- •2. 1. Злоякісні пухлини носоглотки
- •Класифікація раків глотки.
- •Регіонарні лімфатичні вузли
- •Tnm Клінічна класифікація
- •Ротоглотка
- •Носоглотка
- •Гортаноглотка
- •М — Віддалені метастази Мx – Не досить даних для визначення віддалених метастазів
- •РТnм Патоморфологічна класифікація
- •Групуванням за стадіями (рото- та гортаноглотка)
- •Групуванням за стадіями (носоглотка)
- •2. 2. Злоякісні пухлини ротоглотки
- •2. 3. Злоякісні пухлини гортаноглотки
- •2. 4. Злоякісні пухлини гортані
- •Класифікація раків гортані
- •РТnм Патоморфологічна класифікація
- •Групуванням за стадіями
- •2. 5 Злоякісні пухлини щитовидної залози
- •Гістогенез пухлин щитовидної залози та їх частота
- •Класифікація раку щитовидної залози
- •Tnm клінічна класифікація
- •N – регіонарні лімфатичні лімфовузли
- •РТnм Патоморфологічна класифікація
- •Групуванням за стадіями (папілярний або фолікулярний рак)
- •Групуванням за стадіями (медулярний рак)
- •Групуванням за стадіями (недиференційований рак)*
2. 3. Злоякісні пухлини гортаноглотки
Епідеміологія.
Злоякісні пухлини гортаноглотки складають біля 1% раків усіх локалізацій і біля 25% злоякісних пухлин глотки. Хворіють частіше люди віком 40-59 років. Співвідношення чоловіків і жінок серед хворих на рак гортаноглотки становить 6:1.
Етіологія.
Етіологія спільна для всіх відділів глотки. Чинники, які призводять до розвитку злоякісних пухлин гортаноглотки:
куріння,
вживання алкоголю,
гарячих та гострих страв,
іонізуюче випромінення.
Патологічна анатомія.
Серед злоякісних пухлин гортаноглотки переважає плоскоклітинний рак з ороговінням. Але в порівнянні із раковими пухлинами гортані, первинні раки гортаноглотки є менш диференційованими.
Класифікація наведена вище (дивись розділ “Рак носоглотки” ст. 98-101).
Клініка.
Характерною для раку гортаноглотки є тріада: біль у горлі, іррадіація у вухо, дисфагія.
Доцільним є розподіл усіх симптомів на дві групи : глоткові та гортанні.
До глоткових симптомів належать першіння, біль при ковтанні, дисфагія, відчуття стороннього тіла в горлі, гіперсалівація.
До гортанних симптомів належать: захриплість, кашель, стеноз гортані.
Часто першими ознаками раку гортаноглотки є поява збільшених метастатичних лімфатичних вузлів на шиї (переважно верхні та середні яремні).
Злоякісні пухлини гортаноглотки найчастіше виникають у грушоподібному синусі. Переважає інфільтративна форма раку з напрямком росту в бік гортані.
Діагностика.
Рак гортаноглотки належить до “мовчазної зони”, і тому деякий час пухлина росте безсимптомно.
Найдоступнішим інструментальним методом дослідження є непряма фаринголарингоскопія.
Цінним методом дослідження є фіброфаринголарінгоскопія. Дослідження виконується під час фонації.
Суттєву роль у діагностиці раку гортаноглотки відіграє рентгенографія з контрастуванням та без, комп’ютерна томографія.
Завершальним етапом діагностики є морфологічна верифікація процесу. Біопсія виконується під контролем непрямої фарингоскопії або фіброфарингоскопії. Також при наявності метастатичних лімфатичних вузлів виконується пункційна біопсія лімфовузлів.
Лікування.
Основним методом лікування раку гортаноглотки є комбінований.
В плані комбінованого лікування проводиться курс передопераційної телегамматерапії (40-45 Гр).
Через 3-4 тижні виконується лярингофарингоектомія із радикальною шийною лімфаденектомією.
Променева терапія як самостійний радикальний метод лікування застосовується у хворих із стадіями ТІ - Т2.
Як паліативний метод, променева терапія проводиться у хворих із протипоказаннями для хірургічного лікування.
Реабілітація.
Після радикальних операцій виникає потреба в реконструкції фарингостоми та шийного відділу стравоходу. Використовуються місцеві шкірні клапті – дельтапекторальні клапті та філатовське стебло.
Прогноз.
Прогноз несприятливий, що пов’язано з інтенсивним інфільтративним ростом раку гортаноглотки та високою схильністю до метастазування. Загальне виживання до 5 років у хворих на рак гортаноглотки складає біля 30%.