- •Савченко
- •2. Комунікаційні аспекти еволюції культури
- •14. Культура – базове поняття теорії міжкультурної комунікації
- •26. Особистісні комунікаційні потреби
- •Бондаренко
- •8. Проблеми та перспективи правового регулювання інформаційної політики та безпеки в Україні
- •Соціологія громадської думки
- •11. Основні етапи розвитку соціології громадської думки
- •Теорія та історія публіцистики
- •1. Історичні витоки публіцистики
- •Журналістський фах
- •3. Основні джерела інформації професійних журналістів
- •27. Етюд і ескіз як «супутники» нарису
Савченко
2. Комунікаційні аспекти еволюції культури
Культура будь-якого суспільства:
культурна спадщина (література, музеї…)
культурна діяльність (те, що сторюється зараз)
складається з:
творчість
соціальні комунікації
практичне використання
*5 стадій розвитку культури и СК
1. Пракультура (1,5 млн р. томуназад – 40 тис. р. тому назад) – передкультура
Період антропогенезу людини, виникнення перших комунікат. каналів – природних (вербальних і невербальних)
2. Археокультура (40 тис р. т.н. – 3 ст. до н.е.) – стародавній період
Процес соціогенезу людини (розвиток дух. культури), виникає мистецтво…
+ два нові штучні канали – іконічний (малюнки), символьний канал (оберіги, реліг. Символи, амулети).
Виникають перші цивілізації (Єгипет, Вавілон, Месопотамія) – новий вид комунік. каналів – писемність.
3. Палеокультура (3 тис до н е – 15 ст) – період Давньої культури
Розвивається писемність і худ література, виникає фонетичне письмо
15 ст – винайдення друкарського верстата
4. Неокультура (15 ст – сер 20 ст) - Нова культура
Новий КК – мануфактур. Книгодрукарство (ручне) – книга - джерело знань, вихід з-під контролю церкви.
Розвиток худ. КК
Виникають пізнавальні канали (подорожі, екскурсії, туризм)
З 19 ст виникають нові технічні КК – телефон, телеграф, радіо, кіно – перша технічна революція.
Зростає поліграфічне друкарство (індустріальне виробництво)
5. Постнеокультура (сер 20 ст – наш час)
Виникнення ТБ, комп. – електронні КК.
Відбуваєтясь поступове витіснення документної комунікації (графічної) електронною.
Таким чином, існує певна закономірність у тому, що вдосконалення ком. Засобів супроводжується суспільним інтересом, а він стимулював і розвиток соціальної комунікації.
14. Культура – базове поняття теорії міжкультурної комунікації
Теорії міжкультурної комунікації — підходи, в яких наявні спроби визначити найзагальніші закономірності міжкультурної комунікації.
Комунікація міжкультурна (у вузькому значенні слова) — 1. Процес спілкування (вербального і невербального) людей (груп людей), які належать до різних національних лінгвокультурних спільнот, як правило, послуговуються різними ідіоетнічними мовами, мають різну комунікативну компетенцію, яка може стати причиною комунікативних невдач або культурного шоку в спілкуванні. К.м. характеризується тим, що її учасники у випадках прямого контакту використовують мовний код і стратегії спілкування, які відрізняються від тих, котрими вони користуються у спілкуванні всередині однієї культури. Одним із найважливіших чинників К.м. є усвідомлення взаємної «культурної чужинності» її учасників. 2. Особливий тип культури, який характеризується взаємодією національних (етнічних) культур, етнокультурною компетенцією особистостей, толерантністю, прагненням до міжнаціональної згоди у всіх сферах спілкування.
Комунікація міжкультурна (у широкому значенні слова) — увесь спектр можливих типів спілкування, який відбувається понад межами можливих соціальних груп (дискурсивних систем), починаючи від груп, представники яких є носіями різних культур, до комунікації між чоловіками і жінками або колегами різного віку тощо. Таке розуміння К.м. знаходимо в працях американських лінгвокультурологів Р.Сколлон і С.Сколлон.
Культура представляє собою систему поглядів, цінностей і знань, що широко поширені в суспільстві і передаються з покоління в покоління. Якщо риси людини мають вроджений і незмінний характер, то культура є предметом засвоєння і в різних суспільствах може бути різною. Найбільш ключові, рано засвоєні її аспекти мало схильні змінам: по-перше, в силу того, що для зміни центральних елементів когнитивної організації дорослої людини потрібен масований вплив, і, по-друге, тому, що найпотаємніші цінності стають для людини самоціллю і зречення від них породжує неусвідомлені страхи і втрату впевненості в собі.
Звичайно, в умовах серйозних і постійних зрушень соціетарного характеру перетворенням можуть піддатися навіть ключові елементи культури, однак їх зміна, скоріше, буде відбуватися з витісненням одного покоління іншим, ніж шляхом перебудови свідомості дорослих людей, чия соціалізація вже відбулася.
У культурі можна виділити декілька рівнів. Національна культура - вищий рівень; спосіб реалізації відповідних оцінок і сприйнять в конкретній організації – це корпоративна культура. Функціональні фахівці можуть володіти крім того і професійною культурою та етикою.
- Шари культури
Зовнішній шар - явні продукти і артефакти
Зовнішня культура виражається мовою, їжею, будівлями, будинками, пам'ятниками, сільським господарством, святинями, ринками, модою і мистецтвом.
Середній шар - норми і цінності.
Норми - загальне відчуття групи - що правильно і що неправильно. Норми можуть бути розроблені на формальному рівні у вигляді писаних інструкцій і на неформальному рівні, проявляючись у вигляді соціального контролю. Культура відносно стабільна, коли нор-
ми відображають цінності групи. Цінності в свою чергу відображають, що добре і що погано.
Ядро - концепції, пов'язані з існуванням. У більшості народів існування визначалося боротьбою з природою - холодом, посухою та ін. Тому культура багато в чому визначається середовищем життя.
Взаємодія культур - особливий вид безпосередніх відносин і зв'язків, які складаються між щонайменше двома культурами, а також тих впливів, взаємних змін, які зявляються в ході цих відносин. Вирішальне значення в процесах взаємодії культур набуває зміна станів, якостей, областей діяльності, цінностей тієї та іншої культури, породження нових форм культурної активності, духовних орієнтирів і ознак способу життя людей під впливом імпульсів, що йдуть ззовні. Так як подібні результати готуються поступово, іноді непомітно, поволі, то процеси взаємодії культур - як правило, великомасштабне по тривалості явище (не менше кількох десятиліть). Елементарний обмін товарами, інформацією, епізодичні контакти або навіть стійкі господарські та інші відносини, що не зачіпають глибоких рівнів в структурі культурної активності, в ціннісних орієнтаціях, в способі життя представників тієї та іншої культури, не можуть бути віднесені до взаємодії культур, але виступають формами співіснування або контактів культур одна з одною.
Виділяють різні рівні взаємодії культур. Етнічний рівень взаємодії характерний для відносин між локальними етносами, історико-етнографічними, етноконфесійних та іншими спільнотами. На національному рівні взаємодії регулятивні функції в значній мірі виконують державно-політичні структури. Цивілізаційний рівень взаємодії набуває спонтанно-історичні
форми, але на цьому рівні і раніше, і в даний час можливі найбільш суттєві результати в обміні духовними, художніми, науковими досягненнями.