3. Мусульманський культ

Кожен мусульманин знає, що бути правовірним – це

1. сповідувати та визнавати пророчу місію Мухаммеда;

2. здійснювати щоденну п'ятиразову молитву – намаз та

3. паломництво до Мекки;

4. дотримуватися посту в мі­сяць рамадан (рамазан);

5. чинити благі справи на ко­ристь бідних та нужденних.

Намаз. Стрижнем намазу є п'ятикратне повторення вдень і вночі, словом і дією того, в що увірував мусульма­нин – молитви.

Така п'ятикратна молитва має зміцнювати основи віри та постійно нагадувати про основні постулати ісламу.

Іслам передбачає також колективні молитви, зокрема, щотижневу молитву в п'ятницю. Колективна молитва має викликати у віруючих почуття спільності, любові й бра­терства, солідарності. Вона має привчати і підкорятися ке­рівникові, якого мусульмани обирають зі свого середови­ща, прилучає їх до порядку і дисципліни, породжує в них співчуття і милосердя один до одного, почуття рівності та згуртованості.

Заклик до молитви називається азан. Він надає му­сульманам, що збираються до мечеті (храму), час, аби під­готуватися до цієї важливої події. До безпосереднього по­чатку молитви перед громадою проголошується ще й дру­гий заклик, що називається ікама.

Загальнообов'язковою є лише одна загальна молитва в мечеті – салат аль-джама, або салат ад-джума (полуденна молитва щоп'ятниці). Слово «джама» означає «зібран­ня», а «джума» – «п'ятниця». На цій молитві обов'язко­во має бути присутнім кожен дорослий чоловік-мусульманин. Якщо його немає більше трьох разів (тобто про­тягом трьох тижнів), то він опиняється поза лоном мусульманства. Ось чому в ісламських країнах у п'ятни­цю закриті всі магазини й установи.

В ісламі вважається, що монополія на духовне знання чи особливу святість не може бути перешкодою між ві­руючим і Богом. Тому тут немає священиків у християн­ському розумінні. Кожний мусульманин є священиком сам для себе. Нікому не заборонено наближатися до Бо­га своєю вірою. А мусульманське духовенство нерідко поєднує виконання духовних і світських обов'язків. Імам, який стоїть перед зібранням і веде молитву, не є свяще­ником. Ним може бути будь-хто, хто добровільно дав згоду очолити молитву, але ця особа повинна знатися на осно­вах мусульманської віри і добре знати Коран, який чита­ється під час молитви. До того ж її мають поважати ві­руючі. Деякі мечеті мають постійного імама, але це не обов'язкова вимога. За відсутності імама будь-який му­сульманин може очолити молитву.

Імам (араб, амма – стояти попереду) – духовний керівник; голова мусульманської громади; керівник колективної молитви у мечеті. Не є ні саном, ні професією.

Якщо молитва здійснюється в домашніх умовах, то ве­сти її може будь-хто з родичів. Молитва може бути здійс­нена в будь-який час і в будь-якому місці. Але мусульма­нин готується до неї, очищає своє тіло і вибирає чисте міс­це. Молиться вірний, як правило, на власному молитовному килимку. На молитву слід одягати чистий одяг, жінкам забороняється користуватися парфумами, робити макіяж і лакувати нігті. Чоловікам не обов'язково покривати го­лову, але більшість із них носять білу мереживну молито­вну шапочку. Перед молитвою мусульмани здійснюють ритуальне омовіння (відоме як вуду) водою певних частин тіла, що символізує фізичне та духовне очищення.

Ураз. Аби стати богослухняним досконалим мусуль­манином, окрім щоденної п'ятикратної молитви, раз на рік, у місяць рамадан (протягом повних 30 днів) треба дотримуватися уразу (посту): не пити й ковтка води та не вживати ніякої їжі від світанку до вечора. Коли зайде сонце і полине вечірній азан, тоді можна розговлятися, але в міру. При цьому віруючий має бути богобоязливим, упевненим у всебаченні та всезнанні Аллаха, вірити в майбут­нє життя і Божий суд, абсолютно підкорятися вимогам Корану і Пророка, мати велике почуття обов'язку та тер­піти й стримувати свої бажання. З приходом рамадану мусульманський світ ніби поринає в атмосферу тілесної й духовної чистоти, віри та покірності Аллаху. Зникає неба­жане в поведінці, і навпаки, множаться добрі справи, благі діяння. Одні жалкують через вчинене, в інших виникає бажання допомогти тим, хто того потребує. Усі разом пе­ребувають у стані самооцінки й самоаналізу, внаслідок чо­го виникає відчуття єднання, взаємної любові, співчуття та взаємодопомоги.

Рамадан вважається особливим часом для мусуль­ман, оскільки саме в цей місяць Аллах вирішив заклика­ти Мухаммеда до пророцтва і послав йому перші одкро­вення. Тому цей місяць віщує про те, що настав час дода­ткових зусиль для поширення взаємної любові, миру і спокою. Піст вимагає від мусульманина також свідомого налаштування розуму на молитву і спокій. Адже сенс посту не тільки і не стільки в утриманні від вживання їжі засвітла. Аллах висловився чітко: якщо людина не може відмовитися від зла, насилля, пожадливості, хтиво­сті, роздратованості тощо, то їй не слід і позбавляти себе їжі. Такий ураз не матиме сенсу. Тому багато мусульман беруть зобов'язання прочитати за час посту весь Коран. Дехто відправляється у мечеть для тпараві (нічних моли­тов), під час яких за місяць прочитується весь текст Свя­того Письма.

Мусульмани, здоров'ю яких дотримання посту може зашкодити, звільняються від нього. Це хворі, немічні, літ­ні, жінки, які годують дітей.

Хадж. Ісламський правовірний обов'язково має також здійснити паломництво – хадж (араб. – подорож із пев­ною метою) до Мекки, засвідчуючи цим самим свою лю­бов і відданість Аллаху.

Хадж – один із основних обов'язків мусульманина, який полягає у відвідуванні Мекки (храму Кааби) або Медини (гробу Мухаммеда). Мекка – головне священне місто мусульман у Хиджазі (Саудівсь­ка Аравія), де народився, жив та починав свою проповідницьку ді­яльність засновник ісламу Мухаммед. Це особлива святиня, куди немусульманину вхід заборонено. Вона –харам («священна», «за­боронена»).

Готуючись до хаджу, вірному слід пам'ятати слова Ал­лаха: якщо ви вирішили здійснити хадж і вийшли з будинків своїх, очистіть серце своє, приховайте бажання свої й пристрасті, уникайте розпусти, суперечок, кровопролит­тя і словоблудства. Ставши перед Господом вашим, про­явіть належну вихованість, повагу і покірність. Знайте, на­правляєтеся до того наймогутнішого, якому належать не­беса, земля і те, що між ними. Всі, крім нього самого, мають потребу в ньому. Знайте, що якщо ви виявите перед Все­вишнім таку покірність, смирення і відданість і поклони­теся йому від усієї душі з чистими помислами, отримаєте велику нагороду.

Хадж розглядається як величний обряд поклоніння і вияву любові до Аллаха. Бо чи ж полишила б людина свою рідну домівку, улюблену справу, дітей і друзів, чи змогла б добровільно терпіти тягар довгого шляху, коли б у серці її не було любові до Аллаха, глибокого бажання й трепетного очікування зустрічі з ним? Хадж – це час самоочищення. Бо йдучи до святого місця, відчуваючи з кожним днем, годиною наближення Кааби (головної свя­тині у вигляді кубоподібної будівлі висотою до 15 метрів, складеної з кам'яних плит), людина всім серцем відвер­тається від спокуси і помилок, кається в колишніх грі­хах, у неї з'являються нові праведні думки, яких раніше не було.

Під час хаджу Мекка стає мусульманським центром, до якого спрямовані помисли й душевні поривання пред­ставників різних народів і країн зі всіх кінців землі. Від­так хадж, з одного боку, – це поклоніння Всевишньому Аллаху, з другого – своєрідний щорічний всесвітній фо­рум мусульман.

Хадж здійснюється в чітко визначений мусульмансь­ким календарем час, у місяць зуль-хаджа (четвертий після рамадана). Він знаменує собою три події в мусульманській історії. Перша – прощення і возз'єднання Адама і Єви з Богом. Друга – принесення в жертву пророком Ібрагімом сина свого Ісмаїла. Третя – життя в послуху проро­ка Мухаммеда.

Під час хаджу мусульманин мусить виконати чотири необхідні умови.

Перша – покритись іхрам (двома простими покрива­лами білого кольору).

Друга – обійти навколо Кааби.

Третя – здійснити похід в долину Арафат.

Четверта – ще раз обійти навколо Кааби.

Чоловіки-паломники, які виконали всі чотири умови, називаються хаджі, а жінки – хаджа.

Свята. Мусульманський культ передбачає також до­тримання мусульманських свят. Серед них особливе зна­чення має ураза-байрам (араб. – свято розговіння), яке відзначається в перший-другий день наступного за рама-даном місяця. Обряд свята полягає у спільній молитві, за якою починається святкова трапеза і подавання милости­ні біднякам. Згідно з традиціями ісламу під час ураза-байрам віруючий звітується за піст, що минув, та починає відбувати покарання у разі порушень правил поведінки. Тоді він сплачує фітр-садака.

Найголовнішим святом мусульман є курбан-байрам (жертвопринесення), яке відзначається через 70 днів після закінчення ураза-байрам. Починається воно 10–20 числа місяця зуль-хаджа і триває три-чотири дні. Центральною ритуальною дією курбан-байраму є принесення кривавої жертви (вівці, ягняти, барана, верблюда) на згадку про те, що Ібрагім був готовий принести в жертву свого сина Ісмаїла. М'ясо віддають бідним.

За ісламською традицією, жертвопринесення є необхід­ною умовою потрапляння до раю. Шлях до нього лежить через Сірат-міст, перекинутий над пеклом. Він тонший за жіночий волос, гостріший за лезо шаблі й гарячіший від вогню. Біля входу на Сірат стоять тварини, заколоті під час свята. На них віруючі й переїжджають через міст. Вважається, що той, хто не приносив жертви, самостійно не зможе утриматися на мосту і впаде у пекло. Ритуал свята передбачає і відповідну молитву, відвідування могил предків та поновлення одягу. В цей час здійснюються па­ломництва (хадж) до Мекки.

Важливу роль в ісламі відіграє обряд сунат (обрізан­ня), що знаменує перехід юнака до іншої соціальної групи і є внутрішньою ознакою релігійної належності.