1.2 Структура розподілу лісових ресурсів
Біологічне різноманіття лісів стосується всіх форм життя, що знаходяться в лісистих районах. Біологічне різноманіття лісу можна розглядати на різних рівнях, включаючи екосистему, ландшафт, види, популяцію та генетичний. Складні взаємодії можуть відбуватися всередині і між цими рівнями. Ця складність дозволяє організмам адаптуватися до постійно мінливих умов навколишнього середовища та підтримувати функції екосистеми.
Більше половини світових лісів зустрічається лише у п’яти країнах (Російській Федерації, Бразилії, Канаді, Сполучених Штатах Америки та Китаї), а дві третини (66 відсотків) лісів - у десяти країнах.(Рис.1.2)
Рис.1.2 Глобальний розподіл лісів, в 2020 році
(мільйон гектарів і % лісів у світі), [1]
Якщо розглядати українські ліси, то їх стан не відповідає екологімічним вимогам. Лісосировинна база виснажена. Про це свідчать дані останнього державного лісового кадастру, згідно з якими молодняки становлять 31,5%, середньовікові ліси - 44,6, пристигаючі - 12,7, стиглі і перестійні - 11,2%. Такий віковий розподіл є наслідком надмірних рубок у минулому та значних обсягів створення лісових культур.
Порівняння даних державного обліку лісів з даними попередніх обліків за такими показниками, як співвідношення вікових груп деревостану, рівень лісистості, розподіл по основних групах порід в цілому свідчить про покращання стану лісів України.
Головними факторами, що негативно впливають на біолого-екологічну стійкість та адаптованість лісів, їх соціальну, протиерозійну, гідрологічну, кліматичну роль є:
застосування недосконалих способів і технологій рубок головного користування,
штучне відновлення лісу в окремих регіонах без врахування типу лісорослинних умов,
переосушення і перезволоження цілих регіонів,
неконтрольований випас худоби,
забруднення грунтів промисловими викидами,
кислотні дощі,
нерегульована рекреація [2].
Надмірна нерегульована експлуатація лісів України в цьому столітті призвела до виснаження лісових ресурсів, порушення їхньої вікової структури, погіршення породного складу, посилення ерозійних процесів та інших стихійних явищ. Слід підкреслити, що поряд із стиглими лісостанами вирубувались і пристигаючі. Як наслідок, питома вага пристигаючих дубових, букових і соснових лісів у віковій структурі лісового фонду становить тепер лише 7-8%, тоді як за лісівницькими нормами вона повинна становити близько 20%.
Зміни в територіальній структурі лісів здійснюються у відповідності з вимогами раціонального лісокористування і охорони природи. Найбільш гостра нестача лісових насаджень відчувається в степовій зоні, де вони виконують винятково важливі захисні функції. Недостатньо їх і в Лісостепу і навіть у Поліссі. Лісистість території України нижча, ніж це необхідно для задоволення потреб економіки - функціонування розвинутого сільського господарства і промисловості, досягнення ландшафтно-екологічної рівноваги. Проблема збільшення площі лісів в Україні потребує невідкладного вирішення, тому пріоритетними напрямами розвитку лісового господарства стають розширене відновлення лісових ресурсів та інтенсифікація лісовирощування.
Роботи з лісовирощування та впровадження прогресивних способів створення нових лісів через нестачу коштів були виконані в незначних обсягах.
Внаслідок недостатнього бюджетного фінансування захисного лісорозведення протягом останніх трьох років та відсутності коштів на капітальне будівництво зменшились обсяги створення захисних лісових насаджень і полезахисних лісосмуг, не проводиться будівництво та ремонт гідротехнічних споруд. З цієї ж причини в більшості регіонів України виникла складна екологічна ситуація із захистом грунтів від водної і вітрової ерозії, особливо в регіоні Середнього Придніпров'я [2].
Ліси розміщені на території України дуже нерівномірно. Найбільша їхня частина знаходиться в Українських Карпатах (40,5% від загальної площі), Кримських горах (32%) і на Поліссі (26,1%). У лісостеповій зоні концентрація лісу складає 12,2%, у степовій - 3,8%. До найбільш лісистих областей належать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.
Західна Україна належить до однієї з найбільш лісистих територій. Кардинально інша ситуація на Сході. Тож, якщо на державному рівні не буде вжито дієвих заходів щодо відновлення лісів і розширення їхніх площ, то Схід України потрапить у стан екологічної катастрофи.
Ліси України відрізняються високою продуктивністю. В них переважають цінні хвойні (сосна, ялина, модрина) і тверді листяні види, серед яких особливо високоякісну деревину мають дуб, бук, тополя, ясен. Насадження зпереважанням цих видів займають більшу частину площі лісів. Ростуть тут також і клен, і черешня, і груша, які є цінною сировиною для меблевої промисловості. Зміна видового складу лісів здійснюється в напрямку заміни малоцінних насаджень більш цінними і продуктивними.
У лісовому фонді зони мішаних лісів найбільшу питому вагу мають соснові, сосново-дубові, дубово-грабові і вільхові ліси. Хвойні насадження з переважанням сосни становлять 64,5% лісової площі. Крім сосни, найбільш поширеними видами тут є дуб (18%), береза (11%), вільха (7%)та осика (2%). Тверді листяні види складають 63,6% лісової площі. З них 43% це дубові насадження, 10% - грабові, 5% - букові та ясеневі. Повільні темпи зростання лісових площ зумовлені недостатніми капіталовкладеннями в лісове господарство, радіоактивним забрудненням та виведенням з народногосподарського обороту більше половини лісових ресурсів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.