- •9.1. Завдання регулювання трудової діяльності працівників організації
- •9.2. Створення умов для ефективної діяльності персоналу
- •9.3. Підтримання встановленого ритму виробництва
- •9.4. Методи управління персоналом
- •9.5. Регламентування посадових обов’язків
- •9.6. Регламентування діяльності структурних підрозділів
- •9.7. Регламентування діяльності посадових осіб
- •9.8. Правила поведінки й дисциплінарні процедури
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •10.1. Робочий час як універсальна міра кількості праці
- •10.2. Законодавче регулювання робочого часу та тривалості відпусток
- •10.3. Правила внутрішнього трудового розпорядку як засіб регулювання робочого часу
- •10.4. Режим праці та відпочинку
- •Типові режими праці й відпочинку
- •Графік для п’ятиденного робочого тижня для трьох бригад
- •10.5. Методи аналізу ефективності використання робочого часу
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •11.1. Поняття, фактори й елементи умов праці
- •11.2. Державне регулювання умов праці
- •11.3. Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві
- •Диференціація величини доплат до тарифної ставки
- •Категорії важкості праці
- •11.4. Засоби компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці
- •11.5. Основні напрями та соціально-економічна ефективність поліпшення умов праці на виробництві
- •Комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Література
Розділ 9
РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ
9.1. Завдання регулювання трудової діяльності працівників організації
Поточна діяльність і розвиток будь-якої організації забезпечуються її персоналом. Чим більше людей залучено до спільної діяльності в організації, тим складнішим і відповідальнішим є процес регулювання цієї діяльності. Навіть у малочисельній організації спільна діяльність персоналу є дуже розмаїтою та складною. Вона відбувається в просторі й часі, супроводжується використанням різноманітних ресурсів (матеріальних, енергетичних, грошових, інформаційних), потребує великих витрат управлінської праці на нормування, планування, мотивацію, координацію, облік, контроль тощо. Тому лише системний підхід до регулювання спільної діяльності персоналу може гарантувати досягнення позитивного результату.
Системність в організації діяльності персоналу означає обов’язковість висококваліфікованого вирішення всіх її складових елементів у потрібний час. Недостатня увага до будь-якого елементу регулювання діяльності, яким би малозначним і дріб’язковим він комусь не здавався, може суттєво зашкодити виробництву, а витрати на інші елементи перетворити в непоправні збитки.
Основні завдання регулювання трудової діяльності персоналу такі:
-
забезпечення високопродуктивної праці всіх категорій персоналу;
-
підтримання якості продукції та послуг на конкуренто- спроможному рівні;
-
створення безпечних умов праці;
-
підтримання в трудовому колективі сприятливого соціально-психологічного клімату.
Регулювання трудової діяльності персоналу за метою, змістом і значенням має багато спільного з організацією праці, тому їх нелегко відокремити одне від одного, та в цьому й нема потреби. Головне — чітко визначити, які лінійні керівники, функціональні підрозділи, допоміжні виробництва за що відповідають.
Регулювання трудової діяльності персоналу — це системно організований процес забезпечення й підтримання високоефективної праці кожного окремого працівника й трудового колективу в цілому; це найважливіше й постійне завдання менеджменту персоналу в організації.
Ефективність трудової діяльності персоналу залежить і формується під впливом багатьох різнопланових чинників. Їх можна умовно поділити на дві групи. Перша охоплює підготовчі заходи, у процесі виконання яких створюються необхідні умови для діяльності персоналу, без чого взагалі неможлива нормальна робота структурного підрозділу, а про якийсь рівень ефективності немає й мови.
Рис. 9.1. Основні чинники ефективності діяльності персоналу
Друга група чинників спрямована на підтримання встановленого ритму виробництва, виконання календарних графіків поставок замовникам, забезпечення руху транспортних засобів за розкладом і т. ін.
До першої групи чинників доцільно зарахувати такі заходи:
-
визначення мети діяльності;
-
планування діяльності;
-
кадрове забезпечення;
-
нормативно-правове забезпечення;
-
організаційно-економічне забезпечення;
-
інженерно-технічне забезпечення.
До другої групи належать такі заходи:
-
ресурсне забезпечення;
-
поточне обслуговування виробництва, трудових, транспортних та інших процесів;
-
оперативне регулювання виробничих і трудових процесів;
-
облік, контроль та оцінювання результатів діяльності (рис. 9.1).