- •1.Предмет і завдання курсу «Історія України». Його роль у підготовці фахівців екон. І юридичного профілю.
- •2.Методологічні засади, джерела вивчення курсу «Історія України»
- •4.Слов’янські племена V-VIII ст., їх господарство, суспільний лад, релігійні вірування
- •5.Процес формування держави Київська Русь. Норманська теорія та її сучасні критики
- •6.Етапи розвитку держави Київська Русь, їх специфіка та особливості
- •7.Перші Київські князі: Олег, Ігор, Ольга, Святослав. Їх внутр. І зовн. Політика
- •8.Політичний устрій Київської Русі за князів Володимира і Ярослава. Роль князя, дружини. Боярська рада
- •9.Екон. Життя Київської Русі в хі - першій половині хіі ст.
- •10.Соц.-класова структура суспільства Київської Русі в хі – першій половині хіі ст.
- •11.Юридично-правові засади функціонування суспільства Київської Русі. «Руська правда», «Правда Ярославичів»
- •12.Міжнародні зв’язки Київської Русі за часів Володимира і Ярослава
- •13.Формування феодальних соц.-класових відносин,їх вплив на тенденції розвитку Київської Русі
- •14.Централізація Київської Русі за часи Володимира Мономаха
- •15.Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі
- •16.Зародження передумов формування української народності
- •17.Укр. Та зарубіжна політична думка щодо проблем походження українців
- •18.Культура, освіта Київської Русі
- •19.Історичний вплив держави Київська Русь на формування європейської цивілізації
- •20.Історичні та політичні обставину утворення Галицько-Волинської держави. Князь Роман Мстиславич.
- •21.Характер політичної боротьби за владу в Галицько-Волинському князівстві на початку хіі ст. Боярська опозиція. Князь Данило Галицький
- •22.Внутр. І зовн. Політика Данила Галицького Внутр. Політика
- •23. Боротьба князя Данила Галицького з іноземними загарбниками
- •24.Політичний розвиток Галицько-Волинської держави за нащадків князя Данила. Причини занепаду держави
- •25. Культура Галицько-Волинської держави
- •26. Роль Галицько-Волинської держави в історії Європи хіі – першій половині хіv ст.
- •27.Початок, основні етапи та наслідки захоплення Литвою територій давньоруських удільних князівств
- •28.Велике князівство Литовське – прототип феодальної держави
- •29.Польська експансія на українські землі. Політичний, соц.-екон. Та правовий статус українських земель у складі Речі Посполитої
- •30.Процес остаточної інкорпорації українських земель до складу Речі Посполитої. Передумови та наслідки Люблінської унії
- •31. Господарське життя на українських землях під владою Польщі
- •32.Особливості суспільного та екон. Життя українських міст. Магдебурзьке право
- •33.Соц.-класова структура українського суспільства у складі Речі Посполитої. Процес закріпачення селянства. Литовські статути
- •34. Церковно-релігійна ситуація на українських землях під владою Польщі. Берестейська унія (1596р.) та її вплив на подальший розвиток українського суспільства
- •35. Церковне та релігійне життя в Україні після Берестейської унії. Утворення братств. Їх роль і місце у збереженні нац.Го етносу
- •36.Виникнення козацтва та утворення Запорізької Січі
- •37.Життя і побут запорозьких козаків
- •38.Організація реєстрового козацтва. Його роль у суспільно-політичному житті українського народу
- •39.Роль українського козацтва у збереженні етносу та відстоюванні його прав і свобод.
- •40.Визрівання кризових відносин між укр. Суспільством та польською адміністрацією наприкінці хvі – початку хvіі ст.
- •41.Повстання 1591-1596 р. Під проводом к.Косинського та с.Наливайко
- •42.Нац.-визвольні повстання українського народу 20-30 р. Хvіі ст.
- •43. Розвиток культури, освіти, книгодрукування в Україні в хvі – першій половині хvіі ст.
- •44.Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Його політична, військова та просвітницька діяльність
- •45.Життя та діяльність Петра Могили
- •46.Гетьманщина наприкінці хvіі-хvііі ст.: кордони, населення, політичний і адміністративно-політичний устрій
- •47.Процес та наслідки інкорпорації України до складу Російської імперії в хvііі ст.
- •48. Централізаторська політика Катерини іі до України. Причини та обставини остаточної ліквідації Росією Гетьманщини
- •49.Державотворча діяльність і.Мазепи
- •50.Діяльність української політичної еміграції на початку хvііі ст. Основні положення Конституції Пилипа Орлика
- •51.Поділ Речі Посполитої. Зміни у політичному становищі правобережних та зх.Українських земель.
- •52.Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель у складі Російської імперії
- •53.Соц.-екон. Розвиток Наддніпрянської України. Ліберальні реформи 1860-70-х р.: особливості та наслідки їх проведення в Україні
- •54.Зародження і розвиток українського нац.Го руху в Російської імперії
- •55.Особливості російського визвольного руху на сх.Українських землях у першій половині хіх ст. Масонство. Рух декабристів
- •56. Кирило-Мефодіївське братство. Основні ідеї його програмних документів. Історичне значення.
- •57.Русифікаторська політика царизму, Валуєвський циркуляр і Емський указ
- •58. Ідейні витоки «хлопоманств», громадського руху в підросійській Україні в.Антоновича та м.Драгоманова
- •59.Політизація українського нац.Го руху наприкінці хіх - початку хх ст.: студентський рух і братство тарасівців
- •60.Реформи Марії-Терезії і Йосифа іі кінця хvііі ст. Та їх вплив на зх.Українські землі
- •61.Соц.-екон. І політичний статус українських земель у складі імперії Габсбургів наприкінці хvіі – початку хіх ст.
- •62.Конституційні реформи 1860-х р. В імперії Габсбургів, їх вплив на українську суспільність
- •63. Нац.-політичний рух українців у Галичині і Буковині під час революції 1848-1849р
- •64.Розвиток культурно-освітнього і нац.-політичного руху у зх.Українських землях в др. Половині хіх ст.
- •65.Революція 1905-1907 р. І Україна
- •66.Українські громади у і та іі російських Думах
- •67.Геополітичні плани імперіалістичних держав щодо України напередодні та під час і світової війни
- •68.Укр. Центральна рада та Генеральний секретаріат – перші державні структури відродженої України
- •69.Склад і політична програма цр, і і іі Універсали
- •70.Ііі Універсал. Проголошення унр
- •71. Війна Росії проти унр. Іv Універсал
- •72.Здобутки і прорахунки цр у державотворчому процесі, внутр. І зовн.
- •73.Укр. Держава гетьманської доби: зовн. І внутр. Політика п.Скоропадського
- •74.Листопадова (1918 р.) націонал-демократична революція й утворення зунр
- •75.Акт Злуки унр і зунр 22 січня 1919р.
- •76. Польсько-укр. Війна 1918-1919 р. Бої за Львів, Чортківська офензива
- •77.Причини та наслідки падіння зунр
- •78. Утворення Директорії унр, її реформи і зовнішньополітична орієнтація
- •79.Причини поразки та історичні уроки української нац.-демократичної революції 1917-1920 р.
- •80.Соц.-економічна та політична криза в радянському суспільстві на початку 1920-х р. Ознаки та шляхи подолання кризи
- •81.Процес утворення срср: політичне значення, наслідки для України
- •82.Україна в роки непу
- •83.Процес формування тоталітарної системи в срср і Україні
- •84.Економічні перетворення у промисловості: індустріалізація, її передумови, хід здійснення, результати в Україні
- •85.Колективізація в срср: мотиви, хід здійснення, результати. Наслідки колективізації в Україні
- •86.«Культурна революція» в суспільно-політичному житті України 1930-х р.
- •87. Суспільно-політичні процеси в Україні в 1930-ті р. Масові політичні репресії
- •88. Напад фашистської Німеччини на срср. Укр. Напрям у плані «Барбароса»
- •89.Оборонні бої 1941-1942 р. І Україна
- •90.Оборона Києва, Одеси, Севастополя. Значення оборонних боїв в аспекті воєнних подій 1941-1942 р.
- •91.Характер окупаційного режиму фашистської Німеччини. Напрями руху опору в Україні
- •92.Радянський партизанський рух на окупованій території
- •93.Збройна боротьба формувань оун-упа в 40-50-х р. Хх ст.
- •94.Визволення Лівобережної України, Києва, Криму (1943-1944 р.).
- •95.Визволення України від фашистських загарбників. Внесок українського народу в розгром гітлерівської Німеччини та її сателітів.
- •96. Ідеологічна реакція в Україні у повоєнний період (1945 – початок 50-х р. Хх ст.).
- •97. Україна в системі міжнародних відносин (1945 – початок 50-х р. Хх ст.)
- •98. Роль України в організації оон. Зовнішньополітична діяльність України у повоєнний період
- •99. Повоєнна відбудова республіки (1945-1955 р.)
- •100. Загальні тенденції соц.-екон. Розвитку радянського суспільства в іі половині хх ст.
- •101. Лібералізація суспільно-політичного життя в Україні в іі половині 50-х – і половині 60-х
- •102.Економічні реформи м.Хрущова і Україна
- •103.Економічна реформа 1965 р., її суть та наслідки реалізації в Україні
- •104. Поглиблення кризових тенденцій у економічному та суспільно-політичному житті країни (іі половина 60-х – 1985р.)
- •105. Україна в системі народногосподарського комплексу срср в іі половині 60-х – початку 80-х р.
1.Предмет і завдання курсу «Історія України». Його роль у підготовці фахівців екон. І юридичного профілю.
Історія України – одна із складових історичної науки, що досліджує генезис і закономірності розвитку українського народу, його боротьбу за нац.-державну незалежність та пов’язані з нею подвиги, тріумфи, драми, трагедії.
Предметом вивчення вузівського курсу «Історії України» є складний і багатогранний процес формування багатомільйонного українського народу, його діяльності в соц.-економічній, духовній, політичній і державній сферах діяльності з давніх-давен до сьогодення.
Завдання історії – говорити людям не лише про «сухі» факти минулого, а й про вплив цих подій на наше сьогодення; формувати історичну свідомість народу, в якій органічно поєднуються знання, погляди, уявлення про суспільний розвиток, закріплених в обрядах, традиціях, художніх образах та теоріях, що дає змогу людству узагальнити історичний досвід.
Історичне мислення є важливою складовою соц.-філософського освоєння дійсності. Історія допомагає зрозуміти сучасність за допомогою аналізу минулого. За допомогою цих знань вчені і державні діячі пояснюють джерела багатьох етнічно-національних конфліктів, прогнозують перспективи розвитку культури, нововведення, прийняття соц.-економічних реформ, мають змогу організувати ефективну систему керування соціальними процесами та створити певні умови, що є необхідними для виховання нового покоління відповідно до звичаїв і традицій цього етносу. Водночас історичне мислення є важливим чинником соц.ї активності, виховання патріотизму, консолідації народних мас, інтеграції та їх мобілізації задля вирішення певних соціальних завдань. Знання історії є необхідною умовою ефективної участі людини в суспільному житті. Історія вчить кожну людину, спираючись на загальнолюдські цінності, творчо опрацьовувати і критично переосмислювати багатство світового історичного досвіду та засвоювати його уроки, формувати на цій основі власні переконання, громадську позицію, здобути навички та вміння, необхідні для практичної діяльності.
2.Методологічні засади, джерела вивчення курсу «Історія України»
Правдиве пізнання минулого можливе лише зі справді наукових методологічних засад. Історична наука спирається на наступні методологічні засади:
1)Об’єктивність – це, перш за все, матеріалістичний погляд на історію, об’єктивність суджень про історичний процес. Зобов’язує історика та й кожного, хто вивчає історію, знаходити історичну закономірність суспільного розвитку, вплив на цей розвиток матеріальних і духовних чинників. Водночас це вимагає спиратися на факти у їхньому правдивому вигляді, без перекручувань, підгонок під наперед задані схеми.
2)Історизм – погляд на явище з точки зору його виникнення, та основних етапів, які це явище пройшло в процесі свого розвитку; розгляд явища у нерозривному зв’язку його з іншими, визначення його місця у системі суспільних відносин, для відстеження більш чіткого взаємовпливу та взаємозумовленості даних явищ; розгляд явища крізь призму конкретного досвіду історії за умови збереження причинних зв’язків між явищами. Історизм дає можливість увійти в історію, зрозуміти її оцінити мотиви вчинків і самі вчинки історичних діячів, з’ясувати їх значення.
3)Соц. підхід – одночасне дотримання принципів історизму, що в сукупності визначає науковість історичного дослідження.
Джерелами історії України є матеріальні носії історичної інформації, що безпосередньо виражають той чи інший бік діяльності людей.
3.Історичні і етнічно-національні корені східних слов’ян
В історичній науці однією з центральних є проблема походження народу (етногенез). Її вирішення дає змогу з'ясувати ареал зародження етносу, джерела його культури, мови, особливості свідомості. Визначення місця історичної прабатьківщини слов'ян — перша ланка в процесі відновлення родоводу української нації. Одну з перших спроб вирішити питання етногенезу слов'ян зробив Нестор. Він започаткував дунайську теорію походження слов'ян, яка протягом ХІ—XV ст. була домінуючою в працях польських і чеських хроністів. Прихильниками цієї теорії стали також відомі російські історики XIX ст. С.Соловйов, М.Погодін, В.Ключевський. У добу Середньовіччя з'явилася ще одна версія слов'янського етногенезу — скіфсько-сарматська або азіатська теорія, яку було викладено на сторінках Баварської хроніки (IX ст.). Ця теорія базується на визнанні предками слов'ян скіфів і сарматів, які, пройшовши маршем з Передньої Азії узбережжям Чорного моря, осіли в південній частині Сх.ї Європи. Саме тут і сформувався той центр, з якого згодом вони розселилися на північ і захід. Новий етап у вирішенні проблеми етногенезу слов'ян розпочинається на початку XIX ст. З цього часу вчені помітно розширюють базу своїх досліджень, починають комплексно використовувати письмові, археологічні, лінгвістичні, етнографічні, антропологічні та інші джерела. Поступово фахівцями було локалізовано місцезнаходження давніх слов'ян: вони розташовувалися десь між балтами, германцями та іранцями. Праця відомого чеського славіста Л.Нідерле «Слов'янські старожитності» (1902) започаткувала вісло-дністровську теорію походження слов'ян. Відповідно до цієї теорії ще у II тис. до н. є. існувала балто-слов'янська спільність. Саме після її розпаду в ході розселення виникли слов'яни, прабатьківщиною яких Л.Нідерле вважав широкий ареал між Віслою і Дніпром, а центром правічних слов'янських земель — Волинь. Прихильниками, модифікаторами та розробниками цієї теорії в різні часи були М.Фасмер, Н.Шахматов, В.Петров та ін. Ще одним варіантом вирішення проблеми слов'янського етногенезу стала вісло-одерська концепція, обґрунтована польськими вченими Ю.Косташевським, Я.Чекановським у ЗО—40-х роках XX ст. Ця теорія пов'язує слов'янські старожитності з лужицькою культурою, що була поширена у період пізньої бронзи та раннього заліза, і локалізує слов'янську прабатьківщину природними кордонами — річками Віслою й Одрою. У 50—60-х роках польський археолог В.Гензель та російські П.Третяков, М.Артамонов, Б.Рибаков на основі аналізу нових археологічних та лінгвістичних матеріалів дійшли висновку про необхідність значного розширення ареалу зародження слов'янського етносу. Так виникла дніпро-одерська теорія, що органічно увібрала в себе ідеї та висновки багатьох попередніх теорій (насамперед вісло-одерської) і помістила слов'янську прабатьківщину між Дніпром і Одрою. Сучасні українські археологи В.Баран, Д.Козак, Р.Терпиловський суттєво збагатили і розвинули дніпро-одерську теорію, точно визначивши етнічну основу сх.го слов'янства та ареал його формування. |