- •6.Віруси грипу: антигенні властивості. Проблеми в одержанні вакцин.
- •4.І 7.Структура бактериальной клетки как прокариотического организма. Функции клеточных структур.
- •8.Антигени,їх характеристика. Антигенна будова бактеріальної клітини та її практичне значення. Аутоантигени.
- •9.Шигели дизентерії, властивості. Загальна характеристика захворювання, принципи діагностики. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •10.Методи культивування вірусів та їх оцінка.
- •11.Вплив фізичних,хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Механізм дії на мікробну клітину різних груп хімічних речовин. Поняття асептики, антисептики. Методи дезкнфекції, стерилізації.
- •12.Коринебактерії дифтерії:морфологія,культуральні властивості, токсшюутворення, їх значення для діагностики.
- •13.Вірус поліомієліту: біологічні властивості, захворювання, препарати для діагностики, лікування, профілактики.
- •14.Анаероби та методи їх культивування.
- •15.Ешерихії, їх основні властивості. Роль в мікробіоценозі кишковика.Патогенні кишкові палички і захворювання що вони викликають. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •16.Вірус сказу, біологічні властивості. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •17.Ферменти бактерій і роль для кдатіти,основні групи. Принципи біохімічної ідентифікації мікроорганізмів.
- •18.Гонококи, їх властивості. Загальна характеристика захворювання.Фармакологічні препарати для діагностиків, лікування та профілактики.
- •19.Вірус кору, таксономія. Загальна характеристика ахворювання. Фармакологічні препарати для діагностики та профілактики.
- •20.Мікобактерії туберкульозу. Загальна характеристика захворювання, діагностики.Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •21.Герпесвіруси, біологічні властивості, значення у патології людини.
- •22.Імунна система людини.Т-і в-лімфоцити їх взаємодія та роль в імунній відповіді.
- •23.Умовно-патогенні мікроорганізми, біологічні властивості,етіологічна роль у розвитку госпітальних інфекцій.
- •24.Пікорнавіруси, біологічні властивості,основні представники. Загальна характеристика захворювання.Фармакологічні препарати для діагностики,лікування та профілактики.
- •25.Чисті культури мікроорганізмів. Методи виділення чистих культур аеробних бактерій та принципи їх ідентифікації.
- •27.Методи лабораторної діагностики вірусних інфекцій: реакція віруснейтралізації, механізм.Принципи використання, діагностична цінність.
- •28.Реакції аглютинації,компоненти реакції.Значення для організму і діагностики.
- •29.Загальна порівняльна характеристика анаеробних бактерій, їх значення у патології людини.
- •30.Вірус епідемічного паротиту. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •31.Механізм імунної відповіді. Імунологічна пам'ять та ревакцинація.
- •32.Збудник сибірки, його характеристика. Загальна характеристика захворювання та його діагностика. Фармакологічні препарати для діагностики, лкування та профілактики.
- •33.Антигенна мінливість вірусу грипу, значення в одержанні вакцинних препаратів.
- •34.Вчення про інфекцію. Роль мікроорганiзмів в інфекційному процесі. Патогенність, вірулентність, одиниці вимірювання, способи визначення. Фактори патогенності бактерій.
- •35.Збудник чуми, його властивостi. Загальна характеристика захворювання. Фармакологiчнi препарати для дiагностики, лiкування та профiлактики.
- •Шляхи зараження
- •Лікування, спрямоване на різні етапи розвитку патологічного процесу
- •37.Хіміотерапевтичні препарати.Їсторія їх створення. Хіміотерапевтичний індекс. Меха нізм антибактеріальної дії сульфаніламідів.
- •38.Стрептококи - їх роль в етіології ревматизму. Препарат о-етрептолізин, його призначення.
- •39.Використання клітинних культур в вірусології та їх класифікація. Середовища для їх культивування.
- •40.Антитіла (імуноглобуліни), їх будова. Класи імуноглобулінів, їх функції.
- •41.Сальмонели – збудники харчових токсикоінфекцій. Їх види, властивості, принципи діагностики. Препарати для діагностики.
- •42.Віруси – збудники гострих респіраторних інфекцій. Принципи їх діагностики. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики. Інтерферони та їх індуктори.
- •43.Вимоги щодо мiкробiологiчної чистоти лiкiв. Мікробна контамінація різних лікарських форм та її наслідки, попередження.
- •45.Реакція звязування комплементу, її практичне використання. Комплемент, його властивості.
- •46.Антибіотики, історія відкриття,класифікація, одиниці вимірювання, механізм дії, принципи застосування.
- •47.Коринебактерії дифтерії:їх класифікація.Дифтерійний токсин, анатоксин, сироватка, принципи одержання, призначення.
- •48.Реакція вірусної гемагглютинації та гемадсорбції.Механізм, практичне значення, застосування, діагностична цінність.
- •49.Генетика мікроорганізмів. Організація генетичного матеріалу у бактерій. Генотип і фенотип. Види мінливості. Дисоціація у бактерій, значення у фармацевтичній справі.
- •50.Клостридії правця: морфологія, культуральні властивості, токсиноутворення. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •51.Вірусні вакцини, класифікація, принципи одержання вимоги до них.
- •52.Аутоантитіла, їх роль у виникненні аутоімунних процесів Аутоімунні захворювання, принципи їх лікування.
- •53.Стафілококи: морфологія, культуральні властивості, токсиноутворення, класифішція. Проблема антистафілококової боротьби в лікарняних та фармацевтичних закладах.
- •54.Вірус гепатиту: біологічні властивості. Механізм зараження. Загальна характеристика захворювання. Препарати для діагностики,лікування та профілактики.
- •55.Iмунні сироватки. Класифікація. Принципи одержання, контроль, практичне використання.
- •56.Збудник лептострозу: морфологія, методи діагностики. Єпідеміологія та клінічні прояви захворювання.Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •57.Морфологія і структура бактеріофагу. Препарати бактеріофагів для діагностики, лікування, профілактики інфекцій.
- •Практичне застосування бактеріофагів
- •Лікування бактеріофагами
- •58.Алергія, механізми, типи. Розпізнавання та фармацевтична профілактика.
- •59.Сальмонели черевного тифу, властивості, антигенна структура. Загальна характеристика захворювання. Препарати ранньої та пізньої діагностики.
- •60.Види взаємодії вірусів та клітин. Принципи дії противірусних препаратів.
- •61.Хімічний склад бактеріальної клітини. Роль речовин, що входять до складу клітин. Живлення мікроорганізмів in vivo та IV vitro.
- •62.Мікоплазми, їх основні властивості. Патологія мікоплазмової природи. Препарати для діагностики.
- •63.Методи лабораторної діагностики вірусних інфекцій: реакція гальмування гемаглютинації, її механізм, умови постановки, принципи застосування, діагностична цінність.
- •64.Механізм дії лікарської стійкості мікроорганізмів. Методи визначення чутливості бактерій до антибіотиків. Побічна дія антибіотиків на макроорганізм.
- •65.Збудник туляремії, його характеристика. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагноетики;лікування та профілактики.
- •66.Основні властивості вірусів людини та їх використання для діагностики,лікування, профілактики вірусних інфекцій.
- •67.Принципи систематики і класифікації мікроорганізмів. Вид у бактерій як номенклатурна одиниця. Поняття «штам», «серовар».
- •68.Менінгококи: морфологія, культуральні властивості, токсиноутворення. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •69.Принципи класифікації вірусів. Місце вірусів у системі живого.
- •70.Визначення поняття «імунітет». Види протиіифекційиого імунітету. Препарати для його формування.
- •71.Збудник сифілісу: морфологія, культуральні властивості. Загальна характеристика захворювання. Препарати для діагностики, постановки рск.
- •Діагностика
- •72.Вірус краснухи; його морфологія та резистентність. Патогенез, клініка, лабораторна діагностика краснухи, препарати для профілактики.
- •73.Неспецифічні фактории природної резистенції макроорганізму, шляхи їх стимуляції.
- •74.Хламідії: біологічні властивості, спричинювана ними патологія. Фармакологічні засоби для лікування.
- •75.Спадкова мінливість. Мутації у мікроорганізмів, їх значення в медикаментозній терапії захворювань.
- •76.Мікрофлора готових ліків і лікарської рослинної сировини. Джерела мікробного забруднення ліків.Мікробіологічшїй контроль готових ліків.
- •77.Бруцели, їх властивості. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •79.Методи мікроскопії для вивчення мікрорганізмів. Фарби, що застосовуються для виготовлення мікробіологічних препаратів.
- •Основні види барвників, що застосовуються в мікробіологічній практиці:
- •Особливості різних видів мікроскопії
- •80.Реакція з міченими антитілами та антигенами у вірусологи. Реакція імунофлюоресценції (ріф), реактиви.
- •81.Нормальна мікрофлора організму людини, її роль у фізіологічних процесах. Поняття про дисбактеріоз та засоби для його корекції.
- •Лікування
- •Дисбактеріоз: лікування
- •Культуральні властивості
- •Антигенна будова
- •Токсиноутворення
- •83.Вірус імунодифіциту людини (віл). Властивості. Симптоматика сніДу та принципи лікування.
- •Лікування
- •84.Серопрофілактика і серотерапія інфекційних захворювань. Антитоксичні сироватки: отримання, очищення, титрування, застосування.
- •85.Клостридії газової гангрени, правця, ботулізму - основні властивості. Загальна характеристика захворювання. Моно - і полівалентні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •86.Вірус імунодефіциту людини (віл). Методи лабораторної діагностики,Перспективи отримання препаратів для специфічної профілактики і терапії.
- •Лікування
- •87.Тінкторіальні властивості мікробів; Методи фарбування бактерій та їх окремих структур. Особливості структури клітинної стінки грампозитивних і грамнегативних бактерій.
- •88.Стрептококи, біологічні властивості, роль стрептококів у патології людини. Лабораторна діагностика, фармакологічні препарати для лікування і профілактики. Стрептококи
- •89.Віруси грипу: структура, методи культивування. Реакція вірусній гемаглютинації.
- •Фарбування за Грамом
- •Особливості різних бактерій при фарбуванні
- •Стафілококи
- •Стрептококи
- •Ентеробактерії
- •Ешерихії
- •Ешеріхія колі
- •Структурні особливості бактерій
- •Будова бактерільної клітини
- •Фарбування стрептококів
- •Фарбування стафілококів
- •Фарбування пневмококів
- •Гранулоцити
- •Стрептококи
- •Практичні навички
Діагностика
Сифіліс важко діагностувати клінічно на початковій стадії.[18] Діагноз підтверджується за допомогою серологічних аналізів крові або прямого візуального огляду матеріалу під мікроскопом. В основному застосовують серологічні дослідження крові, оскільки їх простіше виконати.[2] Однак, діагностичні аналізи не можуть без оцінки клінічної картини указати період захворювання.[3]
72.Вірус краснухи; його морфологія та резистентність. Патогенез, клініка, лабораторна діагностика краснухи, препарати для профілактики.
Краснуха ─ вірусна інфекція, що перебігає у формі набутої (із повітряно-краплинним шляхом передачі, легкими клінічними проявами і доброякісним завершенням та вродженої (із трансплацентарним шляхом передачі і розвитком тяжких вад плода).
Морфологія. Віріон вірусу сферичної форму. Геном вірусу представлений однонитчатим плюс-Стек гілок РНК, оточеної капсидом з кубічним типом симетрії і зовнішньої ліпідсодержащіх оболонкою, на поверхні якої знаходяться шипи. У структурі віріона три білка: С, Е1 і Е2. Е1 і Е2- глікопротеїни, або шипи, розташовані в зовнішній оболонці віріона.
Резистентність. Вірус чутливий до ефіру. Нестійкий до дії фізичних і хімічних чинників, нестійкий у навколишньому середовищі. Руйнування відбувається під дією органічних розчинників, УФ-променів, сонячного світла.
Антигенна структура. Вірус представлений одним серотипом. Він має внутрішній нуклеокапсідний антиген С, що виявляються в РСК, і зовнішні антигени: Е2, що виявляються в РН, і Е1, або гемаглютинін, що виявляються в РДА і РГГА. Е2 - це протективний антиген вірусу.
Культивування. У первинних культурах клітин вірус можна виявити по феномену інтерференції, як індуктора для суперинфекции використовують вірус ECHO-11 і вірус везикулярного стоматиту. Вірус краснухи ви¬зивает розвиток ЦПД і утворення бляшок під агаровим покриттям лише в деяких перещеплюваних культурах клітин: ВНК-21, Vero, RK-21, SIRC, а також в первинних культурах клітин з тканин людського плода. Найкращою культурою для репродукції та виявлення ЦПД є клітини ВНК-21. Вірус розмножується в цитоплазмі клітин, викликаючи осередкову деструкцію клітинного моношару і освіту цитоплазматических еозинофільних включень. Володіє нейрамінідазной активністю.
Епідеміологія. Факультативний збудник повільних вірусних інфекцій. Антропоноз.
Джерело - людина, небезпечний з 2 половини інкубаційного періоду і протягом 7 днів з моменту появи висипу. Виділення вірусу з організму відбувається з носоглотковим секретом, а також з сечею і випорожненнями.
Шляхи передачі: повітряно-краплинний і трансплацентарний.
Вірус, персистуючий в організмі хворого з вродженою краснухою, має підвищену вірулентністю.
Патогенез і прояви. Дві форми хвороби: набута і вроджена.
Придбана краснуха. Вхідними воротами інфекції - слизові оболонки верхніх дихальних шляхів → вірус в регіонарні лімфатичні вузли → розмножується → надходить в кров → розноситься по органах → осідає в лімфатичних вузлах і епітеліальних клітинах шкіри → розвивається імунна запальна реакція, що супроводжується появою плямисто-папульозний висипки.
Інкубаційний період - від 11 до 24 днів
Прояви: незначне підвищення температури і легкі катаральні симптоми → кон'юнктивіт → збільшення потиличних лімфатичних вузлів → плямисто-папульозний висип, розташована по всьому тілу.
Вірус виділяється з організму хворих з секретом слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, а також з сечею і фекаліями. Він зникає з крові через твоє діб після появи висипу, але зберігається в секреті слизових оболонок верхніх дихальних шляхів протягом 2 тижнів.
Імунітет. Стійкий, напружений. В ході захворювання розвивається вто¬річний імунодефіцит клітинного типу.
Вроджена краснуха - це повільна вірусна інфекція, що розвивається в результаті внутрішньоутробного трансплацентарного.
Прояви розвиток катаракти, глухоти і пороків серця. Внутрішньоутробні вади. Особлива небезпека - зараження в 1 триместрі вагітності. Тератогенна дія обумовлена гальмуванням мітотичної активності клітин, ішемією плода, Цитопатогенні дією вірусу на клітини плоду.
Імунітет менш стійкий, так як формування його відбувається в умовах незрілої імунної системи плода.
Прогресуючий краснушний паненцефаліт - повільна вірусна інфекція, що характеризується комплексом прогресуючих порушень рухової і розумової функції ЦНС, і завершується летальним результатом.
Лабораторна діагностика. Виділення вірусу з змивів зі слизової оболонки носа і горла, крові, сечі, рідше - випорожнень, а також внутрішніх органів загиблих дітей і на виявленні антитіл в парних сироватках і цереброспинальной рідини при вродженої краснухи та прогресуючому краснушной паненцефаліті.
Виділення вірусу шляхом зараження чутливих клітин. Індикацію вірусу здійснюють на підставі інтерференції з цитопатогенного вірусами або по виявленню ЦПД і в РДА. Ідентифікацію вірусу здійснюють в РН, РГГА, РІФ та ІФА. (Серодиагностика)
Для виявлення антитіл застосовують РН, РСК, РГГА, ІФА. Діагностичне значення має чотирикратне і більш збільшення титрів антитіл в динаміці захворювання, а також визначення специфічних IgM. Виявлення антитіл у вагітних. Якщо через 10-12 днів після спілкування вагітної з джерелом інфекції у жінки реєструється наростання титрів антигемагглютининов в парних сироватках, а після 20-го дня визначаються IgM, то це підтверджує первинне інфікування і необхідність вирішення питання про переривання вагітності. Виявлення у новонароджених специфічних IgM свідчить про перенесеної внутрішньоутробної інфекції.
Специфічне лікування і профілактика. Лікування симптоматичне. Специфічного лікування немає.
Профілактика: захист жінок дітородного віку від внутрішньоутробного інфікування плода, вакцинація проти краснухи у віці 12 місяців, ревакцинації дітей в 6 років і імунізація дівчаток в 13 років. Застосовують живі й убиті вакцини. Жива вакцина, виготовлена на основі аттенуірованниих штамів вірусу. Для проведення вакцинації використовують як асоційовані вакцини (паротитної-корова-краснушная вакцина, паротитної-краснушная вакцина), так і моновакцини.