Мистецтво Стародавньої Греції

Художню культуру Риму та Стародавньої Греції називають античною. "Античний" - від латинського "antiqus" - тобто давній. В епоху Відродження з'явився цей термін, тоді грецька спадщина вважалася мистецьким зразком.

Взагалі ж філософи, письменники, художники усіх народів та часів зверталися до античного мистецтва. З великою повнотою і глибиною мистецтво античної Греції показало красу людини.

Історія античного мистецтва поділена на чотири періоди.

Перший - гомерівська Греція (протоархаїка) XI - VIII ст. до н. е. - період виникнення перших пам'яток ранньогрецького мистецтва і міфів, а також розпаду докласового та зародження класового суспільства.

Другий етап - архаїка VII - VI ст. до н.е. - період зародження ранньорабовласницького міста-поліса. В цей час розвиваються такі види мистецтва, як художнє ремесло, скульптура і архітектура.

Третій - мистецтво класики V - IV ст. до н. е. - період розквіту рабовласницького суспільства. Культура Греції на цьому етапі високим розвитком архітектури, науки, літератури, зокрема поезії й драми, образотворчого мистецтва.

Антична філософія досягла високого рівня розвитку, найяскравіші представники якої - Арістотель, Демокріт, Платон, Сократ. Багато було зроблено відкриттів в галузі механіки, математики, астрономії. В розвиток світової літератури вписали свою лепту античні письменники - Арістофан, Софокл, Сапфо, Евріпід, Есхіл та інші.

Четвертий етап - епоха еллінізму III - I ст. до н. е. - період загострення класових суперечностей та виникнення великих імперій, які потім увійшли до Римської держави. В епоху пізнього еллінізму створюється багато жанрових і портретних скульптурних пам'ятників.

Розвиток торгівлі, землеробства і ремесел в Елладі прискорив класове розшарування суспільства та обумовив появу грецьких полісів - міст-держав. Захист інтересів усіх вільних громадян, а не тільки рабовласників передбачала полісна система. На спільних зборах вирішувалися важливі питання життя міста і для грека участь у громадському житті була почесним обов'язком.

Античне мистецтво було зв'язане з міфологічними уявленнями еллінів з поетичним світом казок і легенд. У міфах своєрідно відбивалися уявлення та знання греків про дійсність.

Традиції античних художників, досвід античного мистецтва наснажували і живили наступні покоління творців.

Крито-мікенська культура і греція часів гомера

На межі ІII - II тис. до н.е. предки пізніших греків, рухаючись із-за Дунаю, вторглися на Балканський півострів. Простори навколо Середземного моря були заселені в той час людьми, які розмовляли на мові, що не належала ні до індоєвропейської, ні до семітської груп. Пізніші греки, за винятком дорійців, самі вважали себе автохтонним населенням Греції, проте і в них збереглося уявлення про існування якогось давнього, догрецького народу, карійців, лелегів або пеласгів, які спочатку населяли Елладу і прилеглі острови.

До XIX ст. ці давні жителі країни були зовсім незнайомі вченим. Але археологічні дослідження XIX і головним чином XX ст. значно розширили хронологічні рамки історії Стародавньої Греції. Уже в останній третині Ш тис до н.е. на Криті та в Пелопоннесі виникли перші в Греції ранньодержавні об'єднання, і розвиток людства на півдні Балканського півострова йшов у тому ж напрямку, що й історія стародавньогрецьких суспільств. Для Греції, як і для цілого ряду стародавньосхідних країн, III тисячоліття до н.е. було часом переходу від первіснообщинного ладу до ранньодержавного суспільства.

Археологічні знахідки у Кноссі, Фесті, Мікенах і Пілосі надають найрізноманітніші свідчення про матеріальну культуру ранньогрецьких суспільств. Значний інтерес викликали відкриття поселень кінця III ст. до н.е. в Лерні (північний Пелопоннес) і Рафіні (Аттика), де виявлено бронзоливарне виробництво. А в Мікенах, Пілосі, Афінах і Фівах знайдені посади другої половини II тис. до н.е., що розміщувалися навколо палаців, де проживали ремісники і купці. Прикладами сільських поселень, де проживала основна маса ахейського населення, стали розкопані поселення в Корсіку (біля Коринфа), в Зігурієс (біля Мікен) і некрополь одного із сільських поселень в Аттиці, а також Спарті. Тут знайдені залишки простих жител, складних за плануванням громадських будівель, приміщення мегаронного типу. Значні розміри окремих будівель, велика кількість кераміки, включаючи розписну, бронзові і золоті вироби свідчать про процес майнової диференціації серед сільського населення другої половини II тис. до н.е.

Значний матеріал містять письмові пам'ятки, написані лінійним письмом Б. На сьогодні відомо декілька тисяч таких табличок. Вони знайдені на руїнах Кносса на Криті, при розкопках міст Пілоса, Мікен, Фів, Тиринфа, але найбільше (90% усіх текстів) знайдено в архівах Кносса і Пілоса. Переважна більшість табличок датується XIV - XII ст. до н.е. Це головним чином

Кубок Нестора

документи господарської звітності, які містять свідчення про здачу землі в оренду, про кількість худоби, про видачу продовольства працівникам і обслуговуючому персоналу; нерідко це списки рабів і рабинь, зайнятих на палацових роботах, списки ремісників і перелік сировинних матеріалів для них; списки воїнів і матросів для мобілізації, а також описи конфіскованого майна. Таблички дають інформацію про функціонування палацового господарства, про взаємовідносини між палацом і нижчими адміністративними одиницями, про управління державою, що дозволяє реконструювати основні риси управління та економіки ахейських царств другої половини II тис. до н.е.

Деяка інформація про критські і ахейські царства міститься у пізнішій грецькій традиції. Так, у поемах Гомера збереглися не лише живі спогади про події Троянської війни, але й цілі пісні та оповіді, складені в ахейську епоху. Це сказання про перевагу Мікен, союзників і суперників греків, результати Троянської війни. Передано багато реалій ахейського часу: опис побутових предметів (наприклад, кубка Нестора), типів зброї, обладнання бойових колісниць, прийомів ведення бою тощо.