4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Контактний пункт	називається найбільш випукла частина апроксимальної поверхні зуба, що стикається із зубом, який стоїть поряд.
Кополімер	це продукт полімеризації (кополімеризації) суміші двох різних мономерів.
Фосфат-цемент.	У дитячій стоматологічній практиці фосфат-цемент використовується найчастіше для ізоляційних прокладок, іноді як постійний пломбувальний матеріал - для тимчасових зубів на стадії резорбції кореня.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Вміти препарувати каріозні порожнини ІІ класу в тимчасових і постійних зубах у дітей з урахуванням їх послідуючого пломбування.

2. Знати інструменти та матеріали для. пломбування ІІ класу в тимчасових і постійних зубах у дітей

3. Знати класифікацію всіх пломбувальних стоматологічних матеріалів та адгезивних систем.

4. Перерахувати основні позитивні та негативні властивості пломбувальних стоматологічних матеріалів

5. Виписати етапи пломбування каріозної порожнини різними стоматологічними матеріалами .

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Підготувати каріозну порожнину ІІ класу за Блеком до пломбування обраним матеріалом

2. Вміти замішати обраний матеріал.

3.Запломбувати каріозну порожнину ІІ класу за Блеком стоматологічним матеріалом.

4. Вміти правильно створити контактний пунк за допомогою матриці та клина.

5. Вміти визначити показання та протипоказання для пломбування каріозних порожнин ІІ класу в тимчасових і постійних зубах у дітей .

5. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.

№	Етапи заняття	Розподіл часу	Види контролю	Засоби навчання
1.	Підготовчий етап	15хв	практичні завдання,ситуаційні задачі, усне опи­тування за стан­дартизованими переліками питань.	підручники, посібники, методичні рекомендації.
1.11.1	О Організаційні питання.
1.2	Формування мотивації.
1.3	Контроль початкового рівня підготовки.
2.	Основний етап .	55хв
3.	Заключний етап	20 хв	тестові завдання	тестові завдання
3.1.	Контроль кінцевого рівня підготовки.
3.2.	Загальна оцінка навчальної діяльності студента.
3.3	Інформування студентів про тему наступного заняття.

Зміст теми:

Лікування карієсу тимчасових зубів є надзвичайно важливою і нелегкою проблемою дитячої стоматології. Адже від якісного ліку­вання неускладненого карієсу залежить подальша доля тимчасово­го зуба — можливість збереження його функції на весь фізіологіч­ний період існування в ротовій порожнині. Патологічний процес у твердих тканинах тимчасових зубів поширюється швидко. Тому лише своєчасне та ефективне лікарське втручання може стримати розвиток карієсу та перехід його в ускладнені форми. Ускладнений карієс тимчасових зубів може несприятливо впливати на форму­вання та внутрішньощелепну мінералізацію твердих тканин пос­тійних зубів: від порушення формування емалі постійного зуба до загибелі його зачатка. Ускладнений карієс є причиною раннього ви­далення тимчасових зубів, що може порушувати процеси форму­вання зубощелепної системи дитини в цілому та призводити до ви­никнення зубощелепних аномалій і деформацій.

Саме тому метою лікування тимчасових зубів є досягнення три­валого терапевтичного ефекту. Лікар не повинен посилатися на те, що тимчасові зуби лише короткий час перебувають у ротовій по­рожнині і тому обмежуватися паліативними заходами. Методика лікування тимчасових зубів має бути так само радикальною, як і постійних.

Лікування карієсу тимчасових зубів проводиться без пломбу­вання (імпрегнаційний метод) або шляхом препарування каріозної порожнини та її пломбування.

Широкий вибір сучасних пломбувальних матеріалів, особливості анатомічної та гістологічної будови тимчасових та постійних зубів на різних етапах розвитку потребує від лікаря знань особливостей препарування каріозних порожнин в залежності від віку дитини та пломбувального матеріалу.

Пломбування каріозних порожнин II класу за Блеком є складним завданням, оскільки завжди відсутня одна зі стінок каріозної порожнини. Підбираючи пломбувальний матеріал, при пломбуванні каріозних порожнин потрібно підібрати і зафіксувати в міжзубному проміжку матрицю, відновити контактний пункт між зубами.

Складність пломбування каріозних порожнин II класу полягає в відсутності в ній стінок порожнин. Ізолююча прокладка мусить повторювати всі елементи основної і додаткової порожнин, захищаючи пульпу зуба від подразнюючої дії пломбувального матеріалу, у необхідності відновлення контактнога пункту з сусіднім зубом.

Для лікування карієсу жувальних поверхонь все частіше викорис­товується метод "профілактичного" пломбування. він був розроблений з появою композитів, склоіономерних цементів та герметиків — матері­алів з високою міцністю і значними адгезивними властивостями.

При "профілактичному" пломбуванні дотримуються такого підходу: якщо при обстеженні виявлено, що карієсом уражена тільки обмежена ділянка фісури, то після її препарування порожнина плом­бується композитом або склоіономерним цементом, а на інші ділян­ки фісур наноситься герметик.

Вибір пломбувального матеріалу для пломбування поверхнево­го та середнього карієсу постійних зубів визначається груповою на­лежністю зуба, що лікується. для зубів жувальної групи, особливо для порожнин ii класу, незамінною є срібна амальгама, якій власти­ва необхідна в цих ділянках механічна міцність та надійне утриман­ня контактного пункту.

При дотриманні естетичних вимог для пломбування порожнин і та ii класів можуть бути застосовані композитні матеріали для бічних реставрацій як хімічного твердіння, так і фотополімерні (evicrol posterior,p-30, p-50 та ін.)

Контактним пунктом називається найбільш випукла частина апроксимальної поверхні зуба, що стикається із зубом, який стоїть поряд. Контактний пункт характеризується стійкістю, мінімальною площею стикання ( точковий контакт) із зубом, який стоїть поряд, оптичністю форм шляхом замикання ланцюга елементів зубного ряду. Контактний пункт поділяє проміжок між зубами на дві ділянки трикутної форми - альвеолярну і коронкову. Більша альвеолярна ділянка заповнена ясенним сосочком. В молодому віці стикання зубів зконцентровано в одній точці -точковий контактний пункт. У екскурсіях зубів точковий контакт визначає ступінь медіодистальних переміщень зуба, з віком форма контактного пункту змінюється: випуклість при стиранні сплющується, а це спричиняє збільшення радіусу бокового переміщення зуба, змінюється форма і структура міжзубного сосочка і парадонта. Точковий контактний пункт згодом, стираючись і шліфуючись, перетворюється у площинний. При діастемах і тремах контактного пункту не буває. При пломбуванні каріозних порожнин II класу використовують матриці, які допомагають відновити анатомічну форму коронки зуба, створити контактний пункт, запобігти попаданню пломбувального матеріалу в міжзубний проміжок, нависанню пломби. Пломбувальний матеріал, який застосовують при пломбуванні каріозних порожнин II класу, має мати високу міцність. Це амальгама, галодент-М, норакрил-100, дентоксид, епоксидент, композити.

Для пломбування порожнин II класу перевагу слід надати срібній амальгамі, композитним матеріалам, склоіономерним цементам, ком-померам. На пломбу в порожнині II класу припадає значне жувальне навантаження, тому матеріал для неї повинен бути насамперед меха­нічно стійким. Цементні пломби в більшості випадків не витриму­ють навантаження і відламуються у місці переходу основної порож­нини в допоміжну. При пломбуванні каріозних порожнин III, IV, V класів у тимчасових зубах використовуються склоіономерні цемен­ти, компомери та композиційні матеріали.

При пломбуванні каріозних порожнин у тимчасових зубах, що знаходяться на стадії резорбції кореня, поряд із переліченими плом-бувальними матеріалами можуть застосовуватися цинк-фосфатні цементи (фосфат-цемент, адгезор), цинк-фосфатні цементи з бакте­рицидними включеннями (фосфат-цемент, що містить срібло, аргіл, діоксивісфат-цемент) та полікарбоксилатні цементи (Poly F Plus;Adgesor Carbofine та ін.).

Етапи пломбування каріозних порожнин II класу:

• Ізоляція зуба від слини

• Антисептична обробка каріозної порожнини

• Накладання ізолюючої прокладки

• Виготовлення і накладання ватяної турунди на міжзубний проміжок

• Підбирання, накладання і фіксація матриці

• Приготування і внесення в каріозну порожнину пломбувального матеріалу

• Конденсація матеріалу і моделювання поверхні пломби

• Видалення матриці і ватяної турунди

• Створення контакту штопфером в напрямі до сусіднього зуба

• Ізоляція пломби від слини

• Шліфування, полірування пломби

При накладанні прокладки з фосфат-цементу, перші порції матеріалу ретельно конденсують у пришийковій частині основної порожнини, на її стінках, а потім у допоміжній порожнині. Для ізоляції біляясенної стінки порожнини й захисту її від слини в ясенну боріздку біля зуба вводять ватяну турунду. Потім вводять і фіксують у міжзубному проміжку матрицю за допогою матрицетримача чи коликів або ватяних кульок. Добре зафіксована матриця замінює відсутню стінку порожнини зуба.

Матеріали для самоконтролю: