- •20.Березневі статті.
- •21. Соціально-економічне та політичне життя України в 2 половині xVll.
- •22.Розв укр. В 1 пол.18 ст. Політика Мазепи.
- •23. Розвиток України у 2 пол. XVlll. Запорізька Січ.
- •24.Украина у першій половині x1x
- •26.Становище Украънських земель у склады австро-угорщини. Руська трійця.
- •27. Революція в Європі 1848. Та її вплив на Зах-Укр землі. Головна Руська Рада.
20.Березневі статті.
Входження України під протекторат Росії стало наслідком багатовікової боротьби східних слов'ян за відтворення своєї держави, знищеної полчищами Батия. Воно було підготовлено також спільністю походження, тривалими економічними, політичними й культурними зв'язками українського й російського народів, об'єднаних, спільною православною вірою. Юридичний статус України в складі Росії було закріплено Березневими статтями (угодою) 1654 p., що надали Україні політичну автономію. На жаль, оригінал статей не зберігся, існує лише в тогочасній копії. Згідно з російсько-українською угодою Україна зберігала військово-адміністративну систему на чолі з гетьманом, судові справи регулювалися місцевими правовими нормами. Лівобережна Україна отримала право зносин з іно-земними державами (за винятком ворожих Росії Речі Посполитої і Туреччини). Однак царський уряд, що послідовно проводив політику жорстокої централізації Російської держави й національного гноблення окраїн, одразу ж почав обмежувати автономію України, скасовувати права й привілеї її населення.
Наслідки входження під протекторат Росії були для України неоднозначними й суперечливими. З одного боку, Лівобережна Україна з Києвом опинилася в складі православної країни, населення вважало й називало себе руськими людьми. Це сприяло національному й культурному збереженню нашого народу. З іншого — царський уряд і поміщики Росії з самого початку взяли курс на обмеження, а відтак і ліквідацію автономії України, придушували найменші вияви національної свідомості й визвольних настроїв.
21. Соціально-економічне та політичне життя України в 2 половині xVll.
Навесні 1648 р. в Україні розпочалося народне повстання під проводом Богдана Хмельницького, яке стало подією переломного значення в історії українського народу.
Причинами повстання, яке переросло у Національно-визвольну війну 1648—1657 pp., були зростання та зміцнення феодального землеволодіння, посилення панщини (5—6 днів на тиждень), закріпачення селян, утиски польською адміністрацією міщан та дрібної шляхти. Тож на середину XVII ст. у різних сферах життя українського суспільства виникли гострі суперечності, викликані становищем України у складі Речі Посполитої. Національно-визвольна війна визріла з окремих розрізнених рухів різних соціальних груп, які об'єдналися у всеукраїнське повстання. Рушійними силами Визвольної війни стали козацтво, селянство, міщани, нижче православне духовенство, частина дрібної шляхти.
Етапи укр. Нац-визвольної революції:
I етап (лютий 1648 р. — серпень 1657 р.) — період найбільшого піднесення національно-визвольних змагань та соціальної боротьби;
II етап (вересень 1657 р. — червень 1663 р.) — період громадянської війни, результатом якої став поділ України на два гетьманства;
III етап (липень 1663 р. — вересень 1676 р.) — період боротьби за об'єднання Української держави.
Таким чином, у середині XVII ст., втрата національної еліти, відсутність власної держави, полонізація, окатоличення, наростаюче закріпачення селянства спонукали українців до масового народного виступу, а слабкість королівської влади, розширення впливу Запорозької Січі, втрата контролю над нею з боку Польщі робили цей виступ можливим. Народне повстання, що розпочалося 1648 р., швидко переросло у визвольну війну, яка згодом трансформувалася у національну революцію. Боротьба, що точилася у другій половині XVII ст. носила національно-визвольний, релігійний та соціальний характер.
Руїна — період історії України кінця XVII століття, що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом.
Руїна відносилась як до Ліво-, так і до Правобережжя і тривала від смерті Богдана Хмельницького до початку правлінняІвана Мазепи .
Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні стосунки з тією чи іншою окупаційною силою. Українську Православну Церкву в 1686 було підпорядковано Московському Патріархатові..
Причини Руїни:
-відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Богдана Хмельницького після його смерті
-глибокий розкол серед української політичної еліти з питань внутрішньої та зовнішньої політики
-егоїстичність козацької старшини, її нездатність поставити державні інтереси вище від вузькокланових та особистих.
Нац-визвольна революція другої половини XVII ст. мала й чимале значення в історії України:вона зумовила створення національної Української держави — Гетьманщини.