2.2. Етичний розвиток, роль дорослого у розвитку самосвідомості дитини

Головною моральною інстанцією для дитини залишається дорослий, його вимоги. Заради схвалення дорослого, збереження його позитивного ставлення, малюк підкоряється встановленим правилам поведінки. Причому вимогливість дорослого зростає. Водночас розвивається самосвідомість дитини, у неї виникають власні бажання, які іноді йдуть у розріз з вимогами дорослих. В таких ситуаціях дорослий вживає слово «треба». Вимоги дорослого мають ефективність тоді, коли висуваються на фоні доброзичливого, емоційно-виразного й позитивного ставлення до дитини. Зловживання заборонами, депресивний стиль дорослого у взаєминах з дитиною погіршують її емоційне благополуччя, знижують активність, призводять до невротичних проявів. Забороняючи якусь дію, дорослий повинен спрямувати активність малюка у дозволене русло. У своїх вимогах дорослий повинен виявляти послідовність, контролювати її виконання. Виконання правил повинно стати щоденним і неухильним тоді у малюка виникають перші звички, формуються слухняність, впевненість у собі, уявлення про належну й неналежну поведінку. Дотримання дитиною правил поведінки становить фундамент для засвоєння значно складніших етичних норм.

У формуванні правил поведінки значну роль відіграє прагнення малюка до наслідування дорослих. Дорослий виступає як приклад, і це накладає на нього високу відповідальність. Вироблення правил поведінки у дитини становить окрему педагогічну задачу для дорослих. Дорослий за своєї ініціативою залучає дитину до спільного виконання вимог, бо якщо все робити за неї: прибирати в кімнаті, складати одяг, вона так і не виявить бажання робити це сама.

Дорослим не слід занадто наполегливо фіксувати свою увагу на факті порушення правила дитиною, викликаючи у неї тривалі негативні переживання, а наголошувати на тому, що надалі малюк цих правил не порушить.

Щоб малюк засвоїв правила поведінки та її наслідки, дорослим треба використовувати не тільки власний приклад, а й звертатися за допомогою до наочних прикладів з художньої літератури, оточуючого життя.

Прояви етичної поведінки малюка цілком залежать від дорослого – його ініціативи, його ставлень, спонук. Без належного контролю дорослих дитина легко порушує заборони, діє не за правилами. Тому від дорослого залежить створення умов для виявлення етичної поведінки дітей. Отримуючи від дорослих схвалення, позитивну емоційну реакцію на свої дії, малюк радіє, почувається впевнено. Слід подбати, що в оточенні дитини не було предметів, провокуючих порушення правил, тому що малюка приваблюють незвичні предмети.

Тож зростання самостійності дитини зумовлює ускладнення вимог до дотримання нею правил поведінки, провідним мотивом засвоєння дитиною норм поведінки виступає прагнення зберегти позитивні взаємини з дорослим, отримати його схвалення. Дорослий в свою чергу повинен бути зразком для дитини.

Висновок.

Виховувати дітей важливо з раннього віку, коли “відкривається велика надія на виправлення людських помилок, якими переповнений світ, якщо від самого дня вступу в життя люди будуть вчитися поступатися один одному, діяти у всьому з потрібним розумінням”.

Розвиток доброчинностей з раннього віку пов´язаний з необхідністю попередження недоліків поведінки. Роз´яснення і вправляння у моральних вчинках, завдяки чому дитина усвідомлює необхідність правильної поведінки, оцінює свої вчинки з точки зору загальноприйнятих вимог та очікувань оточуючих. Важливо, щоб діти усвідомлювали обов´язковість дотримання моральних норм усіма людьми і не вбачали у вимогах дорослих насильства. Вправляння у моральних вчинках має бути природним способом поведінки дітей. Реалізується воно участю в добрих справах, привчанням до стриманості у словах і вчинках. Педагоги і батьки мають захищати дитину від шкідливих впливів, оскільки “погані товариші, порожні розмови, беззмістовні книги” руйнують їхні добрі наміри. Основою формування моральних якостей має бути таке ставлення до інших людей, як до самого себе.

Я.-А. Коменський першим у педагогіці обґрунтував головний принцип гуманістичного виховання, суть якого зводиться до твердження, що “повага людини починається з поваги до дитини”. Одже, починати поважати дитину, прислуховуватись до неї потрібно з раннього віку, допомагати дитині, яка б набула умінь у володінні побутовими предметами, в самообслуговуванні і вимагає від дорослого розширити рамки її самостійності, змінити ставлення до себе. Маленька дитина потребує постійної турботи та захисту оточуючих від шкідливих для її розвитку зовнішніх впливів. Особлива вразливість, пластичність дитячої психіки зумовлює підхід дорослого до дослідження внутрішнього світу дитини, побудований на основі принципу гуманізму і педагогічного оптимізму з вимогою «Не зашкодь».

Література:

1. Авдєєва Н. Н., Мещерякова С. Ю. «Ви і немовля: біля витоків спілкування». - М .: Педагогіка, 1991.

2. Дуткевич Т.В. «Дитяча психологія»

3. Ельконін Д. Б «Дитяча психологія» ": Видавничий центр« Академія », 2007

4. Павелків Р.В. «Дитяча психологія»

5. Програма виховання дітей дошкільного віку «Малятко»