- •1. Дієсло́во як частина мови
- •2. Складні випадки слововживання.Пароніми та омоніми
- •1.Мовленнєвий етикет.
- •2.Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах.
- •1.Іменник як частина мови
- •2.Неозначена форма дієслова. Основа дієслова.
- •1. Сематико-граматичні групи іменників. (розподіл на конкретні та абстрактні,власні та загальні, істотні та неістотні.)
- •2.Дієприслівник як форма дієслова.
- •1.Безособові форми на –но, -то. Види дієслова.
- •Види дієслів
- •Основні правила ділового спілкування.
- •Билет № 26
- •2.Розділові знаки при однорідних членах речення та узагальнюючих словах.
- •Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •2.Зв`язок числівника з іменниками.
- •1. Розділ іменників на відміни і групи. Творення й правопис імен по батькові
- •2. Культура мовлення під час ділової телефонної бесіди
- •1. Термін і термінологія
- •2. Звертання. Вставні, вставлені слова, речення і розділові знаки при них
- •1. Особливості відмінювання іменників. Кличний відмінок – зміст поняття.
- •2. Формуляри і реквізити ділових паперів
Билет № 21
1. Дієсло́во як частина мови
Дієсло́во — самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання "що робити?", "що зробити?".
Українська мова
В українській мові дієслово має 5 типових форм. Ці форми можна розпізнати за характерними закінченнями:
неозначена форма (інфінітив): писа-ти, говори-ти, літа-ти, гримі-ти, мерзну-ти, дивува-ти;
Особова форми: (він) пиш-е, писа-в-Ø, напиш-е, буде + писа-ти, писати-ме, писа-в-Ø + би, хай + пиш-е;
дієприкметник: пожовті-л-ий, посиві-л-ий; писа-н-ий, підписа-н-ий; залюбл-ен-ий, бач-ен-ий; вими-т-ий, коло-т-ий; активні дієприкметники (пишучий) українській мові не притаманні, цю функцію виконують описові конструкції — що (або який) пише.
безособова на -но/-то: написа-но, зробле-но,прожи-то, випи-то;
дієприслівник: пиш-учи, любл-ячи, підписа-вши, полюби-вши.
Дієслівні форми — це однокореневі слова з різними граматичними ознаками. Взявши інфінітив за вихідну форму, можна за певними правилами утворити всі інші типи форм.. Дієслівні форми мають відмінні та спільні ознаки.
Відмінні ознаки визначаються:
за типом питання;
за характером змінюваності;
за роллю в реченні.
Дієслівні форми описуються в таблиці
Форма дієслова |
На яке питання відповідає |
Як змінюється |
Яким членом речення виступає |
інфінітив |
що робити? що зробити? |
незмінювана форма |
будь-яким |
особова |
що роблю? що робив? що робитиму? що робив би? що робимо? |
за способами, часами, особами, числами, родами |
присудком |
дієприкметник |
який(а, е,і)? |
за родами, відмінками, числами |
присудком, означенням |
безособова (форми на -но/-то) |
що зроблено? |
незмінювані, тільки доконаний вид |
присудком |
дієприслівник |
що роблячи? що зробивши? |
незмінювані |
обставиною |
Спільними ознаками для всіх типів дієслівних форм є такі:
а) вид — недоконаний та доконаний, що встановлюється питаннями:
що робити? — недоконаний вид, який виражає незавершену дію: співати, відвідувати, переконувати
що зробити? — доконаний вид, який виражає завершену дію: заспівати, відвідати, переконати
Наприклад, дієприслівники на -учи (ючи), -ачи (ячи) творяться від основ недоконаного виду; а дієприслівники на -вши (ши) — від основ доконаного виду.
б) перехідність/неперехідність, що встановлюється за наявністю або відсутністю при дієслові прямого додатка:
готувати |
кого — що? |
відповіді (питання, страви) |
готує |
кого — що? |
відповіді (питання, страви) |
заготовлено |
кого — що? |
відповіді (питання, страви) |
готуючи |
кого — що? |
відповіді (питання, страви) |
не готувати |
кого — чого? |
відповідей (питань, страв) |
не готує |
кого — чого? |
відповідей (питань, страв) |
не заготовлено |
кого — чого? |
відповідей (питань, страв) |
не готуючи |
кого — чого? |
відповідей (питань, страв) |
Це приклади форм зі значенням перехідності.
Дієслівні форми: іти, спав, побіжить, засміється, сумуючи, є неперехідними, оскільки від них не можна поставити питань до іменника/займенника кого — що?, кого — чого?, отже, вони не мають при собі в реченні прямих додатків.
Значення перехідності/неперехідності виражає спрямованість/неспрямованість дії на якийсь об'єкт. Перехідність/неперехідність у формах інфінітива є важливою умовою правила творення дієприкметників.
в) роль присудка в реченні — для переважної більшості дієслівних форм.