- •Властивості, які можна виробити в процесі тренувань:
- •Гігієна голосу
- •Значення дикції в процесі виразного читання
- •Вправи для вдосконалення органів дихання
- •Вправи для розвитку голосу: сила, висота, благозвучність, польотність, рухливість, тон Розвиток сили голосу
- •Відробіток благозвучності голосу
- •Робота над тоном мови
- •Вправи для відпрацювання голосних і приголосних звуків
Володіння технікою мовлення − обов`язкове професійне вміння юриста. Окрім логічної ясності, оратор має подбати про дикційну чіткість та емоційно-образна виразність промови.
Техніка мовлення – це робота мовного апарату, яка забезпечує чітку вимову звуків.
В техніці мовлення можна виділити такі елементи, які потребують спеціального тренування:
дихання;
голос;
дикція;
орфоепія.
Розглянемо їх послідовно.
До органів дихання відносяться: легені, бронхи, трахея. Вони складають, так званий, «нижній поверх» мовленнєвого апарату. «Верхній поверх» мовленнєвого апарату складаю три групи органів:
вібратори;
резонатори;
артикулятори.
Вібратори – голосові зв’язки. Вібруючи під
тиском повітряного струменя, що йде з легенів, вони творять голос різної
сили і висоти .
Резонатори – гортань, ротова й носова порожнини.
Артикулятори – язик, губи, нижня щелепа, м’яке піднебіння.
Органи мовлення бувають активні (рухомі) і пасивні (нерухомі).
Активні – це голосові зв’язки, задня стінка глотки, язик, губи.
Пасивні – це тверде піднебіння, зуби, носова порожнина.
Органи дихання безпосередньої участі у звукотворенні не беруть. У них (носова порожнина) виникає повітряний струмінь, що створює коливання необхідні для творення звуку. Струмінь повітря з легенів через трахею потрапляє в гортань (струмінь повітря зустрічає перепону – голосові зв’язки). Голосові зв’язки під тиском повітря вібрують і відіграють вирішальну роль у творенні голосу. З гортані струмінь повітря разом з голосом чи шумом потрапляє на верхній поверх мовленнєвого апарату – в надгортанні порожнини (глотка, носова і ротова порожнини).
У момент мовлення людина від звичайного (фізіологічного) дихання переходить на так зване „мовленнєве” (фонаційне): повітря виходить у надгортанні порожнини поштовхами. Їх кількість співвідноситься із кількістю складів. Однією із причин швидкої перевтоми голосотворчого апарату є невміння володіти своїм дихальним апаратом. При звичайному фізіологічному диханні співвідношення вдиху і видиху – 1 : 1, а при фонаційному (звукотворчому) – 1 : 10; 1 : 15; навіть 1 : 30. Тобто вдих має бути активним і коротким, а видих – тривалим і рівним.
Залежно від того, які м’язи беруть участь у роботі дихального апарату
розрізняють такі типи дихання: ключичне, грудне, діафрагматичне, комбіноване.
Ключичне – таке, при якому високо здіймаються плечі, а за ними й ключиці, лопатки та верхні ребра. Воно неефективне: заповнюються повітрям лише верхні ділянки легенів.
Грудне − розширюються середні ребра, втягується живіт, діафрагма не скорочується, нижня ділянка легенів не включається. В театральному середовищі його називають «жіночим». Медичний термін − середньореберне. Має переваги над першим, але не є ідеальним.
Діафрагматичне (черевне, абдомінальне) ґрунтується на роботі м’язів
діафрагми. Скорочуючись, діафрагма осідає на черевну порожнину, нижні
ребра розсовуються, живіт подається вперед.
Комбіноване (грудно-черевне) – використовуються всі м’язи грудної клітки і м’язів діафрагми. В теорії декламації його називають правильне. Найповніше насичує легені повітрям, забезпечує еластичну роботу м’язів діафрагми під час видиху.
Ознаки правильного дихання:
глибоке ;
часте;
підпорядковане волі виконавця;
непомітне.
Постановка правильного дихання вимагає дотримання таких вимог:
вдихати глибоко водночас носом і ротом;
вдихати непомітно (безшумно);
не переповнювати запас повітря;
непомітно поповнювати його резерв при найменшій можливості;
не затримувати дихання в паузах;
не витрачати запасу повітря до останку.
Видатний актор і режисер К. С. Станіславський писав: „Гарні розмовні голоси трапляються рідко. А коли вони й трапляються, то бувають недостатні своєю силою і діапазоном. Тобто над розвитком голосу треба працювати».
Вади голосів:
слабкість,
млявість,
сиплість,
хриплість,
гугнявість,
верескливість.
Такі голоси неприємно сприймаються на слух, стомлюють, а то й дратують слухачів.
Юрист повинен розумітися на особливостях голосу, вміти над ним працювати.
Голос має природні та набуті властивості.
Природні: сила, висота, тембр, діапазон.
Набуті: темп, політ, звучність, гнучкість.
Сила – певний ступінь гучності звучання голосу залежить від напруження повітряного потоку, що йде з легенів (не треба плутати із крикливістю голосистістю). Сила голосу базується на силі волі, характеру, почуттях. Регулюється довільно.
Висота – тональні можливості. Залежить від частоти коливання голосових зв’язок.
Діапазон – звуковий обсяг, межа від найнижчих до найвищих тонів
звучання.
Тембр – природнє звукове забарвлення. Він залежить від анатомічної
будови мовленнєвого апарату, що створює індивідуальні тембри голосів, відмінних один від одного.
Властивості, які можна виробити в процесі тренувань:
Звучність(дзвінкість) – це властивість голосу, який звучить гучно і чітко.
Темп – швидкість читання і мовлення (кожній людині властивий певний терморитм мовлення, який вона переносить у читання. (Виробленню тембру сприяє вміння розрізняти і робити паузи (різного роду).
Політ – здатність забезпечувати хороше сприймання в будь-якому кінці приміщення. Рухливість (гнучкість) – здатність легко володіти шістьма важелями тону: вижче-нижче, гучніше-тихіше, швидше-повільніше.
Чистота голосу – відсутність вад. Їх треба ліквідувати, усувати.
Придих – частина видихуваного повітря не використовується для творення звуку, і створює шум (усувається гімнастикою).
Хрипота, сиплість – викликані аномаліями голосових зв’язок, вимагають лікування.
Гугнявість (носовий відтінок) – хвороба або млявість малого язичка, що прикриває вхід у носовій порожнині.
Отже, поставлений голос – вільний від вад, благозвучний, визначається силою, широтою діапазону, гучністю, витривалістю.
Гігієна голосу
Не допускати висоти поза межі можливого діапазону, надмірної гучності й тривалості.
Не допускати простудних захворювань (гострих та хронічних катарів верхніх дихальних шляхів, нервових зрушень. Це призводить до захворювань голосотворних органів (ларингіт – запалення слизової оболонки гортані, вузлики на голосових зв’язках).
Не перевищувати денні норми голосового голосового
навантаження ( 4-5 акад. годин підряд), робити перерви.
Робити профілактику носоглотки (полоскання
ромашкою, евкаліптом).
Значення дикції в процесі виразного читання
Дикція (лат.dictio – вимова) – чітка правильна вимова кожного мовного звука, артикуляція голосних і приголосних. При неправильній дикції навіть добре поставлений голос і вміле використання засобів виразності не забезпечать успіху читцеві, навпаки − приведуть до негативних наслідків, оскільки школярі середнього віку схильні до наслідування. Хиби бувають різного характеру (природжені і (неприроджені) – недбале користування мовним апаратом, гугнявість, шепелявість, гаркавість, сюсюкання). Недоліків можна позбутися виконанням вправ, усунути за допомогою медичного втручання. У дитячому віці це не становить труднощів. Юрист повинен бездоганно володіти мовним апаратом.
Вправи для вдосконалення органів дихання
Оскільки звуки мови утворюються при видиху, його організація найбільш важлива для постановки голосу. У легенях не повинно бути надлишку повітря, яке у такому разі прагне вирватися назовні, примушуючи надмірно напружуватися голосові зв'язки. Не повинно також бути дефіциту повітря, оскільки це може викликати несприятливі наслідки в легенях. Навчитися вірно використовувати повітря, що видихається, — одне із нагальних завдань оратора.
Вправа 1. Зробіть вдих на рахунок 1, 2, 3, 4, на 5, 6 — затримайте дихання, на рахунок 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 — видих.
Вправа 2. Повторіть завдання вправи 1, але при видиху рахуйте вголос: 7, 8...15.
Вправа 3. Зробіть короткий вдих, трохи затримайте дихання, при видиху почніть рахувати: 1, 2, 3, 4 і так далі. Темп рахунку не прискорювати, повітря не добирати.
Вправа 4. Вимовіть скоромовку-лічилку, зробивши вдих в місці, вказаному *, і продовжите на видиху, наскільки вистачить повітря: "Як на горі, на пагорбі стоять тридцять три Єгорки*: раз — Єгорка, два — Єгорка, три — Єгорка і так далі".
Вправа 5. Кожну строфу вірша “Будинок, який побудував Джек” вимовіть на одному видиху, не добираючи повітря. Зверніть увагу на положення тіла: обов'язково стоячи, спина пряма, руки уздовж боків або за спиною, голова не опущена і не задерта вгору.
Ось будинок, що побудував Джек.
А це пшениця, Яка в темній коморі зберігається В будинку, що побудував Джек.
А це веселий птах синиця, Яка часто краде пшеницю, Яка в темній коморі зберігається В будинку, що побудував Джек.
Ось кіт, який лякає і ловить синицю, Яка часто краде пшеницю, Яка в темній коморі зберігається В будинку, що побудував Джек.
Ось пес без хвоста, Який за комір тріпає кота, Який лякає і ловить синицю, Яка часто краде пшеницю, Яка в темній коморі зберігається В будинку, що побудував Джек.
А це корова безрога, така, що Буцнула старого пса без хвоста, Який за комір тріпає кота, Який лякає і ловить синицю, Яка часто краде пшеницю, Яка в темній коморі зберігається В будинку, що побудував Джек.
А це старенька сива і строга, Яка доїть корову безрогу, таку, що Буцнула старого пса без хвоста, Який за комір тріпає кота, Який лякає і ловить синицю, Яка часто краде пшеницю, Яка в темній коморі зберігається В будинку, що побудував Джек.
А це ледачий і товстий пастух, Який свариться з корівницею строгою, Яка доїть корову безрогу, таку, що Буцнула старого пса без хвоста, Який за комір тріпає кота, Який лякає і ловить синицю, Яка часто краде пшеницю, Яка в темній коморі зберігається В будинку, що побудував Джек.
Ось два півні, Які будять того пастуха, Який свариться з корівницею строгою, Яка доїть корову безрогу, таку, що Буцнула старого пса без хвоста, Який за комір тріпає кота, Який лякає і ловить синицю, Яка часто краде пшеницю, Яка в темній коморі зберігається В будинку, що побудував Джек.
Вправа 6. Це вправа для тренування діафрагми. Вимовіть поданий текст, не закриваючи рота. Можна уявити, що вам поставили пломбу і не можна закривати рот:
Дві години не їсти? Жахливо!
Я не снідав марно.
Їсти хочу як ніколи!..
Дві години зачекати? Залюбки!
Є характер, воля є,
Не можна — не буду їсти!
Вправа 7. Проведіть ігри-змагання:
а) “Хто довше?”:
— прожужжить бджолою (ж-ж-ж-ж-ж);
— продзвенить комаром (з-з-з-з-з);
б) “Хто більше?”:
— випустить повітря з проколеної шини (с-с-с-с-с);
— задує свічок на іменинному торті (ф-ф-ф-ф-ф).