2. Порівняльний аналіз різних типів суспільств: примітивне, традиційне, індустріальне, постіндустріальне.

Примітивні суспільства характеризуються статичність, в них соціальні зв'язки та стійкість відносин направлені на предків, на старше покоління. У таких суспільствах усталений звичай і відповідно інновації впроваджуються важко. При різкій зміні умов життя («виклик») таке суспільство не здатне дати адекватної відповіді. Продовжуючи жити так, ніби нічого не змінювалося, життя та культура суспільства гине. Проте окремі суспільства виділяють із свого середовища «творчу меншість» — невелику кількість людей (вчених, філософів, пророків, жерців, політиків), які усвідомлюють «виклик» і здатні дати на нього відповідний «відгук». Таким чином зароджується цивілізація. Згідно з Тойнбі, суспільства, які проживають в комфортних умовах та не відчувають «викликів» середовища, перебувають у стані стагнації. У той час, як там, де виникають труднощі і людський розум здатний їх подолати та шукати нових раціональних рішень, виникають нові цивілізації більш високого рівня.

Традиційне суспільство (до індустріальне) — це най триваліша із трьох стадій, її історія нараховує тисячі років. Це суспільство з аграрним укладом, мало динамічними соціальними структурами та із заснованим на традиції способом соціокультурної регуляції. У традиційному суспільстві головним виробником є не людина, а природа. Переважає натуральне господарство — абсолютна більшість населення (понад 90 %) зайнята у сільському господарстві; застосовуються прості технології, а відтак — поділ праці є нескладним. Цьому суспільству властива інерційність, низьке сприйняття нововведень. Якщо користуватися марксистською термінологією, традиційне суспільство — це первіснообщинне, рабовласницьке, феодальне суспільство.

Індустріальному суспільству властиве машинне виробництво, національна система господарювання, вільний ринок.Освоюються нові джерела енергії: якщо раніше людство використовувало в основному енергію м'язів, рідше — води і вітру, то з початком промислової революції починають використовувати енергію пари, а пізніше — дизельні двигуни, двигуни внутрішнього згорання, електроенергію. В індустріальному суспільстві на задній план відійшло завдання, яке було головним для традиційного суспільства — нагодувати людей і забезпечити їх найнеобхіднішими для життя речами. Тепер всього-на-всього 5—10 % людей, зайнятих у сільському господарстві, виробляють продуктів достатньо для усього суспільства.

Постіндустріальне суспільство. У зв'язку зі зростанням ваги знань та інформації, наука перетворюється на безпосередню виробничу силу суспільства — все зростаючу частину доходів передові країни отримують не від продажу промислової продукції, а від торгівлі новими технологіями і наукоємною та інформаційною продукцією (як-от: кіно, телепрограми, комп'ютерні програми тощо). Як зауважив Деніелл Белл, "постіндустріальне суспільство не заміщує індустріальне, так само як індустріальне суспільство не ліквідовує аграрний сектор економіки". Але людина у постіндустріальному суспільстві уже перестає бути "людиною економічною".