- •1.Визначення мікробіології як науки. Галузі мікробіології. Предмет і завдання медичної мікробіології. Основні риси та тенденції розвитку сучасної мікробіології.
- •2.Відкриття організмів Левенгуком. Основні етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера, Коха в мікробіологію.
- •4. Основні відмінності прокаріотів та еукаріотів. Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки,протопласти,сферопласти.L-форми бактерій.
- •5. Морфологія і будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Вегетативні форми та спори.
- •6. Морфологія рикетсій, хламідій, мікоплазм. Методи вивчення їх морфології
- •3 Стадії:
- •7. Спірохети (трепонеми, борелії, лептоспіри). Особливості морфології та будови, рухливість. Актиноміцети, особливості морфології
- •8. Морфологія та класифікація найпростіших
- •9. Класифікація і морфологія грибів
- •10. Методи мікроскопії. Виготовлення бактеріологічних препаратів. Барвники та фарбуючі розчини,прості та складні методи фарбування
- •11. Принципи організації, апаратура і режим роботи бактеріологічної, серологічної та вірусологічної лабораторій
- •12. Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи
- •13. Складні методи фарбування мікроорганізмів. Фарбування за Грамом, фактори, які впливають на фарбування бактерії за Грамом. Практичне значення фарбування за Грамом
- •15. Поживні середовища, вимоги до них. Класифікація поживних середовищ, які використовують у мікробіології
- •16. Дихання мікроорганізмів. Аеробний і анаеробний тип дихання. Ферменти і структури клітини ,що беруть участь у процесі дихання. Методи вирощування анаеробних бактерій
- •17. Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Використання для диференціації бактерій. Ферменти патогенності
- •18. Ріст і способи розмноження бактерій. Механізми клітинного поділу, фази розмноження бактерій у стаціонарних умовах.
- •19. Бактеріологічний метод дослідження. Принципи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації
- •20. Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Стерилізація, методи, контроль за ефективністю стерилізації. Асептика. Антисептика
- •21. Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди, їх основні генетичні функції
- •22. Хіміотерапія ті хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерапевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п. Ерліха та г. Домагка у розвитку хіміотерапії
- •29.Роль Флемінга, Чейна, Флорі, Ваксмана у створенні перших антибіотиків. Класифікація антибіотиків за походженням та за механізмом дії на мо.
- •25. Ускладнення антибіотикотерапії. Дисбіоз. Антибіотикорезистентні, антибіотикозалежні та толерантні до антибіотиків штами бактерій
- •27. Токсини мікробів(екзо- і ендотоксини).Властивості та хімічний склад, одержання, вимірювання сили екзотоксинів. Роль в патогенезі та імуногенезі інфекційних захворювань
- •28. Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження патогенними мікроорганізмами. Бактеріємія, токсинемія, сепсис. Періоди інфекційної хвороби.
- •30. Вчення про імунітет. Види імунітету та його прояви
- •35. Реакції імунної відповіді, їх характеристика. Клітинна імунна відповідь
- •36. Закономірності імунної відповіді організму. Фази імунної відповіді. Імунологічні реакції. Імунологічна толерантність, причини її виникнення. Імунологічна пам'ять, її механізм.
- •37. Таке ж як і 51
- •38. Кооперація клітин при імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи, їх взаємодія. Інтерлейкіни
- •39. Антигени, їх хімічна природа. Повноцінні і неповноцінні антигени. Антигенна структура бактерій. Практичне використання антигенів мо. Антигени
- •1.Ендогенні:
- •2.Екзогенні:
- •40. Антитіла, їх природа, хімічна будова, місце синтезу, динаміка продукції
- •41. Плазмоцити, поняття клон плазматичних клітин. Аутоантитіла
- •42. Антитоксини,їх класифікації, механізм дії, принцип одержання ант сироваток. Одиниці виміру практичне використання
- •43. Серологічні реакції, їх характеристика: аглютинації
- •Перша фаза (специфічна) - специфічне поєднання активного центру антитіла з відповідними групами антигену або гаптену (видимих змін немає);
- •44. Серологічні реакції: преципітації
- •45. Серологічні реакції: лізису, рзк
- •46. Реакції з міченими антитілами або антигенами. Ріф, іфа, ріа
- •47. Генетичні методи дослідження (днк-зондів, плр, імуноблоттинг, молекулярної гібридизації)
- •Етапи плр
- •48. Форми і типи імунного реагування. Гуморальна імунна відповідь та її етапи.
- •49. Первинна та вторинна імунна відповідь. Взаємоддія клітин імунної системи в процесі імунної відповіді.
- •50. Реакція імунної відповіді, їх х-ка. Клітини імунної системи, їх ф-ії
- •51. Гіперчутливість негайного та уповільненого типу, їх механізми, відмінності. Практичне значення.
- •52. Моноклональні антитіла, їх одержання та використання в медичній практиці
- •53. Імунодефіцитні стани, аутоімунні процеси. Комплексна оцінка імунного статусу організму
- •54. Живі вакцини, принципи одержання. Контроль, практичне використання живих вакцин, оцінка ефективності
- •57. Хімічні вакцини і анатоксини, принципи одержання. Асоційовані вакцини. Адсорбовані вакцини, принцип «депо» вакцини
- •58. Анатоксини, їх одержання, очищення, одиниці виміру, використання, оцінка.
- •59. Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Принципи одержання, контроль, оцінка ефективності.
42. Антитоксини,їх класифікації, механізм дії, принцип одержання ант сироваток. Одиниці виміру практичне використання
Антитоксини-антитіла утворяться в організмі тварин і людини у відповідь на появу токсинів мікробного чи тваринного походження, є могутнім чинником антитоксичного імунітету. Антитоксини застосовуються у виді антитоксичних сироваток: (протидифтерійна, протиправцева протистобнячний імуноглобулін, протигангренозна, глобулін проти сибірки, протистафилококовий імуноглобулін). Зміст антитоксину в антитоксичних сироватках виражається в антитоксичних одиницях. Антотокс сиров готують шляхом імунізації тварин мікробними екзотоксинами і використовують для профілактики і лікування (столбняк, ботулізм, гангрена, дифтерія, стафілоккокові і стрептоккові інфекції) Також сюди відносяться сироватки проти отрут змій. В даний час більшість сироваток випускається в очищеному концентрованому виді, це дозволило знизить кількість і тяжкість побічних реакцій котрі розвиваються при введенні в організм білкових субстанцій
Введення людям антитоксичних сироваток може супроводжуватися ускладненнями, що проявляються анафілактичним шоком, сироватковою хворобою
43. Серологічні реакції, їх характеристика: аглютинації
Серологічні (від лат. Serum - сиворотка) реакції – реакції взаємодії антигену і антитіла, при яких один з інгредієнтів невідомий
Серологічні реакції протікають у дві фази, які розрізняються між собою по механізму і швидкості:
Перша фаза (специфічна) - специфічне поєднання активного центру антитіла з відповідними групами антигену або гаптену (видимих змін немає);
Друга фаза (неспецифічна) - комплекс антиген - антитіло взаємодіє з неспецифічними факторами середовища (електроліти - [розчини солей]; комплемент - набір імунних білків, що містяться в сироватці крові [кров без формених елементів], фагоцит. Результат взаємодії видно неозброєним оком (склеювання, розчинення , помутніння).
Перша фаза протікає швидко, а друга іноді дуже повільно.
Лабораторна діагностика інфекцій:
для виявлення антитіл у сироватці хворого з допомогою стандартних антигенів-діагностикумів – для серологічної діагностики інфекційної хвороби;
для визначення невідомих антигенів (бактерій, грибів, вірусів) за відомими стандартними сироватками-антитілами – для серологічної ідентифікації збудників.
Серологічні реакції проводяться з використанням:
1) АГ для пошуку АТ
2) АТ для пошуку АГ
3) IN VIVO (шкірні проби, РН in vivo)
4) серопрофілактика (введення АГ, АТ)
Види серологічних реакцій:
1. реакція аглютинації (РА);
2. реакція преципитации (РП);
3. реакція нейтралізації (РН);
4. зв'язування комплементу,
5. реакція імунофлюорисценсії (РІФ);
6. імуноферментний аналіз (ІФА).
РЕАКЦІЯ АГЛЮТИНАЦІЇ
РА - склеювання антитілами антигенів (бактерії, еритроцити) в присутності електроліту (ізотонічного розчину натрію хлориду).
При позитивній РА утворюються пластівці (на предметному склі) або осад (в пробірці).
РА використовують для серодіагностики черевного тифу, бруцельозу (реакція Райта), для ідентифікації кишкових інфекцій, коклюшу. Схема реакції аглютинації:
АТ (імунна діагностична сироватка) + АГ (м / о або еритроцити) + ізотонічний розчин = пластівці
РА використовують для ідентифікації виділених у хворих, людей і тварин мікроорганізмів із застосуванням заздалегідь відомих аглютинуючих сироваток.
Постановка реакції аглютинації.
1. сироватка крові, що підлягає дослідженню, в кількості 0,1-0,2 мл;
2. ізотонічний розчин хлориду натрію;
3. корпускулярний антиген: суспензія живих або убитих бактерій (діагностикумів).
Фази аглютинаці: 1. Специфічна взаємодія активного центру антитіл з антигеном.
2. Утворення аглютинації.
Сиворотка хворого
Необхідний ряд послідовних розведень, найчастіше це від 1:50 - 1:100 до 1:1600 – 1:3200.
Основний розчин сироватки використовують для приготування ряду послідовних розведень.
У штатив встановлюють ряд аглютинаційних пробірок. На першій пробірці ряду пишуть найменування антигену, який буде введений в реакцію, і вказують номер досліджуваної сироватки.
На кожній пробірці ряду позначають ступінь розведення сироватки.
Дві останні пробірки ряду призначені для контролю антигену та сиворотки .
На них ставлять умовні позначення: КА - контроль антигену і КС - контроль сиворотки.
Існує два методи проведення РА:
Реакція аглютинації на склі (орієнтовна) - На предметному склі до краплі імунної діагностичної сироватки (взята на другому тижні хвороби людей або у видужаних, тому що в ній досить АТ або у гіперімунізованих коней) додають чисту культуру збудника, виділеного від хворого. Через 1-5 хв в раніше прозорій краплі утворюються пластівці, які складаються з комплексів «АГ-АТ».
використовують сироватки з невеликим розведенням або нерозведені.
використовують її як прискорений метод ідентифікації мікроорганізмів.
Реакція аглютинації в пробірках.
До розведень сироватки крові хворого в електроліті додають суспензію неактивних м / о. Після інкубації, при 370С, визначають найбільше розведення (титр) сиворотки, при якій сталася аглютинація (утворився осад).
Розгорнута реакція аглютинації.
проводять в пробірках або лунках пластин
діагностичну сироватку розводять до титру і вносять однакові кількості антигену.