4

4.1.5 Вимоги до тари і упакування

механічні

Удари. Поштовхи. Вібрація.

Тертя. Статичне навантаження.

Динамічне навантаження.

Зовнішні дії на вантаж

кліматичні

Атмосферні опади. Вологість повітря. Склад повітря.

Забрудненість повітря. Пил.

Морський туман. Сонячна радіація. Зміна температур.

біологічні

Життєдіяльність мікроорганізмів.

Комахи. Гризуни. Тварини. Рослини. Бур’яни.

Рис. 4.3 Блок-схема впливу зовнішнього середовища на вибір тари

Основне призначення тари – запобігання втрат, пошкодження, псування, бою і витікання вантажів.

У процесі перевезення, зберігання, навантаження і вивантаження на вантаж діють три основні зовнішні впливи: механічні (поштовхи, удари, вібрація, тертя, статичне навантаження), кліматичні (атмосферні опади, морський туман, вологість повітря, сонячна радіація, зміни температур, вітер) біологічні (мікроорганізми, комахи, гризуни).

З урахуванням цих факторів , кліматичних районів і властивостей вантажів необхідно правильно вибирати тару і пакувальні матеріали.

Тара повинна бути достатньо міцною, щоби витримати динамічні і статистичні навантаження при укладанні в штабелі; бути інертною, не вступати в реакцію взаємодії з упакованою продукцією; бути щільною, не допускати висипання та інших втрат вантажів, зберігати товарний вигляд вантажу. Розміри і конструкція тари повинні відповідати вимогам стандартів і забезпечувати найкраще використання вантажопідйомності і місткості рухомого складу.

Упаковка поряд з основним призначенням захисту вантажу повинна забезпечити зручність виконання вантажних і складських робіт, максимальне використання транспортних і перевантажувальних засобів, бути портативною, легкою і економічною.

Якість і економічність тари оцінюється системою показників, які характеризують власну масу тари, її об’єм, вартість і матеріалоємність. При забезпеченні заданої міцності і надійності, власна маса тари, її об’єм, відношення об’єму складеної тари до об’єму тари в робочому стані повинні бути мінімальними, а параметри тари – кратними параметрам транспортних засобів (вагона, автомобіля, судна, контейнера, піддона). Критерієм оцінки економічної ефективності транспортної тари є відношення вартості самої тари до вартості вантажу в ній: чим менше це відношення, тим більш досконала і економічна конструкція тари.

4.1.6 Види транспортної тари

За функціональними ознаками розрізняють такі основні види тари: споживчу, групову, виробничу, тару – устаткування і транспортну.

Споживча тара використовується для упакування продукції в зручній для споживача розфасовці за об’ємом і масою. Ця тара разом із товаром переходить у власність споживача (пляшки, флакони, банки, коробки, пачки, пакети тощо). Вона може бути індивідуальною – для упакування одного виробу; порційною – для розміщення обумовленої кількості продукції; подарунковою, яка відрізняється яскравим барвистим оформленням тощо.

Групова тара (додаткова, бар’єрна) – призначена для комплектації і збільшення партій виробів, попередньо упакованих у споживчу тару або без неї (коробки, чохли, мішки, пакети тощо). Групова тара може виконувати функції захисту продукції від дії агресивних факторів зовнішнього середовища (герметична тара) і механічних навантажень, маючи амортизаційні властивості.

Виробнича тара використовується для упакування, переміщення і зберігання напівфабрикатів, запасних частин, комплектуючих виробів і іншої продукції в середині цеху, заводу, підприємства або між заводами. Виробнича тара повинна по можливості відповідати технології роботи підприємств і виключати ручні операції на всіх етапах переміщення. За умовами експлуатації виробнича тара є багатообіговою. Вона в основному - металева, тому що повинна витримувати великі механічні навантаження і мати довгий термін служби.

Тара-устаткування являє собою спеціальний виріб, призначений для укладання, транспортування, тимчасового зберігання і продажу товарів методом самообслуговування. Вона виконує одночасно функції виробничої тари, транспортної і торгівельного обладнання.

Транспортна тара служить для упакування вантажів, попередньо упакованих у споживчу і групову тару або без тари. Вона створює самостійну транспортну одиницю або частину збільшеної транспортної одиниці і забезпечує захист від механічного пошкодження при транспортуванні упакованого вантажу.

Транспортна тара класифікується за умовами експлуатації, за особливостями конструкції, матеріалу, форми тощо (рис. 4.4)

Транспортна тара

За призначенням

Універсальна, спеціальна, бар’єрна, герметична

За умовами експлуатації

Разова, зворотня, багатообігова

За здатністю			За особливі-			В залежності			В залежності
витримувати
механічні			стю			від форми			від матеріалу
навантажен-			конструкції
ня і дефор-
муватися

				Корзини, бу-		Дерев’яна,
М’яка,		Нерозбірна,		тилки, ящики		металева,
напівжорстка,		розбірна,		бочки, бара-		тканинна,
жорстка		розбірно-		бани, фляги		скляна, кар-
		складальна,		каністри,		тонна, папе-
		складальна		пляшки, банки,		рова, полі-
				балони тощо		мерна, інша

Рис. 4.4 Блок-схема класифікації транспортної тари

Пакувальні матеріали в залежності від призначення поділяються на ізолюючі, поглинаючі і амортизаційні (рис. 4.5).

Підтвердженням відповідності тари вимогам стандарту служить маркування, що характеризує тару. Воно містить найменування підприємствавиробника тари або його товарний знак, позначення стандарту або іншої нормативної документації, індекс прейскуранта і порядковий номер за прейскурантом – для тари, виготовленої за стандартами.

Пакувальні матеріали

ізолюючі

Для захисту вантажів від дії зовнішніх агресивних факторів

Фольга, пергамент, полімерна плівка

поглинаючі

Для поглинання надмірних парів повітря; для запобігання розтіканню всередині упаковки рідини, яка витікає із

споживчої тари

Силікагель, активоване вугілля

амортизаційні

Для забезпечення збереження вантажу при ударах, поштовхах, вібрації, терті і інших навантажень

Стружка, войлок, бавовна, скловолокно, папір, картон, піністі полімери

Рис. 4.5 Блок-схема класифікації пакувальних матеріалів

4.1.7 Упакування експортних та імпортних вантажів

Упаковані вантажі приймаються до перевезення тільки в тому випадку, якщо тара, упакування, пакетування відповідають вимогам нормативних документів.

Не дозволяється перевезення експортних та імпортних вантажів у таких видах тари:

•яка була у споживанні;

•виготовленої з відхиленнями від стандартів;

•яка не задовольняє вимогам Правил перевезень;

•пошкодженої у процесі попереднього зберігання і доставки вантажу;

•яка не має належного товарного вигляду;

•із маркуванням, що не відповідає вимогам стандартів і Правил.

Не приймаються до перевезення вантажі в дерев’яних ящиках, які мають такі дефекти і відхилення від ГОСТів:

• порушена жорсткість конструкції, що характеризується перекосом каркаса, ящика зі зламаними окремими частинами, нещільністю через відхід цвяхів;

•незадовільне кріплення вантажу всередині ящика, що дає можливість вільного його переміщення;

•відсутність на ящиках стрічок, якщо вони передбачені стандартом для підсилення конструкції ящика і забезпечення контролю за збереженням вантажу, а також пошкодження замків і стрічок.

При перевезенні в прямому змішаному залізнично-водному сполученні необхідно дотримуватися таких основних положень:

•враховувати постійне коливання і вібрацію, що призводять до ущільнення вантажу, утворення вільних просторів всередині тари, а потім і до її поломки. У зв’язку з цим потрібно застосовувати посилену тару:

•для запобігання пошкодження і псування промислові вироби повинні бути надійно закріплені всередині тари із застосуванням у необхідних випадках амортизаційних пристроїв;

•вантажі, нестійкі до корозії, необхідно упаковувати в металеві герметичні ящики, або чохли з водо- і паронепроникаючих плівок, для захисту виробів від впливу високої вологості повітря ;

•враховувати здатність деяких вантажів сприймати сторонні запахи, що призводить до їх пошкодження;

•тара повинна забезпечувати збереження товарів з урахуванням багатоярусного укладання;

•застосовувати бітумовані паперові мішки з верхнім шаром із вологостійкого паперу.

4.1.8 Транспортне маркування вантажів

Згідно з правилами і стандартами тарно-пакувальні і штучні вантажі

підлягають маркуванню.

Маркування застосовується для розпізнавання вантажу, встановлення його властивостей, способу зберігання, виконання вантажних робіт і інших операцій під час перевезення. Воно сприяє збереженню кількості і якості продукції, що перевозиться, а отже, підвищенню ефективності транспортноскладських процесів і прискоренню доставки.

На тарно-пакувальні і штучні вантажі відправник зобов’язаний нанести маніпуляційні знаки і транспортні написи (основні, додаткові та інформаційні) (рис.4.6).

Маніпуляційні знаки – це знаки, які вказують на спосіб поводження з вантажем. Необхідність нанесення маніпуляційних знаків визначається стандартами або іншими нормативно-технічними документами на продукцію. Маніпуляційні знаки наносяться відповідно до ГОСТ-14192-96 (рис.4.7).

Основні написи:

•повне найменування вантажоодержувача;

•повне найменування станції призначення і скорочене найменування залізниці призначення:

•кількість вантажних місць у відправці і порядковий номер місць (дріб, де в чисельнику – порядковий номер місця у відправці, у знаменнику – кількість місць у відправці).

Кількість вантажних місць і порядковий номер місця повинні зазначатися у тих випадках, коли перевозяться різнорідні або різносортні вантажі в однотипній тарі, або однорідні вантажі у різнотипній тарі, або коли не допускається змішування сортів у відправці однорідних вантажів, при перевезеннях комплектів обладнання, у разі транспортування з перевантаженням на шляху прямування, при перевезенні дрібних відправок.

У разі перевезення вантажів транспортними пакетами замість порядкового номера місця і кількості вантажних місць у відправці наносяться: у чисельнику – загальна кількість пакетів у відправці; у знаменнику - кількість вантажних місць у пакеті, в дужках – порядковий номер пакета. Наприклад: 3/50 (2).

Додаткові написи:

•повне найменування вантажовідправника;

•найменування пункту відправлення із зазначенням залізничної станції відправлення і скороченого найменування залізниці відправлення;

•залізничні написи (залізнична марка).

Залізничні написи наносяться на кожне місце вантажів, які перевозяться дрібними відправками, у вигляді дробу: чисельник – порядковий номер за Книгою приймання вантажів до відправлення і через тире – кількість місць; знаменник – код станції відправлення згідно з Тарифним керівництвом №4. Якщо дрібні відправки пред’являються до перевезення сформованими у пакет, що складається з окремих одиниць, скріплених між собою універсальними, спеціальними пакетувальними засобами або у поліетиленовій плівці, то залізничне маркування наноситься на пакет у вигляді дробу, де чисельник – порядковий номер за Книгою приймання вантажів до відправлення, через тире

– кількість пакетів, у дужках – кількість місць у пакеті, у знаменнику – код станції відправлення згідно з Тарифним керівництвом №4.

1	2	3	4	5	6

7

8

9

10

11

12

−обов’язкові написи;

− допустимі написи.

Рис. 4.6 Порядок розташування транспортного маркування

1-маніпуляційні знаки; 2-допустимі попереджувальні написи; 3-порядковий номер місця у відправці і кількість місць у відправці; 4-найменування вантажоодержувача і пункту призначення; 5- найменування станції призначення; 6-залізничні написи; 7-об’єм вантажного місця; 8-габаритні розміри вантажного місця; 9-маса брутто; 10-маса нетто; 11-найменування станції відправлення; 12-найменування вантажовідправника

Рис. 4.7 Маніпуляційні знаки

1-обережно крихке; 2-боїться нагрівання; 3-боїться вологи; 4-боїться випромінювання; 5-боїться холоду; 6-швидкопсувні вантажі; 7-герметична упаковка; 8-гаками безпосередньо не брати; 9-місце застропки; 10-місце підйому візком; 11-верх, не кантувати; 12-центр маси; 13-тропічна упаковка

Залізничне маркування проводиться:

•станцією відправлення – при прийманні до перевезення вантажів дрібними відправками на місцях загального користування;

•відправником – при навантаженні вантажів дрібними відправками на місцях загального і незагального користування.

За узгодженням з відправниками залізниця може встановити порядок нанесення відправниками додаткових написів до пред’явлення вантажу до перевезення. Відомості про залізничні написи зазначаються в графі накладної “марка залізниці”.

Інформаційні написи:

•маса брутто і нетто вантажного місця в кілограмах;

•габаритні розміри вантажного місця в сантиметрах (довжина, ширина і висота або діаметр і висота);

•об’єм вантажного місця у кубічних метрах.

Габаритні розміри вантажного місця не зазначаються, якщо вони не перевищують 1м.

Основні, додаткові, інформаційні написи та маніпуляційні знаки повинні бути нанесені на кожне вантажне місце (рис.4.8).

При перевезенні однорідних вантажів у прямому залізничному сполученні вагонними відправками допускається наносити основні, додаткові й інформаційні написи (крім маси брутто і нетто) не на всіх вантажних місцях, але не менше ніж на чотирьох. У цьому разі марковані місця розташовуються:

•у критих вагонах по два місця біля кожних дверей написами назовні;

•на відкритому рухомому складі – у верхньому ярусі по два місця біля кожного поздовжнього борту вагона-платформи або напіввагона написами назовні. Якщо навантаження проведено в рівень із бортами або нижче бортів, то марковані місця укладаються написами догори.

При перевезенні вантажів насипом і наливом транспортні написи не наносяться.

Місця і способи нанесення транспортних написів і маніпуляційних знаків, розміри бирок, маніпуляційних знаків, і написів визначаються відповідно до ГОСТ-14192-96.

Лісоматеріали і дрова, які перевозяться на відкритому рухомому складі, відправник повинен маркувати таким чином:

•у разі навантаження на вагони-платформи, а також у напіввагони вище бортів – на торцевий бік штабелів нанести букву Т, горизонтальна лінія якої шириною не менше 5см проводиться по верхньому ряду штабеля по всій його ширині, а вертикальна такої ж ширини – посередині штабеля згори донизу довжиною не менше 0,5м;

•у разі навантаження лісоматеріалів і дров у напіввагони до верхнього рівня бортів або вище бортів при навантаженні сторчма: зверху на всю довжину кожного штабеля нанести діагональні лінії (у вигляді букви Х) шириною не менше 5см.

Лісоматеріали і дрова, завантажені у криті вагони, на відкритий рухомий склад у пакетах, контейнерах, а також із “шапкою” не маркуються.

Усі написи і знаки наносяться чітко й розбірливо. Фарба для нанесення написів і знаків повинна бути водостійкою, світлостійкою, стійкою до впливу зміни температур, швидко висихати, не стиратися і не розмазуватися. Не допускається застосовувати матеріали, які можуть пошкодити вантаж.

215-50

454502

2/50

МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД МАРІУПОЛЬ ДОН.ЗАЛ.

Брутто 15кг	Металургійний
	завод
Нетто 14кг	Павлоград 1
	Придн.зал.

Рис. 4.8 Маркування, яке наноситься безпосередньо на ящик

4.1.9 Визначення маси вантажу

Відповідно до статті 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Загальна маса вантажу визначається зважуванням на вагах, за трафаретом, за стандартом, за обміром, умовно і шляхом розрахунків

(рис. 4.9)

Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається за трафаретом на вантажних місцях (маса брутто), або за стандартом, коли всі місця мають стандартну, тобто однакову, масу.

Маса зернових вантажів, насіння, комбікормів і висівок , які перевозяться насипом, картоплі, овочів, баштанних культур, солі харчової, які перевозяться навалом, визначається відправником на вагонних, елеваторних та інших вагах або за допомогою дозувальних пристроїв або інших спеціальних приладів. Зважування цих вантажів на вагонних вагах проводиться із зупинкою і розчепленням вагонів. Маса тари вагонів може перевірятися відправником перед навантаженням і одержувачем після вивантаження.

У разі перевезення вантажів з устаткуванням, яке знімається (в тому числі зі щитами для овочів) і утепленням, у накладній під найменуванням вантажу зазначається маса обладнання і утеплювальних матеріалів і спосіб її

визначення. Маса обладнання, яке знімається і матеріалів для утеплення у масу тари вагона не включається.

Маса вантажів, які перевозяться наливом у вагонах-цистернах, визначається зважуванням або заміром висоти наливу і визначенням об’єму налитого вантажу і його маси за допомогою спеціальних таблиць калібровки залізничних цистерн. При визначенні маси заміром відправник у накладній зобов’язаний зазначити висоту наливу, температуру вантажу у вагоні-цистерні і густину продукту.

Маса харчових наливних вантажів визначається на вагонних вагах, а у разі їх відсутності – на товарних вагах.

Маса лісних вантажів і дров визначається умовно із зазначенням у накладній кількості штабелів і їх висоти.

Результати зважування вантажів, які виконуються залізницею, на вагонних та товарних вагах, реєструються в Книзі зважування (форма ГУ36) (рис 4.10). Порядок ведення цієї книги викладений в Інструкції з ведення станційної комерційної звітності. За зважування на вагах залізниці вантажів і тари та за перевірку працівниками станції маси вантажів і тари на вагах вантажовласників на їх вимогу сплачується збір за кожну операцію згідно з тарифом.