17. Історія антропологічних досліджень. Основні теорії походження людини. Рушійні сили антропогенезу.

Як самостійна область науки антропологія виникла пізно - наприкінці XVIII - на початку XIX століття

Однак найбільш ранні спроби зрозуміти місце людини в природі, його подібність з іншими організмами, його своєрідність, варіації людського типу по різних країнах, вікові зміни, пояснити його походження є, очевидно, настільки ж древніми, як саме наукове знання взагалі. Основні етапи формування антропологічних знань збігаються з поворотними періодами історії людського суспільства.

Переходи від однієї соціально-економічної формації до іншої, що супроводжувалися бурхливою переоцінкою цінностей, боротьбою між старим і новим світоглядом, підйомом чи катастрофою тисяч індивідуальних доль не могли не вести до глибокого роздуму про сутність людської природи. Люди хотіли знати про "призначення" людини, про сили, що привели людину у світ і які, озброївши її розумом, підняли над усіма живими істотами й у той же час зробили жертвою незлічимих нещасть і соціальної несправедливості. Зачатки наукових знань про людину виникли в надрах античної філософії.

В Древньому Китаї вважали, що бог не створював людей за власною подобою і людина - це власне ніщо.

А ось японці мали дуже цікаву релігію, яка складалася з п`яти концепцій:

-світ зародився сам собою, ніхто його не створював.

-сила життя, початок сексу поклали боги: все що природно, те не огидне,

-єдність природи та історії,

-багато богів,

-Бог Сінто створив тільки японців.

В Древньому Єгипті, вважали, що люди утворилися зі сліз бога Сонця - Хепра, чи Ра.

Люди, що жили в давнину у Північній Америці гадали, що люди могли походити від ведмедів, а у Індонезії - що від людиноподібних мавп. Саме там до мавп відносились як до рівних, як до якогось лісного народу.

Поряд різних версій щодо виникнення і розвитку життя на землі існує і така, що життя розвилося у космічному просторі, а вже потім було занесено на Землю.

Теорія Дарвіна.

Рушійні сили еволюції

-ембріональна схожість-плід в утробі практично не відрізняється від плодів інших хребетних тварин;

-фізіологія та анатомія, в тому числі будова, функціонування і розташування внутрішніх органів;

-біологічна будова організму, в тому числі потреба в азоту, вуглецю, кисню і воді;

-рудиментарне явище антропогенезу – це органи, в тому числі волосся на тілі та куприк, що є втраченим хвостом;

-атавізми, тобто органи, втрачені в процесі еволюції-волосся у жінок, розвинені ікла і хвіст.

18. Концепції розуміння категорії «раса». Проблема походження людських рас. Класифікація людських рас (класифікація Й. Денікера, класифікація Я. Рогінського та М. Левіна, класифікація В. Бунака, класифікація Г. Дебеця).

Людська раса – це група людей з певними загальними вродженими особливостями, які відрізняють їх від інших. Всі люди, до якої б раси вони не були віднесені антропологами чи біологами, належать до одного виду – Homo spaiens (Людина розумна).

Австралоїдна раса або австралійські аборигени, іноді розглядається як підгрупа європеоїдів, тому що у них є багато схожих особливостей, незважаючи на темну шкіру. Корінні народи США зазвичай відносять до того ж класу, що і монголоїдну расу.

Найбільші відмінності між расами:

-мова;

-волосся і риси обличчя;

-колір шкіри.

Остання риса пов'язана в першу чергу з різною кількістю пігменту меланіну, що міститься у шкірі. Меланін захищає тіло, поглинаючи ультрафіолетову сонячну радіацію. Ультрафіолетові промені можуть зруйнувати шкіру і призвести до появи раку, якщо їх не відфільтровувати таким чином. Відтінки шкіри можуть бути представлені за шкалою Фелікса фон Лушана від майже чисто білого до чисто чорного.

Такі відмінності, як волосся, шкіра і риси обличчя, майже без сумніву є вродженими, але якимось чином це контролюється погано і, без сумніву, не є чимось простим. За колір шкіри, наприклад, відповідає від 2 до 4 пар генів (Гени – це одиниці в кожній клітині тіла, які несуть у собі вроджену інформацію). Відомо, що деякі з цих генів виробляють світлу шкіру, а деякі – темну. Людина, у якої більше генів, які відповідають темній шкірі, буде темнішою, а та, у якої більше генів, що відповідають за світлу шкіру– світлішою.

Расові класифікації — спроби науково обґрунтовано згрупувати людське населення згідно антропологічним особливостям індивідуумів, що мають найбільшу частотність прояву в певних географічних регіонах (історичних ареалах). Класифікації відрізняються як за принципами побудови, так і за залученими даними, що покладені в основу систематизації. В антропологічній літературі такі спроби займали значне місце в наукових дослідженнях. Важливими проблемами расових класифікацій залишаються об'єктивність, повнота охоплення, точність виокремлення, ієрархічне положення окремих груп.

Класифікації закритого типу:

• кавказька (європейці, західні азіати, північні африканці);

• ефіопська (темношкірі африканці);

• малайська (індокитайці та населення островів Тихого океану);

• монгольська (населення Східної Азії, ескімоси і саами);

• американська (індіанці).

Класифікації відкритого типу:

• Група А. Шерстоподібне волосся, широкий ніс (бушмени, негритоси, негри, меланезійці).

• Група B. Звивисте волосся (ефіопи, австралійські аборигени, дравіди, ассирійці).

• Група C. Хвилясте темне волосся і темні очі (індійці, афганці, іранці, араби, бербери, іберійці, середземноморці).

• Група D. Хвилясте, чи пряме світле волосся і світлі очі (північні й східні європейці).

• Група E. Пряме, чи хвилясте темне волосся і темні очі (полінезійці, індонезійці, айни, індіанці Латинської Америки).

• Група F. Пряме волосся (індіанці Північної Америки, патагонці, лопарі, туранці, монголоїди, фіно-угорці, єнісейці).