- •3.12. Місце і роль сім'ї у вихованні. Форми зв'язку школи і сім'ї
- •3.12.1. Сім'я як соціальний інститут суспільного розвитку
- •3.12.2. Функції сім'ї
- •3.12.3. Вимоги до батьків
- •3.12.4. Шляхи і засоби підвищення психолого-педагогічної культури батьків
- •3.12.5. Форми роботи класного керівника з батьками учня
- •Шановні
- •4.1. Керівництво загальноосвітніми навчально-виховними закладами
- •4.1.1. Принципи керівництва шкільною справою
3.12.3. Вимоги до батьків
Оскільки виховання є головною сферою діяльності старших поколінь, то до батьків обставини життя ставлять досить вагомі соціально-психологічні і педагогічні вимоги. Наведемо деякі з
1 Макаренко А.С. Твори: В 7 т. — Т. 4. — К.: Рад. шк., 1954. — С. 335.
374
Теорія виховання
375
них: почуття високої відповідальності перед людьми за виховання дітей в ім'я майбутнього; фізичне здоров'я батьків, що має забезпечити народження потомства і створити достойні умови для розвитку і виховання дітей; генетична грамотність; достатня психолого-педагогічна культура; любов до дітей; володіння справжнім авторитетом; знання секретів народної педагогіки у вихованні дітей; створення в сім'ї умов для всебічного розвитку особистості; здатність формувати у сім'ї культ Матері і Батька; добре розвинені почуття материнства.
Передусім важливою якістю батьків і зокрема матері є розвинене почуття материнства. Без цього не відбудеться справжня сім'я, не відбудеться соціально-психологічне багатство дитини.
Суттєву роль у виховній роботі батьків відіграє батьківський авторитет, який, за висловом А.С. Макаренка, містить у собі "все батьківське і материнське життя — роботу, думку, звички, почуття, прагнення"1.
Авторитет (лат. autoritas — влада, вплив) — це відмінні особливості окремої особи, групи чи організації, завдяки яким вони заслуговують на довіру і можуть завдяки цьому здійснювати вплив на погляди і поведінку інших людей в будь-якій галузі життя.
А.С. Макаренко приділяв значну увагу місцю і ролі батьківського авторитету в сімейному вихованні дітей. Адже діти ще не мають достатнього соціального досвіду, відбувається активний процес його успадкування, і прояви авторитету батька та матері можуть позитивно чи негативно впливати на збагачення дітей їхнім соціальним досвідом. Виділяють два види авторитету: істинний (справжній) і фальшивий. Істинний авторитет містить всю гаму красивого життя батьків. Він об'єднує такі особливості їх поведінки:
• авторитет любові до дітей — здатність творити духовне тепло, радість. "Праця любові, — писав В.О. Сухомлинський, — це і є свідоме прагнення до того, щоб в дітях утвердить самого себе, продовжить у них своє духовне багатство. Якщо ви по-справжньому любите своїх дітей, якщо віддані і вірні їм, ваша любов до дружини з роками не лише не слабшає, але стає більш глибокою і єдиною. Любов — ніжне, тендітне, вередливе дитя
1 Макаренко А.С. Твори: В 7 т. — Т. 4. — К.: Рад. шк., 1954. — С. 146.
мужності. Продовжувати себе у своїх дітях — це значить бути мужнім у любові"1;
авторитет знання передбачає обізнаність батьків з особ ливостями фізичного і соціально-психічного розвитку дитини, її повсякденними успіхами і труднощами у навчанні, знання інтересів та уподобань, кола друзів, товаришів;
авторитет допомоги має проявлятися не у поспішному ви конанні за дитину її обов'язків у сфері праці, навчання, а в методичній пораді: як доцільніше виконати те чи інше завдан ня, у створенні сприятливих ситуацій для подолання труднощів. Адже лише у самостійній наполегливій діяльності відбуваєть ся активний розвиток особистості. Виконання за дитину її обо в'язків ослаблює, збіднює особистість;
авторитет вимогливості передбачає достатній і об'єктив ний контроль матері і батька за ретельним виконанням доч кою чи сином своїх обов'язків, доручень у всіх сферах діяль ності. Якщо це робиться систематично, у дитини поступово фор муються звички відповідальності за виконання обов'язків і до ручень;
авторитет правди ґрунтується на загальнолюдській мо ральній нормі — "Не бреши". Лише правда у взаєминах батька з матір'ю, з дітьми, іншими членами сім'ї найвище цінується дітьми. Брехні приховати не можна. Рано чи пізно брехня стає видимою, приносить дитині страждання і розчарування у тих, хто виявився автором неправди;
авторитет поваги ґрунтується на гуманістичній сутності виховання. Маленька дитина — це не лише біологічна істота, а Людина, Особистість. Вона перебуває на шляху активного роз витку, вступає у взаємини з іншими людьми (старшими, молод шими), припускається помилок, у неї ще мало соціального до свіду, знань. Але дитину потрібно поважати за найбільшу цін ність: вона — Людина.
Поряд з проявами справжнього авторитету у поведінці батьків нерідко зустрічаються прояви, за словами А.С. Макаренка, так званого фальшивого авторитету: авторитет фальшивої, удаваної любові, авторитет відстані між батьком чи матір'ю і дитиною, авторитет чванства, авторитет педантизму, авторитет резонерства, авторитет безмірної доброти і вседозволеності, автори-
1 Сухомлинський В.О. Ми продовжуємо себе в дітях. — К.: Рад. шк., 1972. — С. 18.
377
тет фальшивої дружби, взаємини "на коротку ногу", авторитет підкупу, авторитет подавлення, деспотичної реакції на будь-які відхилення дитини від норми поведінки.
Батьки, які прагнуть піднесення педагогічної культури, мають постійно аналізувати свої дії, критично ставитись до проявів фальшивого авторитету і витісняти їх з власної поведінки.
У системі сімейного виховання варто дотримуватися певних правил. Окремі з них наведено нижче:
Люби свою дитину! Радій її присутності, сприймай її та кою, яка вона є, не ображай її, не принижуй, не порушуй її упев неності в собі, не піддавай її несправедливому покаранню, не відмовляй їй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе.
Постійно вдавайся до похвали дитини за її правильні вчин ки. Цим ти спонукаєш її до активної дії. Пам'ятай: "Боги і діти живуть там, де їх хвалять".
Оберігай свою дитину від негативних фізичних і мораль них впливів.
Створюй у сім'ї моральний затишок. Нехай сімейне вог нище буде джерелом спокою, радощів, поваги, справедливості і захищеності.
Будь для своєї дитини взірцем поведінки, доброчинності.
Підтримуй щирі родинні зв'язки з бабусями і дідусями, іншими родичами, друзями. Залучай дитину до процесу родин ної єдності.
Не забувай, що діти люблять гратися. Знаходь час для організації цікавих ігор з дітьми.
Залучай дитину до посильної праці разом з дорослими.
Створюй умови, аби дитина набувала життєвого досвіду, долала певні труднощі.
Чекай від дитини тільки таких думок, суджень і оцінок, на які вона спроможна залежно від рівня розвитку, соціального досвіду.
Привчай дитину до толерантності, культури спілкування з ровесниками, старшими і молодшими.
Залучай дитину як повноцінного члена сімейного колек тиву до розв'язання побутових та економічних задач, що вини кають у сім'ї.
Не виконуй за дитину будь-яких завдань, з якими вона може вправлятися самостійно.
Домагайся єдності вимог до дитини з боку усіх членів сім'ї.
Теорія виховання
15. Наполегливо працюй над формуванням у дитини почуттів гуманізму і милосердя у ставленні до людей, всього природного
довкілля.
16. Постійно залучай дитину до різноманітних видів діяльності.