Малком Маклін (1913-2001)

Протягом багатьох років він працював експедитором та шукав способи спрощення вантажообробки. Головною структурною відмінністю його контейнера був винайдений ним механізм під назвою «фітінг». Він допомагав піднімати контейнери та кріпити їх на транспортних засобах, а також з'єднувати контейнери один з одним. Цей механізм у 1950-х допоміг різко скоротити витрати на робочу силу під час вантажних операцій, а також сприяв використанню автоматизованих процесів обробки контейнерів.

У 1956 р. пароплав «Ideal X» вперше перевіз перших 58 контейнерів з Ньюарка в Х'юстон, штат Техас. А вже наступного, 1957 р. Маклінн переробив відразу кілька суден під перевезення виключно контейнерів, розпочало роботу на регулярній лінії перше спеціалізоване судно-контейнеровоз «Gateway City».¹

Перше в світі спеціалізоване судно-контейнеровоз «Gateway City» (226 teu, 15 вуз.)

Стандартизація. У 1961 році Технічний комітет 104 Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) розробив стандарти для контейнерів, і зараз вони є нормою, яка встановлює основні параметри та вимоги до системи великотоннажних контейнерів. Основою прийнятої системи є контейнерні ряди, побудовані за модульним принципом, причому їх кількість зведена до мінімуму.

Рекомендовані ISO розміри та власна вага контейнерів становлять основу міжнародної контейнерної транспортної системи, що складається не тільки з контейнерів, а й із суден, залізничних платформ та ходової частини вагонів, транспортного обладнання та механізмів захвату, а також контейнерних терміналів.

Особлива увага була приділена формату контейнерного маркування та іншим відомостям про контейнер, у тому числі позначення власника, що дає можливість пред'явлення майнових претензій. Ці характеристики лягли в основу міжнародної системи реєстрації контейнерів, а також національних та міжнародних інформаційних систем для їхнього відстеження.

До найважливіших стандартів ISO відносно контейнерів відносяться наступні:

ISO 668 Вантажні контейнери серії 1. Класифікація, розміри та номінальні характеристики;

ISO 830 Контейнери вантажні. Словник термінів;

ISO 1161 Вантажні контейнери серії 1. Фітинги кутові. Технічні умови;

ISO 1496 Вантажні контейнери серії 1. Технічні вимоги та методи випробування;

ISO 3874 Вантажні контейнери серії 1. Користування та закріплення;

ISO 6346 Вантажні контейнери. Кодування, ідентифікація та маркування;

ISO 9711 Вантажні контейнери. Інформація щодо перевезення на борту суднен;

ISO 9897 Вантажні контейнери. Обмін даними щодо контейнерного обладнання.

ISO 10374 Вантажні контейнери. Автоматична ідентифікація.

До 1970-х років у Радянському Союзі перебували в експлуатації універсальні контейнери вагою 5, 3, і 1,25 т. 5-тонні контейнери були лише суцільнометалевими, 3-тонні – суцільнометалевими та дерев'яними: ті та інші були пристосовані для перевантаження кранами та автонавантажувачами . Габаритні (зовнішні) розміри 5- та 3-тонних контейнерів були кратними один одному, що дозволяло на одній і тій же площі розміщувати два 3-тонні або один 5-тонний контейнер. Головним чином, такого роду контейнерне обладнання виготовлялося для залізниці та річкового транспорту. Більше 80 % парку універсальних контейнерів у 1968 р. належало Міністерству шляхів сполучення, їх парк з 1940 р. по 1969 р. збільшився у 128 разів. Переважна більшість річкових контейнерів перебувала у запровадженні Міністерства річкового флоту РРФСР та невелика кількість – Дніпровському річковому пароплавству УРСР. Державні автотранспортні підприємства мали незначний парк контейнерів, що використовуються для міжміських перевезень у прямому автомобільному сполученні.

На відміну від сучасних великотоннажних контейнерів, у яких переважно перевозяться дорогі тарно-штучні вантажі, їхні радянські попередники мали перед собою інші цілі, відмінні від сьогоднішніх. Так, «спеціальні» контейнери, що належали відправникам та одержувачам, застосовували переважно для перевезення індустріальних вантажів, при звичайному перевезенні яких мали місце бій, розпилення, або необхідність дорогої тари. До кінця 1960-х спеціальні контейнери використовувалися переважно на підприємствах кольорової металургії (для концентратів руд кольорових металів, вогнетривів, сипких вантажів, що не злежуються), промисловості будівельних матеріалів (листового скла). Порівняно широке поширення, особливо під час перевезення у прямому водному і залізничному сполученні, отримали контейнери для перевезення овочів, що оберігали їх від псування при перевантаженні. Відмінні риси експлуатації контейнерів на той час у СРСР – пряме сполучення, їх використання у каботажі, обмеженість за вантажопідйомністю (до 5 т), їх використання як для транспортування, а й у ролі зберігання продукції складах споживачів.