- •Стародавня історія України
- •Виникнення та розквіт Київської Русі
- •Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава
- •Політичний устрій, соціально-економічний, культурний розвиток Київської Русі та Галицько-Волинської держави у іх -хіv ст.
- •Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав (у другій половині XIV - першій половині XVI ст.)
- •Українські землі в другій половині хvі ст.
- •Українські землі в першій половині хvіі ст.
- •Національно-визвольна війна українського народу середини хvіі ст.
- •Українські землі в 60 - 80-ті рр. XVII ст.
- •Українські землі наприкінці хvіі - першої половини хvііі ст.
- •Українські землі в другій половині XVIII ст.
- •Українські землі у складі Російської імперії наприкінці
- •Західноукраїнські землі наприкінці хvііі - у першій половині хіх ст.
- •Культура України кінця хvііі - першої половини хіх ст.
- •Українські землі у складі Російської імперії в другій половині хіх ст.
- •Західноукраїнські землі у складі Австрійської (Австро-Угорської) імперії у другій половині хіх ст.
- •Культура України в другій половині хіх - початку хх ст.
- •Українські землі у складі Російської імперії на початку хх ст.
- •Україна в Першій світовій війні
- •Українська революція
- •Україна в боротьбі за збереження державної незалежності
- •Українська срр в умовах нової економічної політики
- •Радянська модернізація України
- •Західноукраїнські землі
- •Україна під час Другої світової війни
- •Післявоєнна відбудова та розвиток України в 1945 – початку 1950-х рр.
- •Україна в умовах десталінізації
- •Україна в період загострення кризи радянської системи
- •Розпад Радянського Союзу та відродження незалежності України
- •Україна в умовах незалежності
Стародавня історія України
IV - середина III тис. до н.е. - розселення племен трипільської культури на території України;
V - VII ст. - Велике розселення слов'ян.
Історичне джерело — це носій історичної інформації, що виник як продукт розвитку природи і людини й відбиває той чи інший бік людської діяльності.
Археологічна культура — термін, уживаний для позначення спільності (комплексу) подібних між собою археологічних пам’яток, що відносяться до одного часу і поширені в певній місцевості.
Палеолі́т (від грец. παλαιός — давній і грец. λίθος — камінь) — давня кам'яна доба, найдавніший період людського суспільства. Щодо тривалості палеоліту існують різні думки (від 3 млн. до 100—150 тис. років тому). Кінець палеоліту датується близько 13 тис. років тому (10 000 — 12 000 років до Р. Х.).
Мезолі́т (грец. μέσος - середній і λίθος - камінь), Середня кам'яна доба – епоха кам’яної доби (12,000-7,000 до РХ), що була перехідною між палеолітом і неолітом. Також, деколи вживається назва епіпалеоліт.
Неоліт, Нова кам'яна доба (від грец. νέος - новий і λίθος - камінь) – новий кам'яний вік (X-поч.III тис. до н.е.), що заступив палеоліт і мезоліт та передував мідному віку, заключний період кам’яної доби. Неоліт став особливим етапом в історії України і людства взагалі. Саме з неолітом пов’язаний початок переходу від привласнюючих форм господарства до відтворювальних, створення культурно-історичних областей, в межах яких розповсюджувалися такі інновації, як відтворювальне господарство, кераміка, відтискна техніка розщеплення, шліфування, свердління, різноманітні елементи духовної культури.
Бро́нзова доба або бронзовий вік — історичний період, котрий прийшов на заміну енеоліту (мідна доба) — перехідному періоду після кам'яної доби. Характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці і зброї, появою кочового скотарства, поливного рільництва, писемності, рабовласницьких держав (кінець IV — початок I тисячоліття до н. е.). Бронзова доба змінилася залізною добою у I тисячолітті до н. е.
Колоніза́ція — заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їх заселенням.
Виникнення та розквіт Київської Русі
882 р. - об'єднання північних та південних руських земель Олегом;
988 р. - запровадження християнства як державної релігії;
1019 - 1054 рр. - князювання Ярослава Мудрого в Києві.
Племінний союз- Союз племен у первісно-общинному суспільстві.
Князь (княгиня) — титул голови феодальної монархії, або будь-якої іншої політичної системи (удільного князівства), великого посадовця чи вельможі у 8—20 століттях. Споконвічно був спадковим титулом у середовищі аристократії, але з кінця 18 століття став даруватися монархом за вислугу як дворянський титул.
Язичництво (з давньоруської мови «народ», або поганство від лат. paganus — «селянин; язичник») — будь-яка політеїстична релігія, пантеїстичні, а також генотеїстичні вірування, світоглядні системи з погляду монотеїстичних релігій (наприклад, християнства, ісламу). У сучасній науці слово "поганство" є лайливим по відношенню до не монотеїстичних релігій.
Христия́нство (від грец. Χριστός — «помазанник», «мессія») — один з напрямків єдинобожжя.