- •Лекція №3-5. Історія світової етнологічної думки.
- •Зародження етнологічних ідей в античності, середньовіччі та епосі Просвітництва.
- •2. Еволюціонізм.
- •3. Дифузіонізм
- •4. Соціологізм. Французька соціологічна школа.
- •5. Фунціоналізм. Англійська школа функціоналізму
- •6. Американська школа історичної етнології.
- •7. Західноєвропейський структуралізм
- •8. Етнопсихологічний напрям
- •9. Новітні теоретичні розробки в етнології. Напрями і течії етнологічної науки другої половини XX ст.
Лекція №3-5. Історія світової етнологічної думки.
(6 год.)
Зародження етнологічних ідей в античності, середньовіччі та епосі Просвітництва.
Еволюціонізм.
Дифузіонізм.
Соціологізм.
Функціоналізм.
Американська школа історичної етнології.
Структуралізм.
Етнопсихологічна школа.
Новітні теоретичні розробки в етнології.
Зародження етнологічних ідей в античності, середньовіччі та епосі Просвітництва.
Самостійно.
2. Еволюціонізм.
Еволюціонізм претендував на теорію, що відкриває універсальні закони розвитку природи і людства. Основна ідея – безперервний, прямолінійний та від самого початку визначений прогрес. Прогрес – це перехід від простого до складного.
Засновниками еволюціонізму в етнології були австрійський юрист і етнолог І.Унгер та німецький історик і філософ Т.Вайц. Вони намагалися визначити загальні стадії культурного розвитку людства.
Визначними представниками еволюціонізму були Дж.Макленнан, Дж.Леббок, Е.Тайлор, А.Бастіан, Л.Морган.
Дж. Макленнан (1827–1881 рр.). За фахом - юрист Основні праці – “Студії з давньої історії”, “Первісний шлюб”, “Дослідження давньої історії”.
Розробив і ввів такі поняття як “екзогамія”, “ендогамія”, “матрілокальність”, “патрілокальність”. Проаналізував сімейно-шлюбних стосунки і звичаї архаїчних суспільств, а також сучасних народів. Встановив, що вони залишалися на такому ж рівні розвитку. Займався питаннями первісної релігії. Досліджував сутність тотемізму.
Англійський археолог і етнограф Джон Леббок (1834–1913 рр.). Основні праці – “Доісторичні часи”, “Початок цивілізації”.
Він простежив історію розвитку шлюбу та сім'ї. Дав визначення основних форм вірувань первісних етнічних спільнот – “фетишизму”, “тотемізму”, “шаманізму”. Теоретично обгрунтував методи систематизації і порівняння. Він також доводив, що відтворення поступу людської цивілізації та культури можливе лише на основі широкого застосування археологічних і етнографічних матеріалів.
Едуард Тайлор (1832–1917 рр.). Основні праці – “Дослідження в галузі давньої історії людства”, “Первісна культура”, “Антропологія”.
Основне місце в них займають питання духовної культури, передусім вірувань. Культурні відмінності не є результатом расових відмінностей, а лише відображають досягнутий рівень культурного розвитку; кожен елемент культури в різних народів з'явився в результаті власного тривалого розвитку або ж був запозичений у сусідів.
Він сформулював положення про іманентну еволюцію культурних явищ. Заперечував регрес. Запровадив метод пережитків. Розробив анімістичну теорію.
Адольф Бастіан (1826–1905 рр.) Основні праці – “Людина в історії”, “Загальні основи етнології”.
Бастіан є автором клітинної теорії та концепції географічних провінцій. Під “клітинами” розумілися “елементарні думки” або “первинні культурні елементи”, які в однакових умовах життєдіяльності схожі скрізь на Землі.
“Клітина” в його розумінні проявлялася у вигляді “етнічних ідей”, що були видозміненими “елементарними думками” в різних географічних провінціях. З цього робився головний висновок: кожен народ, що існує у своєму окремому середовищі, сам формує свої культурні ідеї, але при контактах з іншими народами ця самобутність руйнується, що водночас сприяє загальному розвиткові культури.
Льюїс Морґан (1818–1881 рр.) Основні праці – “Первісне суспільство”, “Давнє суспільство”.
Розробив універсальну періодизацію історії людства. Поділив історію на 3 основні “етнічні періоди”:
дикунство,
варварство,
цивілізація.
Критеріями переходу від одного до іншого етапів людського розвитку були взяті “винаходи та відкриття” – вогонь, лук і стріли, гончарство, землеробство, скотарство.
Вчення про виникнення, розвиток і універсальність родової організації, яка згідно з його думкою є основною “первинною клітиною” традиційного суспільства. В історії людства виокремлювалися 2 великих періоди:
ранній – соціальна організація (роди, фратрії, племена),
пізній – політична організація (ставленні людей до території та власності).
В еволюції родової організації значне місце відвів дослідженню матрілінійноого роду.
Визначив 5 стадій розвитку сімейно-шлюбних стосунків:
кровноспоріднена сім'я з відносинами проміскуїтету;
пунуальна сім'я з різними варіантами групового шлюбу;
парна сім'я;
патріархальна (полігамна) сім'я;
моногамна сім'я.
Еволюціоністи намагалися відкрити універсальне джерело та обгрунтувати загальні закони розвитку людських культур. Вони створили цілісну типову модель первісного суспільства – через ототожнення характеру життєдіяльності сучасних неписьменних народів і давніх традиційних суспільств.