Приклади призначення і показання

1. Алоє-електрофорез. Електрод площею 150 см- розта­шовують на шийних хребцях і з'єднують з анодом. Другий електрод площею 100 см- розміщують на долоні і з'єднують з катодом. Сила струму до 10 мА. Тривалість процедури 15-30

хвилин. Щоденно. Курс лікування — 15 процедур. Покаян­ня: неврит ліктьового нерва.

2. Пелоїдин-електрофорез (папаверіном). Електрод пло­щею 150 см розташовують на епігастральній ділянці і з'єдну­ють з катодом. Другий електрод площею 300 см- розташову­ють на нижній грудний відділ хребта і з'єднують з анодом. Сила струму 8-10 мА. Тривалість процедури 15-30 хвилин. Через день. Курс лікування - 15 процедур. Показання: хро­нічний гастрит зі зниженням секреторної функції.

Внутрішньотканинний електрофорез

Внутрішньотканинний електрофорез являє собою по­єднання впливу на організм ліків, які вводяться традиційни­ми фармакологічними способами (внутрішньовенне, внутрі-шньоартеріально, підшкірне, через рот) і впливу постійного електричного струму на вогнище враження, частіше всього за поперечною методикою його застосування.

Відомо, що ліки поступають в кров і розносяться суди­нами по всьому організму, в тому числі попадають і в систе­му кровообігу хворого органа. При цьому вони дисоціюють на іони або адсорбують на себе електричні заряди, перетво­рюючись в моль-іони. В такому випадку вплив постійного електричного струму на хворий орган призводить до пере­міщення та накопичення заряжених часток ліків в міжелек­тродному просторі. Цей процес буде максимальний при найбільшій концентрації ліків в крові, а також при достатній проникливості клітинних мембран та при достатньому кро­вообігу. Тому під впливом електричного струму збільшується адсорбційна можливість тканин.

Методи внутрішньотканинного електрофорезу забезпе­чують підвищену концентрацію лікарських препаратів в ура­жених органах і тканинах, сприяють значному підвищенню ефективності лікування. Це обумовлено тим, що дія медикамента та електричного струму викликає протизапальний та розсмоктуючий ефекти, розширює судини, збільшує швидкість кровообігу, нормалізує процеси нервової трофіки і обміну речовин. Крім того суміжні тканини збагачуються або збіднюються біологічно активними речовинами, що також сприяє покращенню лікування.

Техніка і методика проведення процедури, дозування. Застосування гальванічного струму повинно співпадати з максимальною концентрацією медикамента в крові. При внутрішньовенному введенні ліків гальванізацію потрібно проводити одночасно, а при капельному введенні гальванізацію призначають після введення 2)3 всієї кількості лікарського розчину. Якщо ліки приймаються внутрішньом’язево, підшкірно або через шлунковокишковий тракт то гальванізацію проводять частіше через 1-2 години з урахуванням фармакокінетики. При захворюваннях бронхолегеневої системи можна використовувати інгаляційний метод введення ліків Гальванізація в такому випадку проводиться одночасно з аерозольтерапією. Інколи вводять 2-3 препарати, послідовність яких повинна зберігатись один за одним: антибактеріальні препарати (антибіотики, сульфаніламіди, антисептики), різні спазмолітини (еуфілін, папаверин, атропін), бронхолітики (адреналін, ефедрін), десенсибілізуючі препарати (кальція хлорід, димедрол, піпольфен, еуспіран), інгібітори протеоліза (контрікал, трасілол, гордокс), антикоагулянти (гепарін), гормональні препарати (гідрокортизон, преднізолон).

Гальванізацію при внутрішньо тканинному електрофорезі проводять з використанням з використанням апаратури апаратури, яка застосовується для класичного електрофорезу та звичайних металевих і гідрофільних електродів, які розташовуються поперечно відносно враженого органу. При поєднанні внутрітканевого електрофорезу з звичайними варіантом електрофорезу необхідно, поряд з внутрішнім введенням медикамента, необхідно, додатково змочувати вибраним розчином ліків гідрофільну прокладку елек­трода потрібної полярності. Щільність струму 0,05-0,1 мА/см. Тривалість процедури 20-40 хвилин. Курс лікування 8-15 про­цедур, проводити щоденно або через день.

Загальні показання: різні неспецифічні захворювання легенів (гострі та хронічні пневмонії, бронхіти, абсцеси ле­генів, бронхоектази, вади розвитку легенів); туберкульоз ле­генів (вогнищевий, інфільтративний, кавернозний, фіброзно-кавернозний) у фазі інфільтрації; захворювання легень при підготовці до оперативних втручань і після операцій; захво­рювання органів травлення (хронічний рецидивуючий панк­реатит, хронічний гепатит, хронічний гастродуоденіт, вираз­кова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки); облітеру­ючі захворювання судин нижніх кінцівок.

Протипоказання: наявність або підозра на злоякісні новоутворення, схильність до кровотеч, значна декомпенса­ція серцевої діяльності, токсичні стани, індивідуальна непереносимість фармакологічних препаратів і електричного стру­му. Не потрібно розташовувати електроди там, де є синці, тріщини, мацерація шкіри і різні висипання.

8