Поняття фінансового права та його джерела.
Суспільні відносини, у яких об'єктом виступають гроші або фінанси, регулюються нормами цивільного права. Але поряд з цим фінансове право створює систему утворення, формування, руху і використання грошових фондів, те, що безпосередньо пов'язано з функціонуванням грошей і фінансів держави загалом. Фінансове право може регулювати саме ті відносини, що і цивільне або господарське право, але у зовсім інших аспектах і зумовлене це саме положенням учасників суспільних відносин. Під час регулювання нормами цивільного права певних суспільних відносин учасники цих відносин завжди мають рівні права та обов'язки відносно один одного. Якщо ті ж самі відносини регулюють норми фінансового права. то у відносини вступає держава як суб'єкт, що наділений державно-владними повноваженнями відносно решти учасників.
Фінанси держави - система грошових відносин між всіма суб'єктами, яка виникає разом з державою ї нерозривно пов'язана з її існуванням, тому що фінансова система - це один з найголовніших атрибутів державності, котрий розподіляє грошові (фінансові) фонди, які створюються у процесі діяльності держави як гаранта суспільних відносин.
Здійснення діяльності спрямованої на мобілізацію, розподіл та використання фінансових фондів держави, вимагає правового регулювання прав, обов'язків, відносин суб'єктів, що беруть у ній участь. У цьому й полягає призначення фінансового права, за допомогою його норм приводиться в дію і використовується фінансова система держави.
Таким чином, фінансове право - це сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, виникаючі у процесі утворення, розподілу і використання грошових фондів фінансових ресурсів.
Предмет «Фінансове право» охоплює суспільні відносини між суб'єктами фінансового права, а саме:
■ відносини між державою і місцевими органами самоврядування та місцевих органів державної влади з приводу формування, використання і розподілу коштів державного бюджету;
■ відносини між органами фінансового контролю (контролюючими органами) і суб'єктами підприємницької діяльності з приводу виконання фінансових зобов'язань з утворення, розподілу і використання державних грошових фондів, а саме зобов'язань зі сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, виконання порядку витрати державних коштів;
■ відносини між юридичними та фізичними особами та спеціальними суб'єктами фінансової діяльності (банки, страхові компанії, торговці цінними паперами, фінансові установи) з приводу утворення, використання і розподілу вільних фінансів (часток або фінансів суб'єктів, що господарюють) для подальших цілей поповнення як державного бюджету, так бюджетів юридичних і фізичних осіб.
Виходячи з вищенаведеного, предмет фінансового права – це суспільні відносини, спрямовані на утворення, розподіл та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів держави з метою реалізації його задач в інтересах усього суспільства.
Як і інші галузі права, фінансове право забезпечує економічну, організаційну і виховну діяльність держави, зумовлену примусовою силою держави. Держава здійснює діяльність у сфері утворення, використання і розподілу ресурсів централізованих і децентралізованих фінансових фондів, організує їх кругообіг. Воно утворює і організовує бюджетну систему держави, розподіляє доходи і витрати між її ланками, встановлює обов'язкові податкові та неподаткові платежі, визначає умови фінансування і кредитування, регулює грошовий обіг, визначає заходи для розвитку соціальної сфери.
Зміст предмета фінансового права зумовлює особливості методів правого регулювання, властивих даній галузі права, тобто прийомів і способів юридичного впливу на поведінку учасників фінансових відносин. Основним методом фінансово-правового регулювання тут виступає метод владних приписів. За своєю структурою це органічно цілісна система безперервного впливу на учасників фінансово-правових відносин з метою реалізації ними своїх функцій у сфері обігу централізованих і децентралізованих фінансів.
За своїм змістом фінансово-правові владні приписи стосуються: порядку і розмірів стягнення податків, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету, позабюджетних державних централізованих і децентралізованих фондів; напрямків використання державних коштів; порядку і розмірів їх використання і т. д. Метод владних приписів реалізується і під час формування державою своїх ресурсів за рахунок платежів добровільного характеру - державних позик, казначейських зобов'язань, лотерей тощо.
Крім методу владних приписів, фінансово-правовому регулю¬ванню властивий і метод рекомендації.