- •1. Поняття про міф. Давньогрецька міфологія. Міфи про героїв (Геракла, Тесея, Персея). Міфи Давньої Греції у шкільному вивченні.
- •2. Героїчний епос античності. Поеми Гомера „Іліада” й „Одіссея”. Розвиток гомерівської традиції в „Енеїді” Вергілія. Вивчення героїчного епосу античності в шкільному курсі літератури.
- •Поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея»
- •3. Езоп як засновник літературної байки. Розвиток жанру у творчості Федра та письменників наступних епох. Вивчення байок у шкільному курсі літератури.
- •5. Давньогрецька трагедія. Творчість Есхіла, Софокла, Еврипіда. Організація позакласного читання школярів.
- •Методика
- •Методика
- •7. Героїчний епос доби Середньовіччя ("Пісня про мого Сіда", "Пісня про Роланда", "Пісня про Нібелунгів" та ін.). Методика вивчення «Пісні про Роланда» в шкільному курсі світової літератури.
- •8. Художнє втілення ренесансного світогляду у творах Данте, Петрарки й Боккаччо. Основні вимоги до використання обладнання й тзн на уроці літератури.
- •Методика
- •9. Драматургія епохи Відродження (в.Шекспір, Лопе де Вега). Основні етапи вивчення драматичного твору в школі.
- •10. Художня проза доби Ренесансу (Сервантес, Рабле). Роль і значення триєдиної мети уроку, добір у її формулюванні слушних дієслів.
- •11. Бароко як літературний напрям хvіі століття. Творчість п.Кальдерона, г.Ґріммельсгаузена, Джона Донна. Організація самостійної роботи учнів на уроках світової літератури.
- •12. Особливості естетики класицизму. Творчість ж.-б.Мольєра, п.Корнеля, ж.Расіна. Вивчення оглядових тем на уроках світової літератури.
- •9. Методика
- •13. Англійський просвітницький роман. Творчість д.Дефо, Дж.Свіфта, г.Філдінга. Підготовка учнів до сприйняття художнього твору.
- •14. Німецька драматургія епохи Просвітництва (ф.Шіллер, г.Лессінг). Специфіка предмета “Світова література”.
- •14. Методика
- •15. Місце „Фауста” у творчості й.-в.Ґете. Пошук сенсу життя людини й постановка основних філософських питань у творі. Методика вивчення трагедії «Фауст» у школі.
- •16. Особливості німецького романтизму (е.Т.А.Гофман, г.Гейне та ін.). Роль наочності у викладанні літератури.
- •17. В.Скотт як творець жанру історичного роману. Роман „Айвенго”. Розвиток жанру у творчості в.Гюго і Дж.Ф.Купера. Методика проведення компаративного аналізу на уроці літератури.
- •18. Особливості романтичної поеми (на прикладі творів Дж.Байрона, а.Міцкевича). Мета й значення позакласної роботи з літератури.
- •19. Лірика європейського романтизму (Дж.Байрон, а.Міцкевича, г.Гейне).
- •20. Реалістичний роман у французькій літературі хіх ст. (Стендаль, Оноре де Бальзак, г.Флобер). Аналіз образа-персонажа в старших класах.
- •20. Методика
- •21. Методика
- •22. Російський реалістичний роман хіх ст. (ф.Достоєвський, л.Толстой). Форми проведення уроку літератури в школі.
- •23. Своєрідність англійського реалістичного роману хіх ст. (ч.Діккенс, в.Теккерей). Складання плану епічного твору на уроці літератури.
- •23. Методика
- •24. Жанр новели у світовій літературі. Творчості п.Меріме, і. Буніна, Гі де Мопассана, а. Чехова,т.Манна. Сучасні освітні технології навчання на уроках світової літератури.
- •25. Символізм як творчий напрямок. Творчість п.Верлена, а.Рембо, о. Блока. Виявлення національної специфіки художнього твору на уроках світової літератури.
- •26. „Срібна доба” російської поезії (о.Блок, в.Маяковський, а.Ахматова та ін.). Нестандартні уроки з літератури.
- •26. Методика
- •27. "Нова драма" кінця хіх – початку хх ст. (г.Ібсен, б.Шоу та ін.). Особливості вивчення драматичних творів у школі.
- •28. Естетична концепція о. Вайлда і її втілення в романі „Портрет Доріана Грея”. Вивчення твору в школі.
- •29. Творчість к.Гамсуна. Роман „Пан” як зразок ранньомодерністської прози. Аналіз фахових періодичних видань.
- •30. Проблема мистецтва і місця митця в суспільстві у творах Джека Лондона, м.Булгакова, т.Манна). Вивчення біографії письменника в середній шкільній ланці.
- •31. Творчість Антуана де Сент-Екзюпері. Філософська казка „Маленький принц”. Особливості вивчення твору в школі.
- •32. Література „втраченого покоління” (е.Хемінгуей, е.-м.Ремарк, Фіцжеральд).
- •33. Література "магічного реалізму". Творчість г.Гарсіа Маркеса. Специфіка роботи з теоретичними поняттями в середніх і старших класах.
- •34. Роман-антиутопія у світовій літературі хх століття. Методика проведення інтегрованих уроків.
- •36. Західноєвропейська модерністська проза (Дж. Джойс, ф.Кафка, м. Пруст). Методика вивчення творчості ф. Кафки в шкільному курсі світової літератури.
- •37. Драматургія хх ст. „Театр абсурду”. Творчість ф.Дюрренматта, е.Йонеско, с.Беккета та ін. Основні вимоги до сучасного уроку літератури.
- •38. Жанрові різновиди роману іі половини хх століття (г.Грін, в.Голдінг, а.Мердок). Основні завдання підсумкових занять на уроках світової літератури.
- •39. Художнє втілення ідей екзистенціальної філософії у творах а.Камю, ж.-п.Сартра, Кобо Абе. Вивчення творчості а. Камю в шкільному курсі літератури.
- •40. Постмодерністська естетика творів у.Еко, п.Зюскінда, м.Павича та ін. Особливості вивчення біографії письменника в старших класах.
1. Поняття про міф. Давньогрецька міфологія. Міфи про героїв (Геракла, Тесея, Персея). Міфи Давньої Греції у шкільному вивченні.
Одним із жанрів усної народної творчості, що народився саме в Стародавній Греції, стали міфи. За сучасним визначенням, міф — це форма суспільної свідомості, що виникла в умовах порівняно низького рівня соціального розвитку і відображала у вигляді образної оповіді фантастичні уявлення про природу, суспільство і особистість. Слово "міф" давньогрецького походження і означало на його батьківщині "слово, промову, розмову, пораду, намір, прислів'я, чутку, відомість, оповідання, переказ, байку, зміст оповідання".
У сучасному світі поняття "міф" означає те, чого не було насправді.
У Давній Греції міфи складалися задовго до того, як там поширилося письмо — грецька абетка. Один і той самий міф — про якогось бога чи героя — міг існувати в численних варіантах: місцевих, часових і авторських, що свідчило про їхню причетність до усної творчості. Та саме вони — із своєю динамікою подій, поетичністю і образністю, психологічним наповненням — стали основою літератури, скульптури, живопису, театрального мистецтва. Грецька міфологія, тобто природа і суспільні форми, вже перероблені несвідомо-художнім способом народною фантазією, стала передумовою грецького мистецтва.
Міфи Давньої Греції об'єднуються в тематичні групи, що їх сучасна наука іноді ще називає циклами.
Найвідоміші цикли давньогрецьких міфів: а) троянський; б) фіванський; в) про аргонавтів.
Чи не найбагатшим і найпоетичнішим є героїчний епос грецьких міфів — оповідання про напівбогів-напівлюдей, здебільшого синів безсмертних богів і смертних жінок. Окремим героям присвячено кілька розповідей, що склалися у цикли. Тих людей, що робили багато доброго, були дуже розумні, сильні, хоробрі, після смерті називали героями і на місцях їхнього поховання їм віддавали шану, а інколи будували храми. Такими героями були Геракл, Персей, Тесей, аргонавти та інші.
Багато міфів присвячено синові Зевса та Алкмени Гераклу, якого шанували в усій Греції. Найбільш відомі оповідання про дванадцять подвигів Геракла. Колись Геракл у нападі насланого Герою божевілля вбив власних дітей. За це був покараний 12-річною службою в ароського царя Еврисфея і змушений був виконувати його примхи. Роблячи це, він убив немейського лева та еріманфського кабана, здолав у бою лернейську гідру, упіймав для царя керинейську лань, розчистив конюшні царя Авгія від гною, упіймав критського бика, знищив жахливих стимфачійських птахів, приборкав коней царя Діомеда, приніс золоті яблука із саду Гесперид та здолав триголового пса Цербера. Крім того, здобув для Адмети, дочки Еврисфея, пояс Іпполіти, цариці амазонок, та пригнав до Мікен корів велетня Геріона. Здійснивши 12 подвигів, Геракл впав жертвою підступної зради і після смерті був взятий на Олімп, де став одним із богів.
Гераклові недовго довелося чекати першого доручення царя Еврісфея. Він доручив Гераклові вбити немейського лева. Цей лев, породжений Тіфоном і Єхидною, був дивовижної величини. Він жив біля міста Немеї і спустошував усі околиці. Геракл сміливо вирушив на небезпечний подвиг. Прибувши до Немеї, зараз же пішов він у гори, щоб розшукати лігвище лева. Вже був південь, коли герой дійшов до схилів гір. Ніде не видно було жодної живої душі: ні пастухів, ні землеробів. Усе живе повтікало з цих місць у страху перед жахливим левом. Довго шукав Геракл по лісистих схилах гір та по ущелинах лігвище лева, нарешті, коли вже сонце почало схилятися на захід, знайшов Геракл у темній ущелині лігвище; воно знаходилось у величезній печері, що мала два виходи. Геракл завалив один з виходів величезними каменями і став чекати лева, сховавшись за камінням. Перед самим вечором, коли вже насувалися сутінки, показався дивовижний лев з довгою кошлатою гривою. Напнув тяти-ву свого лука Геракл і пустив одну за одною три стріли в лева, але стріли відскочили від його шкури — вона була тверда, як сталь. Грізно заричав лев, ричання його розкотилось, немов грім, по горах. Озираючись на всі боки, лев стояв в ущелині і шукав очима, що па-лали лютістю, того, хто насмілився пускати в нього стріли. Та ось він побачив Геракла і кинувся величезним стрибком на героя. Мов блискавка, мигнула палиця Геракла і громовим ударом упала на голову лева. Лев звалився на землю, приголомшений страшним ударом; Геракл кинувся на лева, обхопив його своїми могутніми руками і задушив його. Взявши на свої могутні плечі вбитого лева, Геракл повернувся в Немею, приніс жертву Зевсові і встановив на пам'ять про свій перший подвиг немейські ігри. Коли Геракл приніс убитого ним лева в Мікени, Еврісфей зблід від страху, глянувши на дивовижного лева. Цар Мікен зрозумів, яку нелюдську силу має Геракл. Він заборонив йому навіть наближатися до воріт Мікен; коли ж Геракл приносив докази своїх подвигів, Еврісфей з жахом дивився на них з високих мікенських мурів.