На другій стадії прогнозування потреби визначається необхідний обсяг інвестиційних ресурсів для здійснення фінансових інвестицій. Розрахунок цієї потреби ґрунтується на встановлених раніше співвідношеннях різних форм інвестування в прогнозованому періоді. По кожному з таких періодів потреба в інвестиційних ресурсах для здійснення фінансових інвестицій визначається по формулі:

ІРФ = ІРР × ПФ / ПР, де

ІРФ - потреба в інвестиційних ресурсах для здійснення фінансових інвестицій;

ІРР - потреба в інвестиційних ресурсах для здійснення реальних інвестицій;

ПФ - питома вага фінансових інвестицій у прогнозному періоді, що передбачається;

ПР - питома вага реальних інвестицій у відповідному прогнозному періоді.

Загальна потреба в інвестиційних ресурсах для здійснення фінансових інвестицій визначається шляхом підсумовування потреби в них у першому (початковому) періоді і розмірів приросту цих ресурсів у кожному наступному періоді.

На третій стадії прогнозування потреби визначається загальний обсяг необхідних інвестиційних ресурсів. Він розраховується шляхом підсумовування потреби в інвестиційних ресурсах для реального інвестування, потреби в цих ресурсах для здійснення фінансових інвестицій і суми резерву капіталу (резерв капіталу передбачається звичайно в розмірі 10% від сукупної потреби в коштах для реального і фінансового інвестування).

4. 3. Методичні підходи до оцінки вартості інвестиційного капіталу.

Методи інвестування проектів це — способи, принципові підходи до їх фінансування, викорис- тання яких дозволяє мінімізувати ризики або мак- симізувати прибутки, втілюючи бізнес-ідеї щодо функціонування та розвитку підприємства.

На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, про те, що при формування інве- стиційних ресурсів звичайно розглядаються п'ять основних

методів інвестування окремих інвестицій- них програм та інвестиційних проектів: -Повне самофінансування – використовується для реалізації невеликих

реальних інвестиційних проектів та фінансових інвестицій.

-Акціонування – використовується для велико- масштабних реальних інвестицій

при галузевій чи регіональній диверсифікації.

-Кредитне фінансування – застосовується при інвестуванні об’єктів, які швидко реалізуються та мають високу норму прибутковості інвестицій.

-Лізинг і селенг – використовується при недолі- ку власних фінансових коштів,

для реального інвес- тування у галузі з високим ступенем зміни техноло- гії. -Змішане фінансування – синтез декількох ме- тодів інвестування.

4.4. Вартість інвестиційного капіталу, його роль в інвестиційних розрахунках.

У прийнятті рішення про інвестування важливу роль відіграє визначення вартості інвестиційних ресурсів, або інвестиційного капіталу.

Вартість інвестиційного капіталу - це необхідна ставка доходу, яку повинна мати фірма, щоб покривати витрати для залучення капіталів на ринку. Основними факторами, що визначають вартість інвестиційного капіталу є: ризикованість доходів, вага заборгованості в структурі капіталу, фінансова стійкість компанії та інші фактори. Наприклад, якщо сподівані надходження та грошовий потік мінливі, заборгованість висока, фірма немає міцної фінансової репутації, інвестори купуватимуть акції компанії тільки тоді, коли їх ризик буде компенсовано високими Доходами. І навпаки, постійно зростаючі доходи, низька заборгованість і добра фінансова репутація дають змогу фірмі випустити облігації та акції з низькими витратами.

Вартість інвестиційного капіталу можна розглядати як міру прибутковості підприємства, тобто існує пряма залежність між вартістю інвестиційного капіталу

та внутрішньою нормою доходності інвестицій (IRR). Якщо IRR перевищує вартість інвестиційного капіталу, то фірма одержує більше, ніж витрачає на залучення коштів. І навпаки, якщо IRR від інвестицій нижче вартості залученого капіталу, це означає, що фірма одержує менше, ніж витрачає на залучення коштів, і тоді не варто здійснювати інвестування.

Отже, існує проста взаємозалежність між IRR, вартістю капіталу та доцільністю проекту: якщо IRR вище за вартість інвестованого капіталу - то проект прибутковий, якщо ні - то збитковий.

Вартість капіталу можна також розглядати і як премію за ризик, яку інвестори на ринку пов'язують із фірмою або цінними паперами. Премія за ризик - це додаткова необхідна ставка доходу, що має бути заплачена понад безпечну ставку. Чим вища премія за ризик, тим ризикована фірма або цінні папери. І навпаки, чим нижча премія за ризик, тим менш ризикована фірма або активи.

Крім рівня прибутковості та ризику, на вартість інвестиційного капіталу впливає і те, які джерела фінансування залучаються для реалізації інвестицій, бо ціна власних (прибутку), боргових (банківські позички, емісія облігацій) та залучених (емісія привілейованих та звичайних акцій) ресурсів різна.

4.5. Особливості оцінки вартості інвестиційного капіталу в умовах невизначеності та ризиків.

Система показників оцінки ефективності інвестиційних проектів може бути розбита на дві групи показників - статичні і динамічні показники:

-Статичні показники дають більш грубу оцінку, оскільки не враховують ефект зміни вартості грошей у часі; вони простіше в розрахунках і тому використовуються для попередньої оцінки інвестиційного проекту, а також в тих випадках, коли потрібно швидко порівняти між собою різні інвестиційні проекти по якому-небудь одному параметру;

-Динамічні показники орієнтовані на облік зміни вартості грошей у часі, таким чином, вони дозволяють проводити оцінку ефективності на основі аналізу вхідних і вихідних грошових потоків, що відносяться до різних періодів часу, - це дозволяє проводити більш точну оцінку, оскільки можливо оцінити вплив ризиків на прибутковість інвестиційних проектів.

Для оцінки інвестиційних проектів в умовах невизначеності і ризику існують спеціальні методи, наприклад

1. Аналіз ставки дисконтування з виправленням на ризик.

Найчастіше застосовуваний підхід. Ставка дисконтування з виправленням на ризик розраховується як сума ставки по безпечних вкладеннях і виправлення на

ризик.

Основна (і досить серйозна!) перевага методу в тому, що він ґрунтується на добре відомих законах функціонування ринку капіталу (на моделі визначення ціни капітальних активів). Користуючись цим методом, підприємство оцінює інвестиційні пропозиції так, як це зробили б самі акціонери.

Недоліки методу:

Під ризиком у цій моделі вважають ступінь відхилення

фактичної прибутковості інвестицій від середньо ринкової. У реальному ж житті ризик більше асоціюється в менеджерів з небезпекою втрат або, у крайньому випадку, з імовірністю недоодержання очікуваних доходів.

2. Аналіз методу достовірних еквівалентів.

Замість того щоб міняти ставку дисконтування, багато дослідників пропонують коригувати самі грошові потоки, розрахувавши достовірні еквіваленти невизначених грошових потоків. Достовірний еквівалент невизначених грошових потоків це такі певні грошові потоки, корисність яких для підприємства точно така сама, як і корисність невизначених грошових потоків.

А. Використання як достовірний еквівалент математичного очікування грошових потоків. Щоб зробити виправлення на ризик, знаходять

математичне очікування грошових потоків для кожного моменту часу

Б. Метод стану переваги. Якщо достовірний еквівалент дорівнює математичному очікуванню грошових потоків, то цінність грошей залежить лише від імовірності настання кожного можливого стану природи. Навпаки, в основі методу стану переваги лежить припущення про різну корисність грошових потоків для підприємства в різних ситуаціях.