- •1.Креативнысть як особистісна здатність до творчості.
- •2. Психоаналітична теорія творчості.
- •3. Гуманістична теорія творчості.
- •4. Творчість. Зміст поняття. Види творчості.
- •5. Творчість як діяльнісний спосіб життя людини
- •6. Стадії творчого процесу.
- •7. Здібності, обдарування, талант. Психологія геніальності.
- •8. Типологія творчості
- •9. Мотивації творчої діяльності людини.
- •10. Творча уява. Фантазія.
- •11. Вікові особливості прояву творчих здібностей індивіда.
- •12. Методи активізації творчого мислення
- •13. Психофізіологія творчості. Функціональна асиметрія кори великих півкуль.
- •14. Креативне середовище як чинник розвитку особистості.
Творчість
1.Креативнысть як особистісна здатність до творчості.
Креативність можна досліджувати як продукт, процес, здібність і рису особистості. Креативність як продукт творчості характеризується кількістю, якістю і значущістю (Дж. Мак-Ферсон, К. Тейлор, Д. Тейлор).
При розгляді креативності як процесу виокремлюють стадії, рівні і типи творчого мислення (У. Воллес, П. Енгельмаєр та ін.) З погляду психодіагностики креативність трактується як вектор інтенсивної творчої тенденції особистості, що включає можливість її виміру, знаходження зв'язків з іншими проявами особистості (А. Ана-стазі, Є. Артем'єва, С. Бешелєв, В. Бітінас, Е. Браверман, Ф. Гу-ревич, Є. Мартинова, В. Мельников, М. Мучник, Я. Окунь, Г. Су-ходольський, Л. Ямпольський та ін.).
Творчість може проявлятись тільки в одному виді діяльності, що збігається зі спеціальними здібностями до неї. Кожний вид творчості: науковий, організаторський, конструктивно-технічний, художній має свій специфічний об'єкт пошуку, процес і продукт. Оволодіння творчими навичками у конкретній професії не робить їх такими, що переносяться на інші види діяльності.
Креативність, як особистісна характеристика, проявляється, головним чином, у тому, що людина вкладає творче начало у всі і і йди діяльності.
Таким чином, креативність - це особистісна якість, яка базується на потенційних можливостях кожної людини, актуалізації неусвідом-люваної потреби бути неповторною індивідуальністю, вільною, але такою, яка приєднується до всезагального через продукти своєї творчості, гармонійно поєднує індивідуальні і соціально значущі інтереси.
виокремлюючи творчість як особливий вид людської активності нерегламентованого, продуктивного, перетворювального характеру, ми розуміємо креативність як одну із загальних здібностей людини - загальну здібність до творчості.
В цілому креативність, її рівень, структура і особливості тісно пов'язані з такими аспектами як специфіка пізнавальних процесів і особистіших рис. Виявлення характеру цих взаємозв'язків бачиться нам одним із перспективних напрямів у дослідженні природи креативності.
2. Психоаналітична теорія творчості.
Психоаналітичний підхід можна вважати найбільш раннім із основних творчих підходів XX століття до вивчення креативності. 3. Фройд визначив своє вчення як психічний процес створення НОВИХ цінностей, як «продовження і заміну дитячої гри». Розкриваючи роль несвідомого у психічному житті індивіда, 3. Фройд називає Його джерелом енергії творчості.
Основні поняття класичного психоаналізу (едіпів комплекс, лібідо, метод вільних асоціацій та ін.) мали також міфологічне та літературне походження. Фройд звертався до художньої літератури, щоб аргументувати свої гіпотези: психоаналітичний метод прирів-
11 юна в до літературної діяльності, зауважуючи, що історії хвороб, ЯКІ він записував, «читаються, як новели», а фантазування, до яких вдаються невротики, схожі на «сімейний роман» тощо- Письменник 'і 11 я автора психоаналізу був найцікавішим пацієнтом, оскільки май-стерно інтерпретував свій невротичний симптом у вигляді художнього твору.
Призначення мистецтва у світлі психоаналізу - психокатарсис: завдяки високорозвиненій здатності до сублімації художник скеровує енергію нижчих потягів на художню діяльність і в такий спосіб пов'язує світ своїх фантазій і бажань з реальним світом, зцілюючись від невротичних симптомів і допомагаючи зцілитися (очиститися) своїм читачам від подібних невротичних внутрішніх напруг. Завдяки цьому письменник виступає несвідомим психотерапевтом для своїх читачів.
Сублімація допомагає спрямувати інстинктивні прагнення так, щоб вони не були фрустровані, пригнічені оточенням.
Психоаналіз спонукає до сублімації, до перенесення сексуальної енергії в інтелектуальне самопізнання. Водночас висока здатність до сублімації свідчила про елітарність людини, була ознакою і мірою її талановитості.
Художня творчість із психоаналітичного погляду є фантастичним задоволенням неусвідомлених бажань. Завдяки витонченому мистецтву реальні конфлікти в житті митця та його прихильників усуваються, психічна система досягає стану рівноваги.
Художня творчість із психоаналітичного погляду є фантастичним задоволенням неусвідомлених бажань. Завдяки витонченому мистецтву реальні конфлікти в житті митця та його прихильників усуваються, психічна система досягає стану рівноваги.