- •1. Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування.
- •2. Пряма мова і розділові знаки при ній. Цитати
- •1.Культура фахового мовлення.
- •2.Відмінювання іменників, що закінчуються на –р.
- •1.Стилі, типи сучасної української літературної мови.
- •2.Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні.
- •1.Документ – основний різновид ділової мови. Загальні вимоги до складання документів.
- •Загальні функції:
- •Спеціальні функції:
- •1 Особливості офіційно ділового стилю мови.
- •1. Поняття літературної мови. Мовна норма, види норм
- •2. Порівняльний зворот
- •1. Культура мовлення під час ведення дискусій
- •2.Правопис префіксів
- •1.Орфографічні норми сучасної української літературної мови.
- •2.Ступені порівняння якісних прикметників
- •1)Мова і професія
- •2)Прикметник як частина мови
- •1)Особливості складання розпорядчих документів
- •2)Відмінювання прикметників. Особливості використання прикметників у ділових паперах.
- •Особливості використання прикметників у професійних текстах
- •Оголошення
- •1)Відмінювання кількісних числівників. Особливості використання числівників у ділових паперах.
- •2)Речення. Класифікація простих речень.
- •1. Творення присвійних прикметників
- •Творення дієприкметників
- •2.Синтаксис
- •65011, Одеса, вул. Різницька, 13/15
- •65035, М. Одеса, вул. Польська, 19
- •Числивник як частина мови.
- •2. Використаннея прикметників в документах.
- •1. За будовою числівники поділяються на прості, складні та складені.
- •2. Відокремлення другорядних членів речення
- •2. Відмінювання дієприкметників.
- •1. М'який знак пишуть:
- •2. Довідки - їхні види та правила оформлення.
- •1.Відмінювання складених кількісних та порядкових числівників
- •8. За ступенем складності:
- •9. За стадіями відтворення:
- •10. За терміном виконання:
- •12. За технікою відтворення:
- •13. За терміном зберігання:
- •1.ЛексиКа за сферою вживання
- •1. Дієсло́во як частина мови
- •2. Складні випадки слововживання.Пароніми та омоніми
- •1.Мовленнєвий етикет.
- •2.Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах.
- •1.Іменник як частина мови
- •2.Неозначена форма дієслова. Основа дієслова.
- •1. Сематико-граматичні групи іменників. (розподіл на конкретні та абстрактні,власні та загальні, істотні та неістотні.)
- •2.Дієприслівник як форма дієслова.
- •Безособові форми на –но, -то. Види дієслова.
- •Види дієслів
- •Основні правила ділового спілкування.
- •2.Розділові знаки при однорідних членах речення та узагальнюючих словах.
- •Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •Зв`язок числівника з іменниками.
- •1. Розділ іменників на відміни і групи. Творення й правопис імен по батькові
- •2. Культура мовлення під час ділової телефонної бесіди
- •1. Термін і термінологія
- •2. Звертання. Вставні, вставлені слова, речення і розділові знаки при них
- •1. Особливості відмінювання іменників. Кличний відмінок – зміст поняття.
- •2. Формуляри і реквізити ділових паперів
Білет№1
1. Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування.
Мова як одна з головних ознак кожної нації є її генетичним кодом, який поєднує минуле із сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття людської спільноти у вічності.
Мова – не лише засіб спілкування, а й скарбниця духовного і культурного спадку народу. У витворених протягом віків різноманітних формах буття мови (старовинні усні перекази і літописи, народні пісні і думи, казки і міфи, поетичні і прозові твори тощо) зберігаються історична пам’ять і досвід нації, глибинні витоки її світоглядних і моральних цінностей, віддзеркалюються національні традиції і узвичаєння, звичаї і навички, тобто ознаки, що притаманні саме цій спільноті.
Державотворча роль української мови відбивається в таких моментах:
1. Мова як одна з головних ознак кожної нації є її генетичним кодом, який поєднує минуле із сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття людської спільноти у вічності.
2. У витворених протягом віків різноманітних формах буття української мови зберігаються історична пам’ять і досвід нації, глибинні витоки її світоглядних і моральних цінностей, віддзеркалюються національні традиції і узвичаєння, звичаї і навички, тобто ознаки, що притаманні саме цій спільноті.
3. Одночасно українська мова створює той мовний простір, який є природнім середовищем буття української нації. Його збереження є неодмінною умовою самого її існування і базовою матеріальною гарантією забезпечення мовних прав українців.
4. Українська мова – невід’ємний державницький атрибут, що зберігає свою історичну спадкоємність від давньокиївської доби. Як мова найчисленнішого, найстаршого, автохтонного і титульного етносу українська мова відповідно до загальноприйнятої світової практики виконує функцію єдиної державної мови в Україні. Мова- засіб спілкування, інформаційний зв'язок у суспільстві. Мова є універсальним і унікальним, матеріально найдешевшим засобом спілкування.
Усе пізнане людиною – предмети, явища, процеси, поняття – дістає певну назву і так під цією мовною назвою існує в свідомості мовців. Назва вирізняє предмет із безлічі інших. Мовну назву мають не реальны предмети, а й вигадані, народжені фантазією.
2. Пряма мова і розділові знаки при ній. Цитати
Прямою мовою називають чуже мовлення, передане дослівно, з усіма граматичними, інтонаційними та стилістичними. Пряма мова може складатися з одного слова, одного речення і з кількох речень. Пряма мова супроводжується реченням, що вказує на те, хто є мовцем та адресатом, за яких обставин вона висловлена, яка манера вести розмову в людини, мовлення якої передається. Таке речення називається словами автора. Пряма мова і слова автора поєднуються за змістом та інтонаційно, тобто без допомоги сполучників.
Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, у середині прямої мови, після неї, а також включати в себе пряму мову. Інтонація слів автора завжди розповідна, а інтонація прямої мови може бути розповідною, питальною, спонукальною, окличною та неокличною.
На письмі пряма мова і слова автора розділяються двокрапкою, тире, а також двокрапкою і тире одночасно. Пряма мова завжди береться в лапки. Кожне речення прямої мови пишеться з великої букви і в кінці його ставиться той пунктуаційний знак, який відповідає меті висловлювання та інтонації речення. Винятком є той випадок, коли пряма мова представлена розповідним реченням, а слова автора стоять після неї. Тоді замість крапки після прямої мови ставиться кома («Тату, гляньте — лев», — шепочу я батькові).
Уживання розділових знаків залежить від позиції прямої мови щодо слів автора. Розділові знаки при прямій мовi
Схеми |
Приклади |
А: "П!(?/...)" |
Є така поезія Верлена. Де поет себе питає сам у гipкомy каятті: "Шалений! Що зробив ти із cвоїм життям?" (Кост.). |
А: "П". |
Мати попросила Павлуся: "Синку, сходи, будь ласка, по хліб". |
"П!(?/...)" -а. |
"То ти так i не зробив домашнього завдання?" здивовано перепитав Васько друга. |
"П". - а. |
"Що ж, так тому i бути". - спокійно проказав чоловік. |
"П, - а, - п". |
"Ось так i сталося, - розповідав сивий чоловік, - що я назавжди лишився жити в цьому містi". |
"П, - а. - П". |
"Я Toбi так скажу, - рішуче заявив Іванко. - Нічого тут довго роздумувати - діяти треба". |
"П!(?/ ...) - а. -П". |
"Де набрались вони тих забав? caмi в себе питають. - Адже в нас не видали того, Не чували в пустині!" (Фран.). |
А: "П", а. |
Уci говорять: "Треба щось терміново робити, інакше ми просто загинемо", але ніхто нічого не робить. |
А: "П!(?/...)"-а. |
Тодось закричав що є сили: "Тікайте!" - та й пoбiг сам. |
|
"Говоріть, говоріть" - "Що ж тут говорити...". |
Розділові знаки при цитатах
Правила |
Приклади |
1. Якщо цитата супроводжується словами автора, розділові знаки ставляться, як при прямій мовi. |
Тодось Осьмачка пише: "Коли трапляється меж велике горе, то завжди Шевченко, Шекспір i Гете встають переді мною, викликають гіркi думки, а під кінець дають втixy i заспокоєння". |
1. Коли неповна цитата вплітається в канву основного речення, вона пишеться з малої літери. |
Був Сосюра навіть в oxopoнi Петлюри (про те, між іншим, є згадка не тільки в спомини, а й у одному з його віршів, де говориться про те, як "грушi в Петлюри рвав я в саду") (Гриш.). |
3. Коли цитата наводиться не повністю, в середині ставляться три крапки |
"Якби постичний геній визначався..індивідуальною неповторністю стилю, відсутністю наслідуваних літтературних або пісенних зразків та попередників лірика Є.Плужника становила б найвище досягнення в цілому українському письменстві", - пише Володимир Державін. |
4. Якщо початок цитати пропущений, то ставляться три крапки. Коли така цитата стоїть на початку речення, |
"...Література наша - не не тлях до легкої слави, не cпосіб заробітку i не розвага на дозвілі, а чесне служіння народові, народному ділу, народній ідеї", - говорив Б. Антоненко-Давидович |
|
|
5. Епіграфи пишуться без лапок |
Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі, Польова моя мрійнице, Крапля у coнцi з весла. Я видам свою кров, свою силу i ніжність до краплі, Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла. А. Малишко |
6. Після цитата ставиться крапка, знак оклику, знак питання, якщо вказівка на джерело стоїть внизу на наступному рядку. |
Отче наш! Коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ця!... Євангеліє від святого Маттея. |
7. Якщо вказівка на джерело іде зразу за цитатою, ця вказівка береться в дужки, а крапка ставиться після дужок. |
Мусимо признати, що це один з найкращих романів у нашому емігрантському середовищі (0. Мох). |
ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ТОДОРОВ І К°»
Наказ щодо особового складу № 27-к
22.03.2022 р. м. Одеса
Про зарахування на посаду.
Молодцова Георгія Едуардовича зарахувати на посаду старшого інспектора відділу капітального будівництва з 01.04.2022 р. з окладом відповідно до штатного розкладу.
Підстава: заява Молодцова Г.Е., згода начальника відділу капітального будівництва Іршавіна Б.Ю.
Валуєву Тетяну Ігорівну зарахувати на посаду інспектора відділу кадрів з окладом відповідно до штатного розкладу.
Підстава: заява Валуєвої Т.І., згода начальника відділу кадрів Чалої Т.М.
Директор (підпис) О.В.Тодоров
Білет№2