3. Ділова бесіда

Ділова бесіда відрізняється від побутової, оскільки спрямована на досягнення конкретного завдання, сприяє вирішенню виробничих проблем, пов’язана з необхідністю робити висновки на підставі аналізу отриманої інформації. Предметом ділової бесіди є , як правило, конкретна справа.

До ділових бесід належать: співбесіда під час приймання на роботу чи звільнення з роботи, розгляд конфліктних ситуацій, обговорення нових проектів, бесіда з партнером по бізнесу, з партнером по політичній організації.

Функції ділової бесіді: обмін діловою інформацією, контроль і координація розпочатих справ, пошук та розробка стратегій та міжособистісних ліній поведінки тощо. Ділові бесіди бувають індивідуальні та групові.

Бесіди поділяються на дві групи: бесіди «вільні», з обміном інформацією, що відбуваються без спеціальної підготовки; спеціально підготовлені бесіди, які є суворо регламентованими. Водночас ділова бесіда може бути офіційною і неофіційною, короткочасною або довготривалою, корисною або безкорисною, добровільною або вимушеною. Ділове спілкування поділяють на пряме (безпосередній контакт) і непряме (коли під час спілкування існує деяка просторово-часова дистанція: листи, телефонні розмови, ділові записки тощо).

Ділова бесіда складається з п’яти етапів:

• початок бесіди;

• передача інформації;

• аргументація;

• спростування доказів співрозмовника;

• ухвалення рішень.

4. Класифікація суперечок

Суперечка – це процес обміну протилежними думками. Мистецтво вести суперечку називається еристикою. Еристику поділяють на діалектику і софістику.

Зачинателем діалектики вважають Сократа. Він використав це слово для позначення мистецтва вести ефективну суперечку, діалог, у якому за допомогою обговорення проблеми і протиборства думок досягають істини. Мета софістики – перемога під час суперечки, а не істина. Еристика – це не окрема наука, а різновид «практичного мистецтва».

Суперечка – це публічне обговорення питань, що цікавлять учасників, це зіткнення різноманітних поглядів під час доведення та спростування.

Не завжди суперечка закінчується перемогою однієї зі сторін. Уміння переконувати під час суперечки багато залежить від людини, яка переконує: чи вміє вона справити на слухачів приємне враження своїм зовнішнім виглядом, поведінкою, манерами. Для того щоб переконати когось, треба знайти необхідні аргументи, правильно їх сформулювати й викласти. Психологи доводять, що завдяки суперечці з однолітками чи старшими людьми дитина позбувається рис егоцентричного мислення і вчиться погоджуватися з поглядами іншої людини.

Обов’язковими учасниками суперечки є пропонент, опонент, аудиторія.

Пропонент – це той, хто висуває, обстоює певну тезу. Без пропонента не може виникнути суперечка, оскільки спірні питання самі не виникають, їх повинен хтось сформулювати і поставити на обговорення. Пропонент може висловлювати власну думку або виявляти колективну позицію з того чи іншого питання.

Опонент – це той, хто заперечує, сумнівається щодо тези, яку висунув пропонент. Опонент може бути присутнім і особисто брати участь в обговоренні питання. Але також є ситуації, коли опонент не бере участі в аргументаційному процесі.

Аудиторія – це колективний суб’єкт суперечки. Це колектив, який має своє переконання, свої позиції щодо питання, яке обговорюють.

Предметом суперечки має бути конкретне судження. Дуже часто люди починають дискутувати під впливом емоцій, не зрозумівши суті суперечки, не оцінивши її перспектив. Отже, перш ніж розпочинати суперечку, бажано усвідомити, про що вона і яка її мета.

Суперечка може мати три результати: 1) опонент певною мірою сприйняв позицію пропонента; 2) пропонент певною мірою погодився з тим, про що говорив опонент; 3) опонент і пропонент сформулювали нові проблеми, що випливають з їхньої суперечки.

Якщо не було досягнуто жодного з цих результатів, то суперечки не було. У суперечці доцільно використовувати різні полемічні прийоми, наприклад: гумор, іронію, сарказм, «атаку» запитаннями, «апеляцію до публіки», «підхоплення репліки» тощо. Суперечка є непотрібною, марною, якщо супротивник не сприймає аргументів опонента і переслідує лише одну мету - виграти суперечку.

Суперечки класифікують за кількома параметрами: