- •4.Специфіка філософського освоєння світу. Функції філософії.
- •7. Структура і функції філософії
- •5.Суть так званого основного філософського питання.
- •13. Можливість і дійсність.
- •41. Досократичний період Античної філософії
- •44. Філософія Платона
- •43. Філософія Сократа
- •46. Релігійна спрямованість і схоластичний характер філософії Середньовіччя
- •59.Релігійна філософія
- •56. Загальна характеристика немарксиської західноєвропейської філософії хх ст.
Основні способи освоєння людиною дійсності.
Умовою комфортного буття людини у світі є освоєння нею цього світу.
Основними способами такого освоєння виступають:
пізнавальний
практичний
духовно-практичний
Метою пізнавального способу є отримання людиною знань, а основними каналами його реалізації виступають: наука, релігія, мистецтво, освіта і самоосвіта.
Практичний його метою є зміна навколишнього світу відповідно до людських потреб та інтересів і на основі тих знань, які має людина. Людське життя по способу власного існування є практикою.
Духовно-практичний його метою є зміна довкілля, але не на практиці а лише у сфері свідомості. Цей спосіб освоєння має трояке спрямування: в минуле, теперішній час, майбутнє. Впродовж історії розвитку людської цивілізації. Духовно-практичний спосіб освоєння дійсності реалізує себе в 3 основних історичний формах:
міфологія
релігія
філософія
Світогляд, його структура та роль в життєдіяльності людини.
Значна кількість вчинків людини зумовлюється незнанням, а таким специфічним духовним утворенням, як світогляд.
Світогляд-це система найбільш загальних знань і переконань людини щодо світу і свого місця у цьому світі. Світогляд є тим духовним утворенням, яке дозволює дати відповіді на основні так звані світоглядні питання:
Що є я? Людина реалізує себе у багатьох к-стях проявах(я, друг, сім’я)
Що собою являє світ, який мене оточує?
Як я ставлюсь до світу?
Як світ ставиться до мене?
Ради чого я живу?
Центральним питанням світогляду є питання про співвідношення Людина-Світ. Він є складним духовним утворенням і це утворення має власну структуру. Умовно в цій структурі можна виділити 2 рівні і 3 змістові блоки. Рівнями світогляду є світовідчуття і світорозуміння.
На 1 рівні дійсність відображається передусім за допомогою чуттєвих форм відображення (відчуття, сприйняття, уявлення) на рівні світорозуміння ведучу роль відіграють раціональні форми відображення (поняття, судження, розумовисновок).
Змістовними блоками структури світогляду виступають:
світоглядні знань;
світоглядні переконання;
світоглядні принципи.
У найбільш загальному вигляді світогляд може бути зведений до сукупності певних принципів, які визначають стратегію і тактику людської поведінки в різноманітних життєвих обставинах.
4.Специфіка філософського освоєння світу. Функції філософії.
На рубежі VI-V ст. до н. е. а в окремих регіонах наріже починає формуватись таке духовне утворення як філософія. Свого найбільшого розквіту у той даний період філософія сягає у Греції в V-IV ст. до н. е. Сам термін філософія має давньогрецьке походження від 2-х слів «Філео» - любов, «Софія» - мудрість. Це любов до мудрості. Філософія - це мудрість яка втілена в людське життя. Філософія є надзвичайно складним духовним утворенням, яку умовно може бути розглянуте, як єдність 3-х основних проявів:
як форма знання
як історичний світогляд
як форма суспільної свідомості
Філософія як форма знання, сказане означає, що в суспільстві крім знань, які дає наука, релігія, мистецтво, окультних знань існує знання філософське, його специфіка проявляється в наступних моментах:
а) на відмінну від науки, яка досліджує окремі спектри дійсності і яка дає локальне, фрагментарне знання тобто знання про речі, явища, події та процеси філософія своїм предметом має відношення Людина-Світ. Філософське знання – це знання не конкретного, а знання загального, того спільного, що об’єднує 3 великі сфери дійсності:
- природу;
- суспільство;
- людське мислення.
Філософія має власний термін, поняття за допомогою яких вона відображає власний предмет, ці терміни відрізняються надзвичайно високим рівнем теоретичного узагальнення їх зміст позбавлений чуттєвості і називаються ці терміни філософськими категоріями:
буття;
субстанція;
матерія;
свідомість;
сутність;
явище.
Філософія має власні методи за допомогою яких вона здобуває знання:
діалектика
метафізика
Філософське знання має доказовий характер, але при цьому філософія не є наукою в строгому розумінні слова. Це пов’язане передусім з тим, що філософські висновки не мають статусу однозначності, тобто в філософії існує множинність думок на висновки.
Філософія як історичний тип свідомості – оскільки предмет філософії співпадає з предметом світогляду, то філософське знання має не просто яскраво виражений світоглядний характер воно будучи знанням є водночас і світоглядом.
Тому знайомство з філософією завжди більшою або меншою мірою впливає на світогляд людини.
Філософія як форма суспільства несвідомості. Реально існує філософія як система певних ідей, поглядів, теорій, що об’єднанні у вигляді окремої форми суспільної свідомості. Ця свідомість є структурним компонентом суспільної свідомості загалом. Індивідуальна свідомість завжди розвивається і функціонує під впливом саме суспільної свідомості і кожен індивід в силу об’єктивних обставин або за суб’єктивних бажанням підіймається на рівень суспільної свідомості і освоює її окремі блоки.
Філософія має свою власну структуру. Структурними компонентами філософії виступають:
онтологія (вчення про буття);
гносеологія (вчення про пізнання);
філософська онтологія (вчення про людину);
соціальна філософія (вчення про розвиток людини).
6. Діалектика та метафізика, як філософські методи.
Оскільки філософія є однією з форм знання – це знання потрібно певним чином збудувати, робити останнє можна лише за умовою, коли існують певні методи у філософії таких методів 2:
Діалектика
Метафізика
У філософії та науці розуміють систему прийомів, способів діяльності, які алгоритмізують людську поведінку, забезпечуючи при цьому бажаний результат.
Умовно ці методи можна поділити на
3 великі групи:
загальнонаукові методи пізнання (індукція, дедукція, аналіз, синтез, метод сходження від абстрактного до конкретного);
методи конкретних наук (хімія, фізика);
філософські методи (діалектик, метафізика).
В сучасній філософії терміни діалектика та метафізика мають зовсім інший зміст ніж на момент їх виникнення в умовах древньої Греції, там під діалектикою розуміють вміння шукати істину шляхом зіткнення протилежних точок зору. І такий метод Сократ назвав: “Метод Маєвтики”. Термін метафізика вперше був використаний учнями давньогрецького філософа Аристотеля для назви збірки його праць. Тобто термін метафізика в древній Греції означав буквально: “Те, що йде, слідує після фізики”. В сучасній філософії діалектика і метафізика – це філософські методи, це система прийомів мисленнєвої діяльності за допомогою яких філософія отримує знання.
Основні характеристики діалектики і метафізики:
Діалектика |
Метафізика |
Розглядає навколишній світ, як систему взаємопов’язаний речей, предметів і процесів, які постійно взаємодіють між собою. |
Розглядає світ, як сукупність речей, предметів та процесів, які існують самостійно незалежно одне від одного |
Розглядає світ як такий, що перебуває в стані постійний змін, в стані руху, особливим проявом якого є розвиток |
Розглядає світ, як стабільний незмінний, а якщо і допускає змін, то бракує їх, як зміни кількісні, а не якісні. |
Джерела всіх змін, які відбуваються в об’єкті має внутрішній характер і таким джерелом є взаємодія протилежностей |
Джерела всіх змін виносяться за межі об’єкту, тобто це джерело має зовнішній характер |
Схематичний відтворенням змін, які мають місце у світі є спіраль діаметр тіл якої постійно зростає. |
Схематичний відтворенням зміни, які відбуваються у світі є замкнене коло, а самі зміни мають циклічний характер. |