1.6.Класифікація видів навчання. Традиційне навчання та його характеристики.

Види навчання класифікують за різними критеріями: 1. За змістом(навчання різним навчальним предметам); 2. за зверненістю до учнів (фронтальне, групове, індивідуальне); 3. За формами передачі знань (традиційне, програмоване, проблемна, діалогове(інтерактивне) навчання); 4. За психологічними завданнями(навчання знанням і поняттям, навчання навичкам, навчання вмінням, навчання мисленню). 3)за формами передачі знань. Традиційне – базується на комунікативній моделі навчання при якій вчитель повідомляє учня певну інформацію, а учні повинні її успішно засвоїти і продемонструвати вчителеві рівень засвоєних знань, програмоване – без машинне за допомогою програмованих підручників, машинне – матеріал передається за допомогою певної техніки(комп’ютер); проблемне - цe cфopмoвaнa в cвiдoмocтi суб'єкта cyпepeчнicть мiж знaнням i нeзнaнням, вiдoмим i нeвiдoмим, peaльним i iдeaльним, зpoблeним i нeзpoблeним, щe нoвим, якe пpeдcтaвлeнe пeвним виcлoвлювaнням, тa cфopмoвaними пoтpeбaми йoгo “знати”; діалогове – спрямоване на розвиток творчості учня за допомогою використання інтерактивних технологій.

  Сучасна педагогічна дійсність свідчить, що традиційне   навчання не є спроможним задовольнити збільшені вимоги до   підготовки майбутнього вчителя, оскільки не створює умов для   формування вмінь та навичок самостійної пізнавальної діяльності, не   сприяє розвитку творчих здібностей. Це зумовлює ряд протиріч між   наявним рівнем готовності спеціаліста до професійної діяльності та   сучасними вимогами до його підготовки, між потребою студента у   самовираженні та здатністю освіти задовольнити дану потребу.  Тому   виникає необхідність пошуку інших підходів до організації процесу   навчання майбутнього вчителя, які сприяли б появі нового рівня   якості навчання за рахунок активізації пізнавальної діяльності. У   зв’язку з цим виправданим є інтерес до інтерактивного навчання, що   якнайкраще сприяє досягненню поставленої мети завдяки активному   характеру педагогічної взаємодії між викладачем та студентами.                 Технологія традиційного навчання Визначальними ознаками традиційної класно-урочної технології є:

учні приблизно одного віку та рівня підготовки складають клас, який зберігає в основному постійний склад на весь період шкільного навчання;

клас працю є за єдиним річним планом і програмою відповідно до розкладу. Внаслідок цього діти повинні приходити в школу в одну і ту саму пору року і в заздалегідь визначені години дня;

основною одиницею навчання є урок;

урок, як правило, присвячений одному навчальному предмету, темі, внаслідок чого учні класу працюють над одним і тим же матеріалом;

роботою учнів на уроці керує вчитель: він оцінює результати навчання з основного предмета, рівень навченості кожного учня окремо і наприкінці року приймає рішення про переведення учнів до наступного класу;

навчальні книги (підручники) використовуються, в основному, для домашньої роботи.

            Навчальний рік, навчальний день, розклад уроків, навчальні канікули, перерви між уроками – атрибути класно-урочної системи.               Цілі і завдання традиційного навчання:

формування системи знань, оволодіння основами наук;

формування основ наукового світогляду;

всебічний і гармонійний розвиток кожного учня.

              Особливості методики Традиційна технологія є насамперед авторитарною педагогікою вимог; навчання дуже слабо пов’язане із внутрішнім життям учня, з його різноманітними запитами і потребами, відсутні умови для прояву індивідуальних здібностей, творчих проявів особистості.              Авторитаризм процесу навчання проявляється в:

регламентації діяльності, примусовості навчальних процедур;

централізації контролю;

орієнтації на середнього учня.

             Позиція учня: учень – підпорядкований об’єкт навчальних впливів. Позиція вчителя: вчитель – командир, єдина ініціативна особа. Методи засвоєння знань грунтуються на:

повідомленні готових знань;

навчання за зразком;

індуктивної логіки від окремого до загального;

механічної пам’яті;

вербальному викладі;

репродуктивному відтворенні.

           Головні методи навчання, які лежать в основі цієї технології – пояснення в поєднанні з наочністю; провідні види діяльності учнів – слухання і запам’ятовування; головна вимога і головний критерій ефективності – безпомилкове відтворення вивченого.            Концептуальні положення (принципи педагогіки) за Я.А.Коменським):

науковість;

доцільність;

послідовність і систематичність;

доступність;

міцність;

свідомість і активність;

наочність;

зв’язок теорії з практикою;

облік вікових особливостей.

            Для цієї технології найбільш характерними є уроки формування нових знань, умінь, навичок та комбіновані уроки. В останнє десятиріччя класно-урочна система навчання збагатилася новими теоріями цілісності, проблемно-розвиваючого та програмованого навчання, крупноблочної системи викладання, особистісно-орієнтованого навчання, диференціації та індивідуалізації навчальної роботи, самостійної роботи учнів та ін. У систему навчальних занять міцно ввійшли спостереження, демонстрації і різноманітні лабораторні роботи, екскурсії, використання технічних засобів навчання, опорних таблиць-сигналів, навчальні модулі, стандартизація, 12-бальне оцінювання та тематичний облік знань учнів, діалог.            Класно-урочна система має в школах України такі організаційні ознаки: 1. Комплектування класів у межах єдиного віку та чисельності згідно з Положеннями про загальноосвітню середню школу та інші навчально-виховні заклади. 2. Основною формою організації навчального процесу є урок. Така класифікація є найзручнішою для планування, прогнозування діяльності вчителя, обгрунтування методики кожного уроку.   Кожен тип уроку має свою структуру, тобто етапи побудови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Характер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидактичної, розвиткової та виховної мети уроку. Визначення і послідовність цих завдань залежать від логіки і закономірностей навчального процесу. Зрозуміло, логіка засвоєння знань відрізняється від логіки формування навичок і вмінь, а тому і різниться структура уроків відповідних типів. Кожний тип уроку має свою структуру. 3. До уроків додаються інші форми навчання в класі. 4. Відвідування уроків школярами є обов'язковим. 5. Навчальний рік поділяється на семестри, між якими є канікули.

 Ці організаційні ознаки потрібно сприймати як фундамент організації всієї діяльності школи, а класно-урочну систему як одну із започаткованих людством ознак культури не тільки в освіті, айв науці.