Лекції 12-13
Тема. Читання як вид мовленнєвої діяльності та його методика
План
1. Завдання уроків читання.
2. Особливості читання українською мовою
3. Прийоми розвитку й удосконалення читацьких умінь і навичок
4. Підвищення швидкості читання.
5. Свідомість читання
6. Виразність читання.
7.Читання мовчки
1. Завдання уроків читання
Читання, як і письмо, вид писемної мовленнєвої діяльності, яка, як правило, тісно пов'язана з усною.
Уроки читання (як окремі) спеціально призначені для розвитку читацьких умінь і навичок у школах з російською мовою викладання розпочинаються з 3-го класу (у школах з мовами інших національних меншин — дещо пізніше). Завдання цих уроків полягає в тому, щоб:
-
удосконалювати вміння сприймати на слух і розуміти почутий текст;
-
розвивати вміння читати вголос українською мовою правильно, свідомо, виразно і в міру швидко, а також мовчки, щоб самостійно одержувати інформацію;
-
забезпечувати через читання активне засвоєння української лексики і розвивати навички усного мовлення;
-
розширювати кругозір учнів, формувати пізнавальну активність, стимулювати розумову діяльність;
-
вчити самостійно працювати з книжкою, формувати читацькі смаки;
-
виховувати зацікавленість й повагу до української мови, культури, літератури, традицій і звичаїв українського народу, любов до рідної землі, естетичні смаки, морально-етичні норми поведінки.
Зазначені завдання потрібно розв'язувати в комплексі на кожному уроці.
За своєю значущістю і навчально-виховним потенціалом уроки українського читання важко переоцінити. Чим успішніше учні оволодіватимуть читацькими навичками, чим більше читатимуть, тим кращі успіхи матимуть у засвоєнні української мови загалом. У цьому неабияка роль учителя, його вмілого керівництва читацькими інтересами школярів.
На кожному уроці учні слухають мовлення вчителя, художні чи публіцистичні тексти. Така робота має бути цілеспрямованою і супроводжуватися перевіркою розуміння почутого тексту, оскільки від цього великою мірою залежить успішність у формуванні та розширенні пізнавальних інтересів, кругозору дітей і, нарешті, збагаченні (хай пасивному) українського словникового запасу, що відбувається спонтанно (мимовільно): у пам'яті школяра нагромаджуються слова, образні вислови, синтаксичні конструкції, що врешті знаходить свій вияв у мовленні.
Робота над словом забезпечує правильне сприйняття тексту. Адже неправильне, неадекватне розуміння слова спотворює зміст речення, а то й усього тексту. Наприклад, таким може бути сприйняття російськомовними учнями виразу вродлива дівчина («уродливая девочка»), якщо вчасно не пояснити зміст наведеного виразу. Саме тому словникова робота має бути завжди в центрі уваги вчителя.
Читання — один з компонентів мовленнєвої діяльності учня. Воно має бути правильним (без перекручення слів і неправильного наголошування), свідомим — учні повинні розуміти прочитане; плавним, виразним і в міру швидким.
Уповільнене, неправильне, поскладове читання, як і надто швидке, заважає усвідомленню тексту, не сприяє сприйняттю його образності, виховного потенціалу. Знаючи про це, учитель не повинен дбати понад усе про швидкість читання. Це завдання має розв'язуватися в комплексі з іншими. Удосконаленню техніки читання (правильності, плавності, виразності, швидкості) слід приділяти увагу на кожному уроці через систему спеціальних вправ.
Читання розширює кругозір дітей, формує естетичні смаки й уподобання, впливає на розвиток морально-естетичних ідеалів. Читання будь-яких текстів на уроці має супроводжуватися їх аналізом, у процесі якого вчитель звертає увагу на тему і основну думку твору, образність мови, вчинки і характер персонажів, спонукає учнів оцінювати їх, висловлювати власне ставлення. Все це сприяє усвідомленню прочитаного, а отже, має не лише навчальне значення, а й виховний вплив.
Робота над текстом в умовах навчання української мови як другої має стати, крім того, дійовим засобом розвитку мовлення молодших школярів. Учні повинні мати достатній словниковий запас, орфоепічні й граматичні вміння, щоб відповісти на запитання вчителя, висловити власне ставлення до вчинків дійових осіб тощо. Якщо мовлення не сформоване або недостатньо сформоване, здійснити ці завдання буде складно. Тому на уроці, крім відповідей на запитання у зв'язку з прочитаним, де, як свідчить практика, до уваги береться найчастіше зміст, а не мовне оформлення відповіді, повинні бути спеціальні завдання, спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь.
В основу добору текстів для читання у початковій школі покладено сезонно-тематичний принцип. Це зумовлено тим, що в учнів ще недостатній словниковий запас, а сезонно-тематичний підхід до добору текстів дає можливість працювати з тематично об'єднаними групами слів, що сприяє кращому їх нагромадженню і засвоєнню.
Для читання у початкових класах пропонуються твори різних жанрів (оповідання і вірші, народні і літературні казки, легенди, байки, прислів'я, загадки, скоромовки), а також окремі публіцистичні статті. Це дає змогу розширювати літературознавчі знання, ознайомлювати а фольклором і творчістю українських письменників, формувати читацькі смаки. Важливо також використовувати додаткові джерела, зокрема на узагальнюючих уроках на певну тему, коли учні, крім художніх творів, прочитаних у класі, мають самостійно дібрати на цю ж тему твори з журналів, дитячої літератури. Розширенню читацьких запитів школярів сприяє відвідування шкільної та районної дитячих бібліотек, де діти під керівництвом учителя або бібліотекаря мають можливість ознайомитись і :і іншими творами улюблених письменників, узяти їх додому для самостійного читання.
У кінці 3-го та в 4-му класах шкіл з російською мовою викладання слід привчати школярів до читання мовчки. Перевірка розуміння прочитаного здійснюється за допомогою бесіди, а також тестів. Читання мовчки не виключає голосного. Однак завдання кожного з цих видів читання можуть бути різними.