Функцільна система, що піддержує оптимальну для метаболізма температуру.

Періодичні коливання температури тіла

Температура тіла вдень вища, ніж вночі, впродовж доби коливається у межах 0,5 – 3°С, знижується до мінімального рівня у 3 – 4 год ранку й досягає максимуму до 16 – 18 год вечора.

В різноманітних частинах тіла температура різноманітна й визначається розташуванням органа в організмі, ступінню його кровопостачання, функціональною активністю, а також температурою зовнішнього середовища.

Топографічні різноманіття між температурою центральних та периферичних частин тіла досягають 0,5 – 11°С.

Навіть у одному й тому ж органі існують значні температурні градієнти. Згідно експериментальних даних, коливання температури у внутрішніх органах складають 0,2 – 1,1ºС.

Так, в печінці температура дорівнює 37,8 – 38ºС, а у мозку – 36,9 – 37,8°С.

Добова крива температури тіла

Зміни температури тіла при фізіологічних умовах

Добові коливання температури тіла (ректальна):

Нижня крива відповідає першій (преовуляторній), а верхня крива – другій (постовуляторній) половинам менструального циклу (середні значення для вісьми піддослідних).

Механізми теплоутворення в умовах спокою та при фізичному навантаженні

Механізми теплоутворення. Поняття про скоротливий та нескоротливий термогенез

Під теплопродукцією, або хімічною терморегуляцією, розуміють сукупність пристосувальних процесів, спрямованих на піддержання температури тіла на оптимальному для метаболізму рівні незалежно від температури оточуючого середовища, шляхом зміни швидкості обмінних процесів.

Теплопродукція

Скоротлива

пов′язана із довільними і недовільними скороченнями скелетних м′язів.

Одним із видів недовільних скорочень є тремтіння – специфічний тип м′язового скорочення, виникаючий в людини при значному зниженні температури зовнішнього середовища організму й підвищуючий утворення тепла в декілька разів.

Нескоротлива

є механізмом хімічної терморегуляції, значно вираженим в адаптованому до холоду організмі. Доля такого організма забезпечення приросту теплопродукції на холоду може складати 50 – 70%. Розвивається це явище в різних тканинах. Специфічним субстратом такої теплопродукції вважається бура жирова тканина, після видалення, якої стійкість організму до холода суттєво знижується.

Механізми тепловіддачі.

Тепловіддачу (фізичну терморегуляцію) визначають наступні фізичні процеси:

•переміщення теплого повітря з поверхні тіла шляхом контактної або дистантної конвекції;

•тепловипромінювання (радіація);

•випаровування рідини з поверхні шкіри та верхніх дихальних шляхів;

•частина тепла губиться також з видихаємим повітрям, з сечею та калом, при поглинанні охолодженої їжі.