- •1. Передумови виникнення
- •2. Зовнішня політика Стародавнього Єгипту. Основні напрями та досягнення.
- •3. Особливості міжнародних відносин в давній Месопотамії. Зовнішня політика провідних міст-держав.
- •4. Хетсько-єгипетська боротьба за гегемонію та її результати.
- •5. Особливості зовнішньої політики та дипломатії Ассирії.
- •6. Загальна характеристика міжнародних відносин на Стародавньому Близькому Сході
- •7. Дипломатія держав Давнього Китаю
- •8. Основні китайські концепції зовнішньої політики.
- •9. Міжнародні відносини у Стародавній Індії.
- •10. «Артхашастра» про зовнішню політику.
- •11. Загальна характеристика міжнародних відносин та дипломатії у Стародавній Греції.
- •12. Дипломатія греко-перських війн.
- •13. Причини Пелопоннеської війни. «Історія» Фукідіда
- •14 Зовнішня політика Олександра Македонського.
- •15. Дипломатія Пунічних війн.
- •22. Боротьба імператорів та пап як фактор середньовічної міжнародної політики.
- •23. Причини та наслідки Хрестових походів.
- •24. Дипломатія київської русі
- •25. Геополітичні наслідки монголо-татарської експансії.
- •Завоювання Середньої Азії
- •26. Дипломатія Столітньої війни.
- •27. Особливості зовнішньої політики італійських держав у XIII-xviiIст.
- •28. Геополітичні наслідки утворення та експансії держави османів.
- •29.Зовнішня політика Московської держави у XV-XVII ст..
- •30. Зовнішньополітичні наслідки Великих географічних відкриттів.
- •31. Особливості колоніального суперництва європейських державу XV-xviiі ст.
- •32. Вплив Реформації на міжнародну політику в Європі.Аугсбурзький релігійний мир.
- •33. Боротьба за європейську гегемонію у XVI ст.
- •Зовнішня політика та дипломатія Карла V Габсбурга.
- •Тридцятилітня війна.
- •36. Зовнішня політика Ришельє.
- •37. Дипломатія англійської революції. Зовнішня політика Олівера Кромвеля.
- •38. Вестфальский мир та його наслідки.
- •Вестфальська система міжнародних відносин.
- •40. Англо-нідерландські війни.
- •41. Зовнішня політика Людовіка XIV. Дипломатія Великого альянсу
- •42. Війна за іспанську спадщину та її наслідки.
- •43. Північна війна. Зовнішня політика Петра і.
- •Зовнішня політика Петра I
- •44. Війна за австрійську спадщину. Зовнішня політика Фрідріха іі.
- •45. Семилітня війна.
1. Передумови виникнення
міжнародних відносин. Перші форми та прояви. Дипломатія як діяльність у налагоджуванні міжнародних контактів та веденні переговорів зародилася ще в доісторичні часи. Задовго до виникнення держави прадавні племена переговори про визначення меж для полювання, про припинення війни, про проведення спільних обрядових дійств. З виникненням держами міжнародні відносини набувають нових форм та удосконалюються. Офіційні відносини й переговори між державвами здійснюються в ході міжособистісних контактів дипломатів. Ці контакти мають перевірену усталену форму, яка лише удосконалюється та залежить від умінь та знань, таланту представників держав. Дипломатія в давнину та середньовіччя не мала усталених організаційних форм. Посольства відряджалися епізодично, для залагодження певних проблем міжнародних відносин. Проте вже в давнину в Стародавній Індії, Китаї, в країнах Передньої Азії, укладалися спеціальні договори, трактати в яких узагальнювався досвід міжнародних відносин, визначалися вимоги до особи посла та основні правила зовнішньої політики. Вже тоді формуюютья певні традиції в організації посольств, у ставленні до послів, у визначенні їхніх функцій та поведінки при дворі чужеземного двора. Основним принципом формування дипломатії на раннііх етапах було прислів’я ,,хочеш миру- готуйся до війни,,, оскільки наперед завжди виходили власні національні інтереси, приорітитним є їх захист т відстоювання. Важливим елементом стає дипломатія не лише мирного часу. Дипломатія,яка намагається діяти і позбавлена армії приречена на невдачу. Отже арон визначає дипломатію як діяльність, завдяки якій держава заводить друзів та роззброює ворогів і завдяку якій, переговори, що відбуваються віч на віч призводять до бажаних результатів. Сучасні засади дипломатичної служби формуються в Європі на початку Нового часу( 15-17 ст.)
У хронологічному плані можна виділити ряд етапів в розвитку МО в епоху Стародавнього світу.
На першому етапі, що охоплює період з рубежу IV - III тис. до н.е. аж до середини II тисячоліття до н.е., можна вести мову лише про зачатки міждержавних відносин на локальному і регіональному рівні, перших державних утворень, що формувалися услід за виникненням. Власне кажучи, еру міжнародних відносин відкриває виникнення державних утворень(міст-держав, т.з. номовых політичних структур) в долинах великих річок(Нілу, Двуречья, Інду, Каруна і Керхе, дещо пізніше - Хуанхе).
На другому етапі розвитку МО - з середини II тисячоліття до н.е. і аж до V - IV вв. до н.е. - має місце формування ряду регіональних субсистем МО як результат інтенсифікації взаємодій раніше відносно замкнутих, локальних річкових субсистем(на Близькому Сході, в Індії, в Китаї), а також виникнення нових регіональних субсистем в тих районах ойкумени, які раніше не торкнулися процесами государствообразования, - в Греції, потім в Італії і деяких інших. При цьому кожна з регіональних і локальних субсистем (за деяким винятком Сходу, раніше усього Китаю) вже не є повністю ізольованою.
У рамках регіональних субсистем, як правило, мало місце переважання олигополистической структури міжнародних відносин, тобто у рамках кожної з систем домінували і визначали основні правила міжнародного спілкування небагато провідних гравців. На близькому Сході - це Єгипет, Ассірія, Митанни, Хеттське царство, Вавилония. На Балканах і в Італії - найбільш могутні у військово-політичному відношенні поліси і союзи міст-держав під їх гегемонією(грецькі симмахии - Делосская, Пелопоннесская, т.з. Римсько-італійський союз та ін.).
Третій етап(V - IV вв. до н.е. - до середини V в н.е.) можна назвати епохою гігантів. Це період домінування в міжнародних відносинах великих державних утворень імперського типу. Імперії, або т.з. світові держави, принципово відрізнялися від великих державних утворень старовина, розміри якої визначалися лише розмірами цього етнокультурного і географічного регіону(Єгипет, Месопотамія і так далі). Імперії об'єднували великі і дуже неоднорідні за природно-географічними умовами, рівнем і характером економічного розвитку, етнічному складу населення і культурним традиціям території. Першими світовими імперіями в історії людства вважаються Новоассирийская і Нововавилонская держави. Пік їх могутності доводиться на період VIII - VII вв. до н.е.
З цієї миті можна говорити про поступову кристалізацію принаймні 4 макрорегіональних субсистем МО - Середземноморську, Середнього Сходу і Центральної Азии, Південної Азии, Східної Азии. Причому перші три виявлялися проникними один для одного не лише в сенсі культурних і торгових обмінів, але і у військово-політичному плані(правда, в основному, в одному напрямі - із заходу на схід).
Таким чином, у рамках міжнародних відносин старовини, очевидно, відбувалося поступове накопичення складності і збільшення масштабу явищ, що відбуваються, і процесів. Від локальних систем на зорі політичної історії людства через масштабніші і складніші по складу регіональні системи - до великих макрорегіональних систем МО, то що поглинається "світовою імперією", то олигополистичным на руїнах що пройшла черговий імперський цикл або зруйнованої "світової держави".