- •Філософія: коло проблем та місце в культурі
- •Історичні типи філософії. Особливості філософської думки Сходу, античності та середньовіччя. План
- •Передумови виникнення філософії:
- •Причини виникнення філософії:
- •Відмінності Східного типу філософування від Західного:
- •Головні риси Східної філософії
- •Головні риси китайської філософії
- •Антична філософія
- •Головні риси античної філософії
- •Пошук першооснов буття
- •Філософія Середньовіччя
- •Філософія Відродження, Нового часу та німецька класична філософія
- •Відродження(14-16 ст.)
- •Філософія Нового часу (кін 16-17ст)
- •Головні проблеми:
- •Просвітництво
- •Головні риси:
- •Німецька класична філософія
- •Головні риси:
- •Діалектико-матеріалістична філософія марксизму
- •Філософія хх ст як плюралізм філософськіх пошуків
- •Філософські напрямки хх ст.
I-лекція
Філософія: коло проблем та місце в культурі
План
1.Філософія і світогляд. Особливість філософського знання
2. Єдність і багатоманітність форм і способів буття філософії
3. Філософія в системі культури. Роль особистості в розвитку філософії
Філософія немає свого предмету, але має свій зміст, за яким прагне до всеохопленості і єдності світу, тобто розглядає світ як цілісність.
При теоретичному осмисленні цілісності світу і місця людини в ньому ставляться питання смислу життєвого характеру.
За своїм методом філософія передбачає раціоналістичний (розумовий) спосіб пояснення світу, вдаючись до логічної аргументованості і обґрунтованості (саме за своїм методом вона наближається до науки, виступає як науково-теоретичне знання).
Філософія
1.Науково-теоретичне знання (концептуальна форма викладу,обґрунтованість, послідовність)
2.Світогляд(розгляд смислу життєвих і цінністно-орієнтаційних підвалин людського буття)
Філософія – це світогляд на теоретичному рівні з її рефлексивно-практичною здатністю.
Рефлексія – це свідомість, звернена на саму себе, здатність до критики, аналізу власних знань, власної діяльності.
Людина – світ і онова філософії.
Світогляд – це погляди на світ і усвідомлення свого місця в цьому світі.
Світогляд має структури:
Компонентна
Рівнева
Функціональна
Компонентна структура світогляду.
Норми – певний взірець, елементарна форма вимоги, яка є обов’язковою для виконання.
Цінності – це значимість певних об’єктів, матеріальних або ідеальних для людини. Існують індивідуальні та загальнолюдські(надають смислу людському існуванню, які підвищуються на суб’єктом і розвивають його позитивні якості). Вищі цінності: добро, краса,істина.
Оцінка – це виявлення значимості світу в залежності від уявлення про належне і неналежне
Знання – це певна сукупність інформації про властивості, характеристики і ознаки предметів, процесів і явищ.
Переконання – це такі погляди людини, які вона активно сприймає, які є складовою її внутрішнього світу і визначають її буттєвість.
Рівнева структура світогляду:
Рівень світовідчуття – світ і ставлення до нього відбувається в чуттєво-емоційній формі. Складається з чуттєвості і емоційності. На цьому рівні формується ставлення людини до світу (буває оптимістичне, песимістичне та нейтральне).
Рівень світосприйняття – світ розглядається як впорядкований і організований. На цьому рівні формується образ світу.
Рівень світорозуміння – ставиться питання: чому цей світ такий? І що лежить в його основі? На цьому рівні формується картина світу.
За ступенем зрілості світорозуміння поділяють на життєво-практичне і теоретичне (базується на знаннях, які потребують теоретичного обґрунтування). На цьому рівні виникає філософія.
Функціональна структура світогляду:
Віра
Надія
Любов
Історичні типи світогляду
Міфологічний
Релігійний
Філософський
Міфологічний світогляд – це первісна світоглядна форма, спрямована на забезпечення умов існування людини в світі.
Головні риси міфологічного світогляду:
Синктеризм людини і природи
Одухотвореність – обожнення навколишньої дійсності
Соціоморфізм – ототожнення людини і колективу
Відсутність чітких знань і перевага художньо-емоційного ставлення до світу
Магія – проблеми магічності, впливу надприродними засобами на природний стан. Мораль не набуває загальнолюдського значення, тут діє табу.
Релігія – благоговійний союз між людиною і Богом.
Головні риси релігійного світогляду:
Поділ світу на небесний та земний, матеріальний та духовний, вищий і нищий
Релігійна віра – бездоказове сприйняття існування вищих на природніх сил
Догматизм – основні положення віровчення, які виступають як вічні і незмінні істини, що не потребують доведення. Мораль набуває загальнолюдського значення
Гріховність, усвідомлення гріховності, роль каяття
Філософський світогляд, головні риси:
Проблемність
Свобода
Філософування – це мислительські зусилля людини щодо певних проблем
Рефлексія
Діалогічність – внутрішня полеміка
Єдність і плюралізм
II-Лекція
Способи буття філософії:
Епістемний – орієнтований на знання, науку.
Софійський.
Епістемний - раціональне осмислення, обґрунтування і логічне розгортання філософських ідей.
Представники: Арістотель, Лейбніц, Гете.
Софійський – орієнтація на мудрість, що виражає універсальний спосіб осягнення світу, поєднуючи і раціонально-логічні з художнім, етичним і естетичним, релігійним. Основою постає людина.
Сократ, Аврелій Августин, Керне Гора.
Структура філософських знань:
1.Онтологія – вчення про буття.
2. Антропологія – вчення про людину.
3. Аксіологія – вчення про цінності.
4.Гносеологія – вчення про пізнання.
5. Праксеологія - вчення про практику.
6. Соціологія - вчення про суспільство.
7.Естетика - вчення про прекрасне.
8. Етика - вчення про мораль.
9.Логіка - вчення про закономірності людського мислення.
Рівні організації філософських знань:
1.Філософська ідея – поєднання смислом певних понять.
2. Філософське вчення - послідовне розгортання філософських ідей.
3. Філософська школа – спорідненість між філософськими вченнями.
4. Філософська течія – спільність ідейного джерела і способу його розгортання.
5. Філософський напрямок – певна смислова єдність, яка забезпечується спільністю небагатьох принципів світорозуміння.
Матеріалізм – первинність матерії
Ідеалізм – первинність духу і його визначальної ролі в світі
Гностицизм – впевненість в пізнанні світу
Агностицизм – світ не можна пізнати
Раціоналізм : розум – основа пізнання світу
Ірраціоналізм – воля, переживання, почуття
Сцієнтизм – орієнтація на науку (вона може все обгрунтувати)
Антисцієнтизм – орієнтація на людину
Місце філософії в культурі. Філософія поєднує і синтезує досвід, який нагромадила культура.
Наука – така сфера людської діяльності, яке спрямована на вироблення і теоретичне обґрунтування об’єктивних знань та дійсність.
Спільне філософії і науки: теоретичність, логічність, послідовність, концептуальність.
Відмінність філософії від науки:
Будь-яка наука є об’єктивною, а філософія є суб’єктивною.
Наука вдається до підтвердження своїх даних експериментально, а філософія орієнтована на смисл без експериментального підтвердження.
Для філософії характерно певне розширення знань і не спростовуються попередні знання, а в науці - послідовне.
Спільне між філософією та мистецтвом - здатність до творчості.
Роль особистості філософії:
Від філософа залежить вибір проблеми.
Стиль філософування, який обирає філософ:
Дискурсивний - логічний, послідовний (Арістотель, Декарт, Гегель)
Аформістичний – діалоги, афоризми, поетичне мислення (Платон, Ніцше)
Сюжетний - романи ,повісті (Достоєвський, Камю)
Філософія вчинку (Сократ)
Функції філософії:
Світоглядна – формування і розвиток світоглядних ідей.
Методологічна – спосіб реалізації світоглядних ідей.
Виховна – виховує повагу до будь-якої думки.
Інтегративно-смислова (синтезуюча) – поєднує і синтезує досвід в культурі.
Пізнавальна.
Критично-рефлексивна – критичне ставлення до себе.
Гуманістична – утвердження людини на всіх рівнях буття.