1.Той самий корінь приєднується до омонімів-канго, у результаті чого виходять корнескладені слова-омоніми. Цей корінь може стояти як на початку слова, так і наприкінці.

ДЗЕН+	«увесь процес»		ДЗЕН	+ «уся сім'я»
КАТЕЙ			КАТЕЙ
СИН+	«нові дані»		СИН+	«нові історичні матеріали»
СИРЁ:			СИРЁ:
ФУ+	«нездоров'я»		ФУ+	«невідповідність»
КЕНКО:			КЕНКО:
КЁ:З:+	«концерт》一		КЁ:З:+	«рапсодія»
КЁКУ			КЁКУ
ІРЁ:+ХІН	«медикаменти»		ІРЁ:+ХІН	«одяг»

• Омонімічні морфеми приєднуються до тому самому слову，утворюючи корнескладені омоніми.

КАКУ+ «ядерні 一 КАКУ+ «кожне випробування»

ДЗІККЕН випробування» ДЗІККЕН

ТА+ «численні 一 ТА+ «інші цілі»

МОКУТЕКІ мети» МОКУТЕКІ

ОНГАКУ+ «концерт» - ОНГАКУ+ «музичні кола»

КАІ КАЙ

СЕММОН+ «фахівець» - СЕММОН+ «спеціалізація»

КА КА

3. Омонімічні морфеми з'єднуються з омонімнними словами, утворюючи корнескладені омоніми.

ДЗЕН+	«усі	органі»— ДЗЕН+	«колишній
КІКАН		КІКАН	період»
КІКАН+	« газета-орган»- - КІКАН+			«журнал, ви квартал, що ходить раз в, »
СІ		СІ

4. Омонімічні слова-канго, з'єднуючись із іншими словами (теж омонімічними або співпадаючими)， утворюють складні омонімічні зчеплення.

СіЮ:+

ДЗАЙСАН « приватна власність»

ДЗіССІ+

КіКАН «орган, що здійснює щось»

КАГАКУ+

ТАЙКЕЙ «наукова система»

СІЮ:+

ДЗАЙСАН «міська власність»

ДЗІССІ+

КІКАН «час здійснення»

КАГАКУ+

ТАЙКЭЙ «загальний курс хімії»

Ще одним джерелом омонімії слід уважати скорочення слів (звичайно канго). «Скорочення слів веде до збільшення числа омонімів», - відзначає С. Ітікава. Японські дослідники омонімії пишуть про те, що останнім часом спостерігається тенденція вживати малознайомі широкій публіці скорочення по радіо й телебаченню，сприйняття яких утруднено через омонімію.

Так, поза контекстом, а іноді й у контексті важко розрізнити слова ДО: ДО: «вище технічне училище» (скор. від ДО:ТЕ: ДО:ГЕ:ГАККО:) і ДО: ДО:《підвищена загальноосвітня школа» (скор. від ДО:ТЕ: ГАККО:);

ДЕНКО: «електричний спалах» і ДЕНКО: «електрик» (скор. від ДЕНКІКО:); ТОККО:《політична таємна поліція» (скор. від ТОККО:КЕЙСАЦУ), ТОККО: «доброчесні справи», ТОККО: «специфічна дія».

Найважливішим джерелом омонімії в японській мові є широко розповсюджене явище конверсії. Деякі лінгвісти, зокрема, О. Есперсен і слідом за ним С. Ульман уважають конверсію особливим випадком полісемії, при якім слово належить до різних частин мови, як, наприклад，drink (дієслово) і drink (іменник). У цьому вони бачать подібність англійської мови з китайським. О. Есперсен мотивує неможливість віднесення слів, що співвідносяться по конверсії, до омонімів у такий спосіб: «Якщо ми будемо вважати всі ці слова омофонами - їх можна було б назвати граматичними омофонами, 一 вони збільшать кількість омофонів настільки, що буде зовсім неможливо порахувати, скільки омофонів в англійській мові». У російському мовознавстві прийнята інша точка зору. Явище конверсії звичайно зв'язується з омонімією, але одні дослідники відносять конверсійні слова до лексико-грамматичної, інші 一 до грамматико-лексичної，третьої - до граматичної омонімії. А. І. Смирницький показує，що конверсія в англійській мові являє собою не вживання того самого слова у функції різних частин мови, а співвідношення одиниць, що є по відношенню друг до друга окремими, різними словами.

У всіх роботах радянських японознавців слова，що співвідносятся по конверсії, розглядаються як омоніми. А. А. Пашковский уважав конверсію частин мови одним зі словотворчих процесів («перетворення частин мови»), заснованих на зміні синтаксичних функцій і зв'язків слів і граматичних форм, їх семантичної й морфологічної трансформації. З явищем конверсії зв'язане чимало не вирішених ще проблем, таких, як розрізнення трансформації (перехід в іншу лексико-граматичну категорію лише певної форми слова) і властиво конверсії (такий вид зміни категоріальної приналежності слова, при якім в іншу частину мови переходить основа даної частини мови), установлення різних стадій конверсії (часткова й повна конверсія) і т.д. Ми не ставимо перед собою завдання виявити всі можливі типи конверсії й трансформації, так як це вивело б нас далеко за межі певної нами теми.

Досить сказати тільки, що ми розглядаємо конверсію як джерело лексико-граматичної омонімії в японській мові, оскільки словоформи, що співвідносяться по конверсії, реалізують у різних синтаксичних контекстах різні категоріальні значення. Конверсія часто супроводжується розривом із системою значень вихідного слова. На підставі цього ми можемо говорити про конверсійні слова як про лексико-граматичні омоніми.

Прикладами конверсії в японській мові можуть служити, зокрема, субстантивація дієслів (перехід в іменник другої основи дієслова), наприклад: ХА- НАСІ «розмова» від дієслова ХАНАСУ «говорити»，КО- ТАЕ «відповідь》від дієслова КОТАЕРУ《відповідати» і т.д. Перехід в іменник може бути відзначений для деяких форм предикативних прикметників. Порівн.: ТЕ:І «далекий» 一 ТЕ:КУ «далечінь», 0:І «численний» - 0:КУ «безліч», 《велика кількість»; ЦОКАЮЧИ «близький» - ТІКАКУ «близь». Форми на -КУ входять у парадигму прикметників, але, реалізуючись у синтаксичній позиції іменника ( зокрема з ганіо), вони, зберігаючи зовнішні ознаки прикметників, здобувають нові граматичні властивості й значення. Лексико-граматична омонімія типу《іменник-прикметник» може бути представлена такими прикладами:

ФУЮКАІ «неприємність» -《незручный»

КІКЭН «небезпека» -《небезпечний»

КО:ФУКУ «щастя» 一《счастливый》

ХЕІВА «мир» - «мирний»

ДЗІЮ: «воля» -《вільний》

Приналежність основ подібного роду до категорії прикметників може бути доведена їхньою здатністю ухвалювати формант -НА в позиції визначення до іменника й формант -НІ в позиції визначення до дієслова (обставинної).

Прикладами конверсії « прикметник-прислівник» можуть служити такі, як ТАКУСАН «численний»— «досить», ТАЙХЕН «жахливий» -《дуже», КАНАРІ «серйозний» 一《довольно». У цьому випадку критерієм віднесення словоформи до тієї або іншій граматичній категорії служать форманти -НА в означальній, -НІ в обставинній позиціях ( для прикметників), -АЛЕ в позиції визначення й форма《ноль» у позиції обставини ( для прислівника).

Б. В. Бейко відзначає, що прислівникові основи типу ГУ: ДЗЭН «випадково»，СІДЗЕН «природно», ХІЦУДЗЕН «неминуче» і т.п. мають граматичний^-граматичні-лексико-граматичні омоніми як прикметників, так і іменників

Таким чином, ми встановлюємо наступні джерела омонімії в японській мові:

• запозичене китайське коріння, з якого утворювалися японські слова канго;

• ієрогліфи, використовувані в японській писемності;

• запозичення з європейських мов (гайрайго);

• фонетичні процеси, що відбуваються в японській мові;

• фонетична організація японської мови;

• семантичні процеси, що ведуть до розпаду полісемантичних лексем на омоніми;

• слово й корнескладання;

• скорочення слів;

• конверсія.

Незважаючи на те, що перераховані тут як джерела омонімії явища ми ставимо в один ряд, не можна сказати, що ці явища зовсім однопланові. Якщо одні з них являють собою фактори, що безпосередньо викликають поява омонімів, що і є прямими джерелами омонімії (запозичене китайське коріння, запозичення з європейських мов, фонетичні й семантичні процеси, що відбуваються в мові, конверсії), то інші лише сприяють омонімії й можуть бути названі її непрямими джерелами (китайські ієрогліфи, фонетична організація японської мови, слово й корнескладання, скорочення). Так, китайські ієрогліфи, самі по собі не викликаючи омонімії, відіграють роль фактора, що зберігає омоніми-канго в японській мові. Фонетична організація японської мови через структуру японського складу й структуру слова створює умови для виникнення великої кількості омонімів. Слово й корнескладання й скорочення слів діють як джерела омонімії, як правило, завдяки достатку омонімічних китайського корінь.

Однак ці непрямі джерела омонімії відіграють настільки значну роль у створенні сприятливих умов для існування омонімів, що ми вважаємо за необхідне розглядати їх поряд з іншими джерелами омонімії, чого дотепер не робилося в нашім японознавстві.

У цілому можна сказати, що майже кожний з названих джерел появи омонімів функціонує у взаємодії з іншими джерелами омонімії. Китайські запозичення (канго) і європейські запозичення (гайрайго) пройшли (або проходять) через цілий ряд фонетичних змін, перш ніж стати омонімами. Фонетичні зміни, які перетерплюють запозичені слова, зв'язані, у свою чергу, з фонетичної ( у тому числі й тональної) організацією японської мови: багато запозичених слів стали омонімами тому, що їхнє звучання пристосувалося до японської фонетичної системи, багато китайського корінь змінили тонізацію. Омонімія гайрайго часто пов'язана зі скороченням слів. Існування окремих груп лексико-граматичних омонімів у японській мові, як було показано, наприклад, у роботах Б. В. Бейко, пов'язане із процесом запозичення лексикограмматичних омонімів з китайської мови, звідки ці омоніми «у готовому виді» прийшли в японську мову.