- •Онтологія як учення про буття
- •Онтологічні проблеми в марксизмі
- •Марксизм: “основне питання філософії”
- •Матеріалізм передбачає відмову від аналізу духовного як специфічної форми буття
- •Критична онтологія н. Гартмана
- •Онтологія людського буття в екзистенціалізмі
- •Еволюційна онтологія п. Тейяра де Шардена
- •"Філософія процесу" а. Уайтхеда
- •Людина – елемент космічної світобудови
- •Література
- •Питання для самоконтролю
РОЗДІЛ 2. Еволюція онтологічної проблематики в некласичній філософії
Коло питань: Класичний підхід до сутності буття в історії філософської думки Європи.
Онтологічні проблеми в марксистській філософії.
Неореалізм: критична онтологія Н. Гартмана.
Онтологія людського буття в екзистенціальній філософії.
Онтологічні ідеї В. Вернадського та еволюційна концепція П. Тейяра де Шардена.
Онтологія як “філософія процесу” (А. Уайтхед).
Онтологія як учення про буття
Серед вічних проблем, які ставить перед собою філософія, одна з центральних – проблема буття. Її можна сформулювати так: що є достеменно істинним, а що лише таким здається? Ми занурюємо олівець у склянку з водою і бачимо його заломленим. Але ми впевнені, що насправді олівець рівний, і в цій простій ситуації здатні відрізнити, що дійсно є, від того, що здається. Однак дуже часто в нашому житті виникають моменти розчарування: ми так вірили, так покладалися на щось, а виявляється – даремно. Звідси й виникає ця доконечна потреба знайти безсумнівну опору, за висловлюванням Г. Сковороди – “петру” – твердий камінь посередині вод, який залишається істинно сутнім, попри всю непевність і мінливість дійсності, в якій ми перебуваємо.
Р
Предмет онтології
Найперші кроки філософії пов'язані з прагненням віднайти безсумнівні основи і першопричини буття, те, що грецькою мовою називається "архе" – першовитоки всього існуючого. Наприклад, елейська школа в Стародавній Греції побудувала своє вчення про буття на протиставленні хибних уявлень чуттєвого сприйняття та вічного, незмінного, єдиного чистого буття, яке стоїть за оманливою позірністю явищ і осяжне розумом.
Упродовж подальшого розвитку філософських учень філософи висували дуже відмінні між собою підходи до тлумачення сутності буття. Серед них можна виділити чотири головні тенденції.
1
Натураліс–тичний
підхід
до розуміння буття
У філософії від часів Стародавньої Греції існувала традиція, що знаходила "архе", тобто першопричину всіх речей, з якої вони постають і в яку знову перетворюються, в конкретній стихії: воді, повітрі, вогні або їхньому сполученні. Важливим подальшим кроком є усвідомлення якісної невизначеності "архе", її нетотожності з будь–якими конкретними речами та явищами, що знайшла вияв у введеному Анаксагором понятті “апейрон", що в перекладі означає нескінченне, невизначене, неоформлене.
З
Матеріаліс–тична
онтологія
Вихідна засада марксистської онтології полягає в принциповому розмежуванні матерії та свідомості: матерія є все, що існує незалежно від свідомості. Буття ототожнене виключно з матерією. На такий підхід опозиція: буття – первинне, свідомість – похідне – стає центральним принципом філософії, критерієм оцінки кожної філософської системи. Особливість марксистської філософії полягає в тому, що цей принцип уперше послідовно застосовано у сфері найскладнішої взаємодії матеріальних та ідеальних явищ – житті людини та суспільства.
Матеріалістичний підхід до буття найоптимальніше вписується в схеми здорового ґлузду та природничо–наукового мислення: існують факти, незалежні від нашої волі, і ми змушені на них зважати і до них пристосовуватися. Разом з тим, матеріалізм залишає поза увагою як другорядний той факт, що буття, яке ми знаємо, це – реальність, яка існує в нашому сприйнятті. Ми бачимо жовту квітку, а бджола, яка сприймає ультрафіолетові промені, бачить її фіолетовою. Якого ж кольору квітка насправді?
2
Спіритуа-
лізм:
буття
є ідеальне
Спіритуалізм Нового часу був обґрунтований Д. Берклі та Г. Ляйбніцем. Згідно з поглядами Берклі, "бути" означає те ж саме, що "бути сприйнятим". Тобто буття – це передовсім наше уявлення, витвір нашого духу. Однак цей підхід не дає відповіді на питання: якщо світ – наше уявлення, то чому різні люди сприймають за однакових обставин приблизно однакові речі? Звідки походить постійність наших сприймань: адже світ, в якому ми живемо, – це світ стабільних речей, які не змінюються залежно від наших бажань. Відповідь на це питання дає абсолютний ідеалізм.
Абсолютний ідеалізм стверджує, що речі існують, і ми сприймаємо їх відповідно до загальнообов'язкових універсальних закономірностей, але ці закономірності – це, по суті, закони логіки, які мають духовну природу. За Платоном, кожна річ має свій ідеальний першообраз, ідею. Ідеї речей і є їх істинним буттям. Геґель розглядає буття світу як процес розгортання Абсолютної ідеї, в якій закладено універсальну схему творчої діяльності Світового духу. Отже, у філософській системі Геґеля послідовно реалізований принцип тотожності мислення та буття: буття є мислення. Але що тоді є матерія? За Геґелем, матерія – лише інобуття, відвласнене буття духу, дух, що перебуває в чужій йому формі.
3
Дуалізм:
буття двоїсте
у
своїй основі
4
Паралелі-стичний
монізм
Ці ідеї розвинув Ф. Шеллінґ, на думку якого, у кожній речі поєднані в різних пропорціях ідеальне й реальне (тобто матеріальне).
Принциповий поворот у розумінні проблеми буття відбувся у філософії І. Канта. Кант приходить до усвідомлення безперспективності натуралістичної онтології: учення про буття як таке, поза його співвіднесеністю з людиною, її знаннями, вчинками, здатністю оцінки – позбавлене змісту. Адже те буття, з яким має справу філософія, – не буття світу самого по собі, а буття людини в цьому світі. У XIX ст. різко падає інтерес філософів до натуралістичної онтології.