- •5.1 . Однополярна глобалізація і роль сша в світовій економічній системі
- •5.2. Перспективи і потенціал локальних цивілізацій
- •5.3. Прогностичні сценарії глобального розвитку
- •6.1. Передумови глобалізації
- •6.2. Теоретичні моделі і сучасна практика глобальних трансформацій
- •6.3. Позитивні та негативні наслідки глобалізації
- •6.4. Основні проблеми глобалізації.
ТЕМА №5. ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ВИМІРИ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
5.1 . Однополярна глобалізація і роль сша в світовій економічній системі
На сьогодні проект однополярного розвитку економічної системи світу реалізується в контексті геополітичної ідеології американського глобалізму, що в навіть найзагальніших проявах відрізняється від класичних уявлень про однополярність. США, роблячи заяви про власну планетарну відповідальність, напряму втручаються у внутрішні справи фактично усіх країн світу, ведуть неприховану експансію, але при цьому не тільки не вирішують загальних світових проблем, а й відмовляються від їх вирішення, реалізуючи власні егоїстичні інтереси. Закономірно, як зазначає Ю. Крупнов, що США і транснаціональні фінансові еліти в останні десять років взяли курс на відмежування себе від решти світу, на створення для самих себе особливого порядку, в якому не залишається місця для вирішення загальних проблем і який захищений від решти людства витонченими санітарними кордонами. Експан-
сія і інтервенціоналізм США й інших розвинутих країн-сателітів дозволяють однозначно визначити їх як глобальні центри сил чи нові імперії, але не як світові держави, оскільки світова держава, на думку Ю. Крупнова, визначається не імперскістю, потужністю, військовою силою, експансією і інтервенціоналізмом, а здатністю реалізовувати єдиний справедливий світопорядок.
Практика останніх десятиліть XX ст. і перших років XXI ст. дає всі підстави для того, щоб як джерело і предмет глобалізації на сьогодні розглядати американський капітал, рушійною силою цього процесу — американський імперіалізм, а увесь процес за сутністю — як інституціоналізацію системи неоколоніальної експлуатації світової економіки «імперіалізмом долара».
На початку 1970-х років XX ст., коли з’ясувалося, що американська економіка більше не в змозі підтримувати обмін доларів на золото, падіння системи «золотого стандарту», що спостерігалося, за законом паритету купівельної спроможності валют повинно було призвести до незворотної зміни: змістити долар з п’єдесталу головної грошової одиниці світу і замінити його «валютним кошиком». Насправді конкурентна боротьба валют основних розвинутих країн припинилася тільки номінально, між тим як реально створена паритетна одиниця не здобула статусу засобу безпосереднього обороту. На рівні базису, де відбувається реальний зовнішньоекономічний обмін, конкуренція валют збереглася навіть у ще жорсткішій формі, оскільки був усунутий головний і об’єктивний арбітр — золото. Відміна «золотого стандарту» дозволила досить стрімко наситити доларами США канали світової грошово-валютної системи. Основні розвинуті країни своєчасно відреагували на прямі загрози, що виникли, шляхом встановлення принципу обов’язкового товарного забезпечення іноземних інвестицій в національну економіку. Заборона монетарних американських інвестицій, обов’язкове їх матеріальне забезпечення дозволило європейським країнам зберегти конкурентні переваги. Однополюсний світ як сценарій в довготерміновій перспективі насправді є ілюзорним, відірваним від реалій світового розвитку. ЄС, Китай, Індія де-факто позначили як мінімум ще два полюси сучасної економічної системи: європейський та китайський. І не випадково глобалізація американської гегемонії час від часу не спрацьовує саме на європейському і китайському напрямах. Вона ще буде намагатися реалізовувати агресивну, наступальну стратегію, що передбачає використання обхідних маневрів у бік чутливих для інтересів ЄС та КНР нафтоносних регіонів Азії та Африки, але вже тепер зрозуміло, що чим рішуче США будуть обстоювати власні інтереси за межами власного континенту, тим більшої шкоди вони завдадуть самим собі. Одна справа — розділ сфер впливу спільно з розвинутими країнами після розпаду СРСР, а зовсім інша — перерозподіл світу всупереч інтересам розвинутих країн. Адже, драматизм ситуації, що переживає нині людство, полягає зовсім не в конфлікті світів, релігій чи цивілізацій. Насправді наочною є криза глобалізації, що реалізується у вигляді геополітичної стратегії, відповідно до якої решта країн світу повинна повністю підпасти під вплив американського капіталу і працювати на нього.
Однополюсна глобалізація несе безпрецедентні виклики. Раніш вважалося, що глобалізація поєднує світ. Тепер на практиці відкривається протилежне, оскільки однополюсна глобалізація роз’єднує світ, більш того, протидіє інтеграції. Раніш вважалося, що глобалізація несе людству прогрес, на сьогодні вона проявляє власний реакційний характер і протистоїть прогресу.