2.2 Розроблення двониткового плану станції та схеми каналізації зворотного тягового струму
Двонитковий план станції, наведений в Додатку Б, складений на основі однониткового плану станції.
На двонитковому плані зображене колійне розгалуження станції. Таблиця ординат стрілок і світлофорів, яка вказує про дійсне місце розташування напільних об'єктів, представлена на однонитковому плану станції. Крім того, на двонитковому плані також зображені: стрілочні приводи, обладнані електроприводами змінного струму; стрілки, що передаються на місцеве управління; маневрові, вхідні та вихідні світлофори; пост електричної централізації (пост ЕЦ), який розташований на нульовій ординаті; релейні і батарейні шафи у вхідних світлофорів для розміщення в них апаратури схем керування вогнями; колійні дросель-трансформатори (ДТ); ізолюючі стики. Початок кодування рейкових кіл показано літерою «к». Також на схемі приведені назви стрілочних та безстрілочних секцій, позначено маневрову колонку МК1 стрілок 37,39,41, що передаються на місцеве керування.
Для розбивання станції на ізольовані ділянки на двонитковий план переносять стики з однониткового плану, за допомогою яких враховується чергування несущих частот и частот модуляції у суміжних рейкових колах. Це необхідно робити для контролю і захисту рейкових кіл від взаємного впливу при порушенні ізоляції.
Після повного нанесення на двонитковий план ізолюючих стиків, наноситься частоти рейкових кіл.
Схема каналізації тягового струму представлена також в Додатку Б. Ця схема розробляється по плану станції, на ній зображуються всі рейкові кола та об’єднуючі дросельні перемички.
Для пропуску зворотного тягового струму на станції на границях ізольованих колійних ділянок встановлюються стикові дросель-трансформатори типу ДТ-0,2-1000 та тягові з’єднувачі. Дросель-трансформатори встановлюються для зручності обслуговування по можливості з боку поля з обов'язковим винесенням із головного міжколійя.
Таким чином, на станції забезпечується надійний пропуск зворотного тягового струму з усіх колійних ділянок без загрози порушення нормального функціонування рейкових кіл.
2.3 Вибір типу рейкових кіл
На станції були використані тональні рейкові кола частотою 420-780 ГЦ з накладанням кодових сигналів частотою 50 Гц. Схеми розгалужених та нерозгалужених рейкових кіл вказані у Додатку В.
Схема тональних рейкових кіл має наступні елементи:
ФПМ – колійний фільтр – захищає вихідні кола колійного генератора від впливу струмів АЛСН, тягового струму, перенапруг, що з’являються в рейковій лінії. Він забезпечує необхідний зворотній вхідний опір живлячого кінця РК, гальванічну розв’язку вихідного кола генератора від кабелю.
ПП – колійний приймач – призначений для прийому та дешифрування амплітудно-модульованих сигналів й керування колійним реле у відповідності до рівня сигналу.
ГП3 – колійний генератор – формує та посилює амплітудно-модульовані сигнали із 100% модуляцією і синусоїдальною формою несущої частоти.
QF – автоматичний вимикач АВМ-2 15А – призначений для захисту апаратури від струмів перевантаження та короткого замикання.
П – колійне реле – чутливий елемент РК.
ПТ – колійний трансформатор ПОБС-2А – узгоджує опір рейкової лінії та з’єднувального кабелю.
FV – розрядник РВНШ-250 – призначений для захисту апаратури та обслуговуючого персоналу від перенапруг.
Rз - резистор РМР-1 (1,1Ом) – забезпечує захист апаратури при асиметрії тягового струму, а також необхідні вхідні опори по кінцях рейкової лінії.
Rк - резистор 400 Ом. Виконує роль баластного опору та забезпечує необхідний вхідний опір по кінцях рейкової лінії.
ДТ – дросель-трансформатор – призначений для пропуску зворотнього тягового струму в обхід ізостика, для перетворення рівнів сигналів, погодження опору, підключеного до обмоток та гальванічної розв’язки.
3 Розробка системи електричної централізації згідно з варіантом
У даному курсовому проекті в якості електричної релейної централізації використовується система блочно – маршрутної релейної централізації.
3.1 Розроблення структурної схеми системи
Апаратура БМРЦ складається з набірної (маршрутний набір) та виконавчої (схеми установки й розмикання маршрутів) груп і схеми управління й контролю напільними об’єктами. Схеми набірної групи БМРЦ призначені для реалізації маршрутного способу управління стрілками й світлофорами. Реле, які перебувають у блоках набірної групи, фіксують дії чергового по станції на пульті управління й автоматизують перевід стрілок по трасі маршруту й відкриття світлофорів.
У системі БМРЦ використовують маршрутне управління стрілками й сигналами, при якому основний маршрут будь-якої складності встановлюється послідовним натисканням кнопок початку й кінця маршруту, після чого автоматично переводяться ходові й охоронні стрілки, а потім відкривається світлофор. Маршрут називається основним, якщо він дозволяє виконати поїзні або маневрові пересування від початку до кінця маршруту по найкоротшій відстані, з найбільшою швидкістю й найменшою кількістю ворожих маршрутів. Варіантні маршрути мають однакові з основним початок і кінець, однак їхня траса відрізняється від основного маршруту положенням стрілок. Варіантні маршрути задаються при натисканні трьох і більше кнопок.
Усі реле набірної групи розміщають у закритих блоках, які по типових схемах монтують і перевіряють на заводі. Набірна група дозволяє замість роздільного застосувати маршрутне управління стрілками. При маршрутному управлінні, яке використовується в системі БМРЦ стрілки, які входять у маршрут, переводять натисканням послідовно двох кнопок, що значно скорочує час на готування маршрутів і підвищує швидкодію централізації.
Основними реле набірної групи, які здійснюють всі перераховані дії, є: КН (НК.Н) — кнопкове, фіксуюче натискання маршрутних кнопок; АКН —
автоматичне кнопкове, визначаюче основний варіант маршруту й дозволяє набирати складні маршрути натисканням тільки двох кнопок — початку й кінця маршруту, а також набирати маневрові маршрути по світлофору натисканням тільки двох кнопок; П — прийому, ОП — відправлення; ПМ — маневрового по прийому; ОМ — маневрового по відправленню (реле напрямків для визначення категорії й напрямку маршруту).
Набирають маршрут натисканням кнопок початку Н і кінця До маршруту на пульті-маніпуляторі. Дія складальної групи закінчується включенням реле Н і кінця ВК (поїзного) або ВКМ (маневрового) маршруту. Далі починається робота виконавчої групи. Залежно від встановлених меж набраного маршруту відбувається вибір колійних і стрілочних секцій входять в цей маршрут. Після цього за допомогою контрольно-секційних реле КС контролюються всі умови правильності набраного маршруту.
Якщо маршрут встановлений правильно і спрацювало реле КС всіх секцій маршруту, то вони вимикаються, цим замикають реле З цих секцій і відбувається замикання секцій маршруту. З контролем замикання маршруту включається сигнальне реле С і відкриває світлофор.
Після відкриття світлофора можливі три види розмикання маршруту: автоматичне секційне, скасування маршруту і штучне розмикання.
Структурна схема системи БМРЦ наведена на рисунку 2.1.
Рисунок 3.1 – Структурна схема системи БМРЦ
1 – відображення стану об’єктів контролю;
– введення відповідальних команд керування;
– передача інформації про стан об’єктів контролю;
– передача відповідальних команд керування.
3.2 Розроблення функціональної схеми системи
У процесі керування система виконує функції, сукупність яких охвачує увесь состав задач керування та характеризує склад курування. Ця сукупність представляє собою систему зв’язаних функцій управляння.
Блоки виконавчої і набірної груп встановлюються спільно на стативах, монтаж яких за індивідуальними проектами виконують на заводі. Побудова електричних кіл БМРЦ починається зі складання функціональної схеми розміщення блоків на схематичному плані станції. Функціональна схема системи наведена у додатку Г.
3.3 Обґрунтування вибору системи електроживлення, структура системи
Сучасні системи електричної централізації характеризуються центральним живленням світлофорів, стрілочних електроприводів, рейкових кіл і, споруджуваних в комплексі з ЕЦ, пристроїв станційного оперативно-технологічного зв'язку, двосторонній парковий зв'язок, поїзного радіозв'язку і пристроїв пневматичного очищення стрілок від снігу.
В залежності від надійності зовнішніх джерел живлення застосовуються дві системи електроживлення пристроїв електричної централізації (далі ЕЦ) : безбатарейну та батарейну. При будь якій системі живлення апаратури поста ЕЦ передбачують контрольну акумуляторну батарею.
На станціях з кількістю стрілок більше 30 забезпечується енергопостачання пристроїв ЕЦ від двох незалежних джерел зовнішньої мережі змінного струму. Як третє незалежне джерело живлення передбачено встановлення автоматизованого дизель – генератора (ДГА) - у цьому випадку отримана система ЕЦ буде отримувати живлення за безбатарейною системою.
За безбатарейною системою живлення основних об’єктів централізації - світлофорів, рейкових кіл, стрілок, реле – забезпечується змінним струмом 16,24, 110, 180, 220 В через трансформатори від мережі та постійним струмом 24 В від випрямлячів та контрольної батареї, що працюють у режимі постійного підзаряду.
При безбатарейній системі контрольна батарея підтримує живлення реле, що мають кола самоблокування, на час переключення живлення пристроїв з основного фідера на резервний або на час, що необхідний для запуску ДГА. Від контрольної батареї через напівпровідниковий перетворювач на встановлений час здійснюється резервне живлення червоних та запрошувальних ламп вхідних світлофорів.
Структура системи електроживлення наведена у додатку Д.