дисциплінарна відповідальність працівників. Види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування.
- •21.Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності працівників.
- •Причинний зв'язок між протиправним порушенням обов'язку і майновою шкодою.
- •22.Види матеріальної відповідальності працівників, їх характеристика.
- •23.Вихідні дні, їх кількість. Особливості залучення до роботи та компенсації за роботу у вихідний день. Святкові і неробочі дні.
- •24.Порядок розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця за наявності вини працівника (п. 3,4,7,8 ст.40 кЗпП України).
- •25.Порядок розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця за відсутності вини працівника (п. 1,2,5,6 ст.40 кЗпП України).
- •26.Порядок розірвання трудового договору (строкового та безстрокового) за ініціативою працівника.
- •27.Додаткові підстави розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця (ст.41 кЗпП України).
- •28.Особливості працевлаштування та регулювання праці неповнолітніх.
- •29.Трудовий договір з молодим спеціалістом: особливості укладання.
- •30.Матеріальна відповідальність власника при заподіянні працівнику каліцтва або іншого ушкодження здоров’я.
1. Конституційне право громадян на працю. Гарантії його забезпечення.
Стаття 43.Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і п ро надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Особливістю гарантій є те, що вони передбачають обов’язок держави забезпечити громадянам рівні можливості у реалізації їхнього суб’єктивного права. Тому розглядаючи проблему гарантій права на працю, потрібно перш за все з’ясувати: що саме держава бере на себе обов’язок забезпечувати? Тобто, питання законодавчого закріплення права на працю в сучасних умовах. У ст.43 Конституції України, проголошено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає чи на яку вільно погоджується. Отже, в Україні право на працю є конституційним правом.
2. Поняття та підстави виникнення трудових правовідносин.
Трудові правовідносини, за загальним правилом, виникають на підставі узгоджених двосторонніх вольових актів, відповідно до яких працівник виявляє бажання здійснювати свою трудову діяльність у певного роботодавця, а роботодавець, який може надати роботу, бажає залучити цього працівника до особового складу працюючих. Таким актом, як правило, є трудовий договір. У деяких випадках підставою виникнення трудових правовідносин є юридичний склад. Юридичний склад — це комплекс життєвих обставин, визначених законом, які тільки в сукупності та логічній послідовності викликають до життя певні юридичні наслідки. Однак обов'язковою складовою кожного юридичного складу, який є підставою виникнення трудових правовідносин, є волевиявлення самого трудящого на виконання певної трудової функції у певного роботодавця. Так, наприклад, виникнення трудових правовідносин у науково-педагогічних працівників обумовлюється актом виборів на відповідну посаду тієї особи, яка попередньо висловила згоду на участь у конкурсі. Тобто, якщо посада заміщується за конкурсом, то укладанню трудового договору передує акт обрання особи, яка бажає взяти участь у конкурсі, і акт затвердження результатів конкурсу відповідним органом управління. Таким чином, належне з'ясування юридичних фактів, що входять до юридичного складу, запорука законності виникнення трудових правовідносин.
Отже, трудові правовідносини — це суспільні зв'язки, які виникають між працівником і роботодавцем з приводу реалізації першим своєї здібності до продуктивної праці, врегульовані нормами трудового права, а \х учасники виступають у ролі носіїв суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.