Добавил:
twitch.tv Заведующий методическим кабинетом, преподаватель на кафедре компьютерного спорта и прикладных компьютерных технологий. Образование - Магистр Спорта. Суета... Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
9
Добавлен:
29.04.2022
Размер:
5.97 Mб
Скачать
  1. Розділи пам’яті з фіксованими розмірами.

Розбиття пам’яті на розділи з фіксованими розмірами графічно можна так зобразити.

В кожному розділі в кожний момент часу може розміщуватись тільки одна задача. В рамках багатозадачної обчислювальної системи кожний розділ пам’яті розглядається як окремий елемент подібно до всієї оперативної пам’яті однозадачної машини.

Розподіл оперативної пам’яті в межах розділу може здійснюватись тими самими методами, що і для однопроцесорних систем (наприклад, розміщення в пам’яті задач резидентно тощо). У випадку наявності невеликого об’єму фізичної пам’яті і при збільшенні кількості паралельно працюючих задач використовується метод swapping, тобто періодично завантажувати неактивні задачі (неактивні розділи) з оперативної пам’яті на зовнішні носії інформації, а на їх місце завантажувати задачі, які потребують виконання.

Однією з основних проблем яка виникає при розподілі пам’яті з фіксованими розмірами, наприклад при організації мультипрограмного режиму роботи – це захист операційної системи від можливих помилок які виникають в задачах при розподілі пам’яті, а також захист задача від впливу інших паралельно – працюючих задач.

У випадку помилки адресації пам’яті виконувана програма може почати обробку з “чужого” сегменту пам’яті і даних, що може привести до непередбачених наслідків. Рішенням цієї проблеми є використання регістрів захисту пам’яті, які містять граничні адреси області пам’яті поточної виконуваної задачі і при перевищені адреси управління передається на ОС.

Основним недоліком розподілу пам’яті зі сторінками з фіксованими розмірами є наявність великого об’єму невикористовуваної пам’яті. Ця невикористовувана пам’ять може міститися в кожному з розділів (сегментів) і таке явище називається фрагментацією пам’яті. При цьому використати фрагменти вільної пам’яті в розділах чи сегментах не є можливим. Для зменшення втрат оперативної пам’яті використовують такі шляхи:

  • виділяють розмір пам’яті який необхідний для поточної задачі;

  • розміщають задачу не в одному неперервному розділі пам’яті, а в декількох розділах меншого розміру.