- •Етногенез українців
- •Трипільска культура та її історичне значення
- •Античні міста Північного Причорномор`я-їх місце в укр. Історії
- •Виникнення Давньоруської державності: часова та територіальна локалізація
- •Кочові племена на українських теренах : співіснуваня двох цивілізацій.
- •Руська державність у пер пол.X ст. Князювання Ольги,Святослава.
- •Завершення формування держави за Ярослава Мудрого."Руська правда".
- •Феодальна розробленість Русі,її причини.Монголо-татарська навала.
- •Культура Русі.
- •Галицько-Волинське князівство-як провадження державницької традиції на укр.Теренах.Данило Галицький.
- •Українські землі у складі Великого князівства Литовського.Соціально-економічний розвиток укр.Земель у XV ст.-першій пол.XVI ст.
- •Причини виникнення козацтва,його історична роль.Реєстрове козацтво
- •Українські землі у складі Речі Посполитої.Люблінська унія та її значення в історії України.
- •Православні братства та їх роль у збереженні національної свідомості українців.Берестейська церковна унія 1596р.Її причини та наслідки.
- •Полонізація української знаті в XVI-xviIст,її причини та наслідки.
- •Феномен козацтва в українській історії.
- •Українська національна революція 1648-1676 рр.:її причини,характер та рушійні сили.
- •Зовнішньо-політичні стосунки Української козацької держави у період національної революції 1648-1676 рр.
- •Наслідки боротьби старшинських угруповань за владу в Україні у другій половині XVII ст.
- •Гетьманування і.Мазепи. Причини та наслідки антиросійського виступу. "Конституція" п.Орлика
- •Гайдамацький рух на Правобережній Україні ,його причини та результати. Опришки.
- •Духовне життя в підросійській Україні впродовж XVIII ст.,його поступове завмирання.
- •У чому,на вашу думку,досягнення та невдачі українського національного руху в Галичині у 1848-1849 р.
- •Українське національне відродження у підросійській Україні в пер.Пол.XIX ст.
- •Громадківський рух в укрїнських землях у другій половині XIX ст. Журнал "Основа".М.Драгоманов
- •Перша світова війна та її наслідки для європейського континенту
- •Лютневі події 1917 у Києві.Проголошення унр.IV Універсал та його значення
- •Українська гетьманська держава п.Скоропадського,його внутрішня та зовнішня політика.
- •Причини поразки українських визвольних змагань 1917-1921 р.
- •Дайте власне визначення поняття "розстріляне відродження".В чому,на Ваш погляд,полягала трагедія української творчої інтелігенції 1920-1930-х рр.
- •Аргументовано доведіть чи спростуйте тезу про штучність голодомору українського народу в 1932-1933 рр.
- •Індустріалізація усрр.Колективізація сільського господарства. Їх наслідки для України.
- •Доведіть,що політика урядів Другої Річі Посполитої та Румунського королівства щодо українського населення своїх країн у міжвоєнний період мала колонізаторський характер.
- •Українське питання напередодні Другої світової війни.Карпатська Україна .
Полонізація української знаті в XVI-xviIст,її причини та наслідки.
Особливу увагу у своїх колонізаторських планах поляки приділяли українській знаті, намагаючись переманити її на свій бік. Тим самим вони позбавляли українське суспільство його еліти, функції якої поля гали у здійсненні політичного керівництва, сприянні розвитку культури та освіти, підтримці православної церкви, формуванні й збереженні національної самобутності. Найшвидше спольщення суспільної верхівки розпочалося на західноукраїнських землях, які ще в XIV ст. ввійшли до складу Польщі. Спільність станових інтересів і прагнення зрівнятися з польським панством не лише формально, а й фактично в умовах відсутності надій на відновлення власної державності вели до винародовлення відомих і заможних українських родів. У результаті вже на XVI ст. по всій Західній Україні серед шляхетської верхівки український елемент не відігравав ніякої ролі. На національних позиціях залишилися переважно дрібні роди, без засобів і значення. Нового імпульсу полонізації надала Люблінська унія, яка втягнула в цей процес панівну верству більшості українських земель. Економічні інтереси й політичні амбіції, бажання позбутися, як здавалося, провінційності й вирватися на широку арену тодішнього життя спонукали українське панство Волині, Побужжя, Полісся та інших територій інтенсивно інтегруватися в польське суспільство, переймати його культуру, мову, віру. Серед них були й такі уславлені роди, як Слуцькі, Заславські, Збаразькі, Вишневецькі, Сангушки, Чарторийські, Пронські, Ружинські та багато інших. Здавалося, на заваді такому перебігу подій мала б стати православна церква, яка за відсутності власної держави слугувала для українців єдиним інститутом вираження їхньої самобутності. Однак і вона перебувала в стані глибокого занепаду. До XV ст. православна церква у Великому князівстві Литовському відігравала значну роль. її віросповідання прийняла литовська знать. Усе змінилося у XV ст. Під впливом Польщі великий князь, а з ним і його оточення перейшли до католицизму. Православні вже не могли займати державні посади. Правителі грубо втручалися в церковні справи, свавільно призначаючи митрополита, єпископів, інших ієрархів. Світська влада повністю контролювала духовенство. Така практика призвела до того, що православними владиками нерідко ставали аморальні, злочинні, розпусні особи. Ще гірше діялося в низах. Місцева шляхта поводилась зі священиками, як з особистою власністю, призначала їх на свій розсуд, не питаючи дозволу митрополита чи єпископа. Панство присвоювало маєтки, власність монастирі в та окремих свячено-служителів. Порядні духівники втікали зі своїх парафій, натомість туди направляли обмежених, часто неписьменних пройдисвітів. У Польщі ж, навпаки, у XV—XVII ст. відчувалося культурне піднесення. Молоді люди здобували вищу освіту у Краківському університеті та за кордоном. Значний вплив мали реформаторський рух, епоха Відродження. До цього додавалася діяльність єзуїтів, які, зосередивши у своїх лавах відданих, добре освічених і розумних членів та заснувавши по всій Речі Посполитій цілу мережу прекрасних колегій, не лише виховували поляків у дусі войовничого католицизму, а й привертали до себе обдаровану протестантську й православну молодь. У той час, коли польські римо-католики підготували добре вишколених, високоосвічених богословів, українське православ'я ледве животіло. У полеміці, як правило, перемагали римо-католики. Відтак українська знать, яка, за словами О.Субтельного, була змушена постійно вибирати між відданістю власному народу й традиціям та асимілюванням у панівне суспільство та його культуру, все частіше віддавала перевагу останньому. Православ'я ж, а також українська мова та звичаї пов'язувалися насамперед із нижчими верствами. Посилення польсько-католицької експансії в Україні, процес винародовлення української еліти викликали занепокоєння та опір патріотично налаштованої шляхти, серед заможних кіл міщанства, православного духовенства, селянства, козацтва. Залишились відданими батьківській вірі та культурі й окремі магнати. Серед останніх найбільше відзначився князь Костянтин-Василь Острозький, якого називали "некоронованим королем України", один із найбагатших і наймогутніших магнатів Речі Посполитої. Близько 1576 р. він заснував у своєму маєтку на Волині славнозвісну Острозьку академію — першу українську школу вищого рівня, навколо якої згуртувалися найкращі культурно-освітні сили України. При академії діяла друкарня, де у 1581 р. з'явилося перше повне видання Біблії слов'янською мовою — т. зв. Острозька Біблія. Князь Острозький також заснував школи в Турові, Володимирі, протегував різноманітним українським православним інституціям.